4.2. Міжкультурна комунікація

Міжкультурне спілкування є моделлю будь-якого спілку­вання, умовами якого є наявність як єдності, так і розбіжно­стей. Коли б не було розбіжностей між людьми, не виникла б потреба в спілкуванні чи обміні інформацією, почуттями, дум­ками, що супроводжуються самооцінкою та оцінкою спів­розмовника. Міжкультурне спілкування - це обмін інфор­мацією, почуттями, думками представниками різних культур, і воно реалізується через різні форми соціальної комунікації, основною з яких є мова як символічний код культури.

4.2.1. Мова як символічний код культури

Мова - це знакова система, що є засобом спілкування та мислення. Вона є засобом пізнання світу, збереження й передачі інформації. Тож знання мов і їх практичне вико­ристання свідчить про культуру особистості. Розвиненість національної мови - це і рівень її культури. Функціонально вона забезпечує вираження певних почуттів, настроїв, емоцій. Ми розглядаємо мову як ту частину культурної ментальності народу, що становить сферу духу, цінностей і значень.

Функція національної мови полягає в тому, що в ній нація чи народність подаються як цілісність, її історичні етапи роз­витку, культурні традиції, норми, система цінностей, рівень духовного надбання. Слід зазначити, що в більшості випадків національна мова та національність збігаються, та буває, що за етнічним походженням людина однієї національності, а мова та культура, котрою вона користується - інші. У суспільствах, які формуються з представників різних етносів, постають проб­леми асиміляції мов або функціонування двомовності, три-мовності як норм демократичного державного правління.

На межі XX і XXI століть загострилися проблеми мовної комунікації та вивчення засобів комунікативного впливу. Змінився "мовний смак епохи": на зміну "тоталітарній" мові прийшла "вільна" мова засобів масової інформації, спілкування на різних рівнях, зросла роль мовної особистості.

Серед сучасних засобів масової комунікації, що творять загальний простір міжкультурного спілкування, виділяють раціональну та логічно аргументовану мови.

65

т

Мова як ментальний феномен є стрижнем комунікації. У ній закодовані знання людини, її уявлення про світ, життєвий досвід, цілісна картина світу всього соціуму. У процесі комуніка­ції той, хто говорить, спрямовує співрозмовника до інформації, яка зберігається, структурується й організовується в його голові у глобальну картину світу. Мова постає як функціо­нальна система, а її основною функцією є комунікативна.

Успіх мовної взаємодії між представниками різних культур часто визначений не логічною аргументацією, а взаємною симпатією та довірою. Такі симпатія та довіра є найважли­вішими факторами вербального спілкування й пов'язані з до­триманням правил комунікації, усталених у певній культурі.

Розрізняють два рівні такого спілкування - інтимний і офіційний.

Спілкування, особливо ділове, повинне відповідати низці вимог. Серед них - конструктивний результат, прагнення розв'яза­ти конфлікт, досягти домовленості, згоди. Цьому допомагає мовний етикет як сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування, він є синонімом культури спілкування. Стосовно сфери соціальної- це сукупність норм культурного ділового спілкування.