- •Розділ 1. Основи теоретичної екології Тема 1.1. Вступ. Предмет і завдання сучасної екології
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.2. Аутекологія (факторіальна екологія)
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.3. Загальні закономірності впливу екологічних факторів на живі організми
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.4. Демекологія (популяційна екологія)
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.5. Синекологія
- •Контрольні запитання
- •Тема 1.6. Біосфера як глобальна екосистема
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2. Основи прикладної екології Тема 2.1. Забруднення навколишнього природного середовища
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.2. Забруднення атмосфери
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.3. Забруднення гідросфери
- •Етапи очищення стічних вод
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.4. Забруднення літосфери
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.5. Проблеми відходів людської діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.6. Державна система екологічного управління
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.7. Природно-заповідний фонд
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.8. Охорона навколишнього природного середовища
- •Контрольні запитання
Контрольні запитання
-
Дайте визначення поняттю «забруднення».
-
Охарактеризуйте фізичне, хімічне та біологічне забруднення природного середовища.
-
В чому полягає різниця між природним і антропогенним забрудненням?
-
Дайте визначення поняттю «забруднювач».
-
Визначте основні забруднювачі біосфери і дайте оцінку їхнього впливу на здоров’я людини.
Література:
-
Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – Т.2.1., §§2.1.3-2.1.4., с.91-97.
-
Основи екології та соціоекології. За ред.. Бедрія Я. І. – Львів: «Афіша», 1999. - Р.2, § 2.3, с.74-75.
Тема 2.2. Забруднення атмосфери
План
-
Джерела забруднення атмосфери.
-
Наслідки забруднення атмосфери.*
-
Нормування забруднювачів у повітрі.**
-
Самоочищення атмосфери.*
-
Методи захисту повітряного середовища.**
1. Забруднення атмосферного повітря – це будь-яка зміна складу і властивостей повітря, що негативно впливає на здоров’я людей і тварин, стан рослинного покриву та екосистем.
Забруднення атмосфери |
|
Природне |
Штучне |
Вулканічна діяльність; Вивітрювання гірських порід; Вітрова ерозія; Пилок квіткових рослин; Дим від лісових і степових пожеж; Домішки, які з природних джерел |
Газоподібні (SO2, CO2, O3, NO); Рідкі (кислоти, луги, розчини солей); Тверді (канцерогенні речовини, свинець і його сполуки, ртуть, кадмій, органічний і неорганічний пил, сажа, смолянисті речовини) |
На сьогодні основними забруднювачами атмосферного повітря є різні галузі промисловості.
Таблиця . Вплив різних галузей промисловості в забруднення атмосфери.
Галузь промисловості |
Основні компоненти забруднюючих викидів |
Теплоенергетика (25,7%) |
ТЕС – дим, який містить оксиди карбону, сульфуру та нітрогену, вуглеводні, пари води. АЕС – радіоактивний йод, радіоактивні інертні гази, аерозолі Котельні – оксиди карбону та сульфуру, вуглеводні. |
Чорна металургія (23,4%) |
SO2, пил, невелика кількість сполук P, As, Hg, Pb, Mn |
Кольорова металургія (11,1%) |
SO2, СО2, пил |
Нафтовидобувна і нафтохімічна промисловість (13,7%) |
Аерозолі, неорганічний пил, оксиди нітрогену та карбону, SO2, NH3, H2S, сполуки F |
Транспорт (11,6 %) |
СО, вуглеводні, оксиди нітрогену та сульфуру, сажа |
Підприємства будівництва (3,4%) |
Пил, органічні сполуки, оксиди карбону, нітрогену та сульфуру |
Целюлозно-паперова |
Органічні речовини, оксиди сульфуру, H2S, Cl2 |
Гірничо-видобувна (7,1%) |
Пил і гази, які утворюються під час вибухів |
Аналіз стану атмосферного повітря в Україні свідчить, що у 2004 р. середньорічний вміст пилу в повітрі перевищував норматив екологічної безпеки в 23 містах, вміст діоксиду нітрогену в повітрі – у 30 містах, вміст оксиду карбону – в 11 містах, діоксину сульфуру - у 4 містах. Рівень забруднення атмосферного повітря в Україні залишається високим, незважаючи на значний спад виробництва, що пов’язано зі збільшенням кількості автомобілів, у тому числі тих, які були в користуванні.
-
Наслідки забруднення атмосфери подані в таблиці.
Наслідок забруднення атмосфери |
Причини виникнення |
Вплив на навколишнє середовище |
Парниковий ефект (глобальне потепління клімату) |
Накопичення в атмосфері «парникових газів» - вуглекислого газу, метану, озону, оксидів нітрогену, хлорфторвуглеводнів (ХФВ), пара води.
|
За останні 100 років середньорічна глобальна температура піднялася на 0,3-0,6ºС. За прогнозами вчених до середини ХХІ ст. температура приземної атмосфери може піднятись на 1,5-4,5 ºС, що зумовить:
|
Кислотні опади – всі види метеорологічних опадів (дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом), рН яких менший 5,5.
|
Оксиди нітрогену та сульфуру, пара кислот. Їх природними джерелами є вулканічні виверження, пожежі, діяльність ґрунтових бактерій, антропогенними – транспорт, ТЕС, сміттєспалювальні заводи, металургійні комбінати, хімічні підприємства. |
|
Руйнування озонового екрану («озонова дірка») |
1) оксиди нітрогену 2) ХФВ (найчастіше фреони) 3) особливості циркуляції атмосфери – повітряні потоки з нижніх шарів атмосфери під час руху вгору розштовхують озон |
|
Смог – суміш диму, туману і пилу, що виникає в атмосфері промислових міст із частинок сажі, попелу, продуктів сухої перегонки пального. |
Лондонський (чорний) смог: низька температура (біля 0ºС); висока вологість (до 100%); підвищений вміст сажі, оксидів карбону, нітрогену, сульфуру, що утворюються при спалюванні палива Лос-анжелеський (білий) смог: висока температура (більше 30 ºС); відсутність перемішування шарів повітря у вертикальному напрямі; значна концентрація викидів автотранспорту; утворення пероксицетилнітрату Аляскінський (льодяний) смог виникає в північних широтах: температура нижче -30ºС; висока вологість; забруднене повітря |
Тривалі смоги призводять до:
|
3. Основним критерієм встановлення нормативів ГДК для оцінки якості атмосферного повітря є вплив шкідливих домішок, які містяться в повітрі, на організм людини.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – це така кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному контакті або впливі за певний проміжок часу практично не впливає на здоров’я людини і не викликає негативних наслідків у її потомства. ГДК найбільш розповсюджених забруднювачів наведено в додатку 3.
Для кожного стаціонарного джерела забруднення повітря встановлюються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ). ГДВ – це об’єм (кількість) шкідливої речовини, що потрапляє в навколишнє середовище за одиницю часу, перевищення якого спричиняє виникнення негативних наслідків у довкіллі або загрожує здоров’ю людини.
4. Зниження забрудненості повітря відбувається завдяки різноманітним фізичним, хімічним та біологічним процесам:
-
розсіюванню в атмосфері забруднювачів, яке залежить від метеорологічних умов (вологості та температури повітря, швидкості вітру, фізичних та хімічних забруднювачів);
-
руйнуванню забруднювачів під дією сонячної радіації (фотохімічні процеси);
-
взаємодії між окремими забруднювачами з утворенням нетоксичних чи менш токсичних сполук;
-
хімічні взаємодії між забруднювачем і основним компонентом повітря (найчастіше О2);
-
поглинанню рослинами сполук нітрогену та сульфуру і використанню їх для синтезу органічних речовин.
5. Методи захисту повітряного середовища від шкідливих викидів:
-
архітектурно-планувальні заходи пов’язані з правильним взаємним розміщенням джерел викидів і житлової забудови з урахуванням напрямку вітру, облаштуванням навколо промислових підприємств зелених зон тощо.
-
Інженерно-організаційні заходи спрямовані на зниження інтенсивності руху автотранспорту (будівництво об’їзних і окружних доріг навколо міст і населених пунктів, спорудження різнорівневих розв’язок на перехрестях доріг).
-
Екологізація виробництв, а саме впровадження маловідходних технологій
-
Техніко-технологічні заходи очистки викидів. Для очищення газів від твердих і рідких часток використовують технології сухої інерційної очистки газів, мокрої очистки газів, фільтрації, електростатичного осадження. Для очистки газів від токсичних газо- і пароподібних компонентів використовують методи абсорбції, адсорбції, термічні і каталітичні.
-
Організація санітарно-захисних зон.
Санітарно-захисна зона – це смуга, яка відділяє джерело промислового забруднення від житлових або громадських будівель для захисту населення від впливу шкідливих чинників виробництва.