- •Мета і завдання курсу
- •Міждисциплінарні зв‘язки
- •Теоретичні основи дисципліни «економіка підприємства»
- •Тема 1. Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємства
- •Тема 2. Виробничі фонди підприємства: змістова характеристика і структура
- •Тема 3. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •Тема 4. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці. Амортизація оф
- •Тема 5. Визначення, елементний склад та нормування оборотних фондів
- •Тема 6. Загальне поняття, види і чинники формування виробничої потужності
- •Тема 7. Персонал підприємства: поняття, класифікація і структура
- •Тема 8. Сучасна система управління персоналом підприємства
- •Тема 9. Продуктивність праці, методи її визначення і чинники зростання
- •Тема 10. Форми і системи оплати праці робітників
- •Тема 11. Методи формування ціни продукції ( послуги ) на підприємстві
- •Тема 12. Прибуток і дохід, як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства
- •Тема 13. Прибуток і рентабельність , їх значення та види. Оцінка рентабельності підприємства
- •Тема 14. Поняття, склад і структура інвестицій
- •Тема 15. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування капітальних вкладень
- •Тема 16. Поняття і змістова характеристика інноваційних процесів
- •Тема 17. Система оподаткування підприємства
- •Питання для самоконтролю та іспитів по темах курсу «економіка підприємства»
- •Курсове проектування
- •1. Мета та завдання курсової роботи
- •2. Загальні вимоги до курсової роботи
- •3. Структура та зміст курсової роботи
- •4. Основні етапи виконання курсової роботи
- •5. Теми курсових робіт з дисципліни "Економіка підприємства"
- •6. Оформлення курсової роботи
- •7. Захист курсової роботи
- •8. Список рекомендованої літератури для написання курсової роботи
- •Зразок оформлення титульного листа курсової роботи
- •Курсова робота
- •Зразок оформлення змісту курсової роботи
- •Зразок оформлення ілюстрацій
- •Зразок оформлення таблиць
Тема 6. Загальне поняття, види і чинники формування виробничої потужності
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва. Три види потужності під-ва: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій, транспортній, машинобудування та ін. галузі. Величина виробничої потужності під-ва формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є: номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється; кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року; прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється.
Тема 7. Персонал підприємства: поняття, класифікація і структура
Персонал підприємства – являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах, головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо).
Спеціалісти – працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.
Службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі – друкарки, стенографісти тощо.
Робітники – безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та інші. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники.
Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.
Професія – це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність – це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.
Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.
Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані.