3. М’язи грудної клітки

Поділяються на дві групи:

- вдихачі (інспіратори) – під час скорочення тягнуть ребра вперед та вбік, розвертаючи їх та збільшуючи об’єм грудної клітки, сприяючи вдиху;

- видихачі (експіратори) – під час скорочення тягнуть ребра назад і всередину, зменшуючи об’єм грудної порожнини та сприяють видиху.

4. М’язи черевних стінок

Скорочуючись, беруть участь у реалізації актів дефекації, сечовиділення, родів, блювання, відригування. Вони малочисельні, пластинчасті, всі чотири м’яза у напрямі м’язових волокон тоншають, всі закріплюються на грудній клітці.

III. Функціональна анатомія м’язів кінцівок

Функції м’язів кінцівок у тварин, особливо копитових або фалангоходячих, порівняно із м’язами осьового скелета, для яких характерна значна структурно-функціональна різноманітність, більш спеціалізовані.

Головною функцією кінцівок, яка визначає специфіку будови їх основних структурних компонентів, є забезпечення локомоції або прямолінійного поступального руху.

Ведучу роль у локомоції відіграють тазові кінцівки, які штовхають тулуб уперед за рахунок одночасного та масивного розгинання кульшового і колінного суглобів. Суглоби грудних кінцівок (передусім плечовий та ліктьовий) у цей час також розгинаються, в результаті чого кінцівки виносяться в напрямі руху, охоплюють чергову ділянку поверхні і створюють опору, яка необхідна для реалізації наступного циклу.

В результаті того, що локомоція реалізується переважно за рахунок екстензії проксимально розташованих суглобів наймасивніші і найміцніші м’язи локалізуються на кінцівках у ділянці поясів та стилоподіїв. За структурою в цих ділянках переважають динамічні м’язи, що мають більшу, проте відносно короткочасну силу.

В ділянці зейгоподіїв розміщуються більш «сухі» стато-динамічні м’язи, сухожилки яких стабілізують зап’ястковий та заплесновий суглоби і навіть суглоби пальців у стані статики. Крім того, дані групи м’язів забезпечують екстензію зап’ясткового і заплеснового суглобів під час локомоції. У пальце- і стопоходячих тварин у ділянці зейгоподіїв локалізуються м’язи, що обертають лапи (пронатори та супінатори).

У ділянці автоподіїв у копитових тварин знаходяться переважно сухожилки і статичні м’язи, що протидіють дорсальному перерозгинанню путових суглобів. У пальце- і стопоходячих тварин у цій ділянці розміщуються короткі м’язи, які приводять і відводять пальці.

В цілому, м’язи тазової кінцівки розвинуті більшою мірою, ніж грудної. Вони формують конус, вершина якого у стопоходячих тварин доходить до заплесни, а в пальце- та фалангоходячих – до фаланг пальців.

М’язи грудної кінцівки утворюють трикутник, вершина якого стопоходячих тварин доходить до зап’ястка, а в пальце- та фалангоходячих – до фаланг пальців.

IV. Поняття про дорсомобільних та дорсостабільних тварин

Окрім кінцівок у реалізації прямолінійного поступального руху можуть приймати участь і м’язи хребетного стовпа. Найбільш рухливою частиною тулуба є шия, м’язи в ділянці якої найбільш розвинуті та диференційовані. Рухи шиї в різних видів тварин надзвичайно різноманітні. Практично нерухомою частиною тулуба є крижова кістка. Між крижовою кісткою і шиєю розміщені грудний відділ (ділянка холки та спини) та поперек, котрі утворюють арку, перекинуту між поясами грудних і тазових кінцівок. Арка, яка утворена грудними і поперековими хребцями, їх зв’язками та м’язами, утримує підвішені до неї нутрощі і є передавачем імпульсів (поштовхів), що йдуть під час руху від тазових кінцівок до передньої ділянки тіла, бере участь, поряд із тазовими кінцівками, у виштовхуванні тулуба вперед.

Залежно від ступеню участі м’язів грудного і, особливо, поперекового відділів тулуба в локомоції, тварин умовно поділяють на дорсомобільних та дорсостабільних.

Дорсомобільні тварин – м’ясоїдні – мають:

- сигароподібний тулуб;

- добре розвинуту мускулатура хребетного стовпа (25% від маси м’язів кінцівок);

- довгий поперек, округлий на сегментальному розрізі з краніо-вентральним напрямом поперечнореберних відростків поперекових хребців;

- мускулатура розміщується на попереку не лише знизу й зверху, а й з боків;

- поперек активно бере участь в акті руху (виносі тіла вперед), пружиноподібно згинаючись та розгинаючись.

● Деякі новонароджені дорсостабільних тварин (телята, козенята) є дорсомобільними.

Дорсостабільні тварини – копитові – мають:

- прямокутний тулуб;

- слабо розвинуту мускулатуру хребетного стовпа (5% від маси мускулатури кінцівок);

- відносно короткий, проте широкий поперек, овальний на розрізі, з латеральним напрямом поперечнореберних відростків поперекових хребців;

- мускулатура на попереку розміщена лише зверху й знизу;

- поперек практично не бере участі в акті руху (виносі тіла), підтримуючи громіздкі внутрішні органи.