- •Теорія архітектури Навчальний посібник
- •Конструктивні системи несучих та огороджуючих конструкцій
- •Стійково-балкова та каркасна тектонічні системи
- •1.2. Склепінчаста тектонічна система
- •Стійково-балкова та каркасна тектонічні системи
- •Консольні тектонічні системи. Конструктивні системи з V-подібними опорами
- •Просторові несучі конструкції
- •1.5. Тектоніка просторових решітчастих конструкцій
- •1.6. Тектоніка складчастих конструкцій
- •1.7. Тектоніка оболонкових просторових конструкцій
- •1.8. Тектоніка висячих просторових конструкцій
- •1.9. Тектоніка поєднання різних конструктивно-просторових систем в архітектурній композиції
- •2. Теорія кольору в архітектурній композиції
- •2.1. Природа кольору. Систематизація кольорів. Психологічні властивості кольору
- •2.2. Гармонія кольору. «Теплі» і « холодні» кольори.
- •2.3. Просторові властивості кольору
- •Властивості кольору
- •2.4. Вплив кольору залежно від структури поверхні та характеру матеріалів
- •2.5. Об`єднання різних елементів просторого середовища за допомогою кольору
- •2.6. Колірне вирішення міської забудови
- •2.7. Колірна композиція
- •3. Властивості архітектурного простору
- •3.1. Зовнішній вигляд споруд
- •3.2. Архітектурний ансамбль
- •3.3. Інтер’єр та визначення його просторовості
- •3.4. Виявлення просторовості композиції
- •3.5. Вхід до будівлі чи споруди
- •3.6. Конфігурація проходів і проїздів
- •3.7. Взаємовідносини міграційних трас із просторовими об’ємами
- •3.8. Форми міграційних просторів
- •3.9. Технічний і візуальний масштаб
- •Список літератури
3.2. Архітектурний ансамбль
Ансамбль в архітектурі – це функціонально зв'язана сукупність будівель і прилеглого середовища, яка приведена до єдності й отримала певний художній вигляд. Архітектурний ансамбль, у такій же мірі, як окрема будівля і її інтер’єр, є архітектурним добутком і об’єктом творчої праці зодчого.
Розрізняють ансамблі міські, загородні, паркові. Вони бувають малого й великого масштабу. Їхня архітектура у більшій або меншій мірі завжди сполучається із природою, що також стає об'єктом архітектурної композиції та невід’ємною частиною території. Під організацією території розуміється просторовий розподіл і облаштування вулиць, доріг, будинків, інженерного устаткування й усього того, що ми розуміємо під благоустроєм території. Ансамбль як архітектурний твір має певний художній вигляд. Людство має багатий досвід і найціннішу спадщину щодо архітектурних ансамблів, у якій виражаються суспільні ідеали й прагнення, художні смаки різних епох. Існує два види міських ансамблів. До першого відносяться ансамблі, створені протягом тривалого часу (протягом декількох десятиліть, а іноді й сторіч). Зодчі більш пізнього часу будували нові будівлі та споруди в інших стилях і включали їх у загальну форму ансамблів, що були створені раніше, доповнюючи й розвиваючи первинний задум. Прикладом може служити Червона площа в Москві (рис. 3.4).
До другого виду відносяться ансамблі, створені одноразово, за єдиним задумом, у єдиному архітектурному стилі. Прикладами можуть служити ансамблі Петербурга, створені архітектором Россі (вулиця Россі; Олександрійський театр і ансамбль прилеглих площ; Палацова площа, ансамбль Російського музею), і багато нових ансамблів, створених радянськими й зарубіжними зодчими (рис. 3.5, 3.6).
Обидва види міських ансамблів звичайно входять до складу сучасного міста, пристосовуючись до його практичних потреб. Виняток становлять ансамблі, перевтілені в історико-архітектур-ний музей, які утворюють так звані острівці-заповідники в сучасному місті, відокремлені парковими зонами. Прикладами можуть служити ансамблі кремлів у старих російських містах.
Композиція як міста в цілому, так і окремого ансамблю в першу чергу визначається історичними умовами. Істотний вплив на композицію ансамблю мають також природні умови. Низький, рівнинний рельєф місцевості дає можливість проводити прямі дороги, проспекти й вулиці. Нерівномірний рельєф змушує будувати криволінійні дороги й вулиці, перетинати низини віадуками й мостами, що надає ансамблю живописний характер.
Важливе значення для планування населеного пункту в цілому й для його ансамблів має наявність водойм і їхній характер, тому що в більшості випадків це позначається на плануванні ансамблю й міста. Чим більша водойма, тим більше орієнтується на неї ансамбль або місто: влаштовуються набережні, прибережні парки й сквери; будівлі, розташовані на рельєфі, звертаються до водойми; убік водойми розкриваються ансамблі й площі. Так виникають парадні «фасади міст», що виходять на береги великих рік і морів (рис. 3.7).
Зв'язок із природою у внутрішніх міських ансамблях здійснюється шляхом розкриття перспектив на навколишній пейзаж і шляхом влаштування парків, скверів, ставків, фонтанів, басейнів тощо (рис. 3.8).
У містобудівній практиці склалися певні планувальні прийоми й форми (вулиці різних типів, площі, міські центри), на основі яких складаються ансамблі. У просторовій композиції ансамблів розрізняють наступні найбільш типові побудови:
а) глибинно-просторова перспектива, що може розкриватися уздовж витягнутої площі, уздовж вулиці, бульвару, каналу, ріки тощо. Ця перспектива може починатися з композиційно головного елемента або приводити до нього; весь простір, охоплений перспективою, може бути головним елементом відносно оточення;
б) замкнутий (або напівзамкнутий) простір, що обмежується забудовою або масивами зелені. До цього виду композиції ансамблю відносяться міські й паркові площі, квартальні й внутрішньозаводські простори й площі;
в) вільний простір, у якому будівлі розташовуються таким чином, що не утворюють чітко визначених певних лінійних меж площі або вулиці. В цьому випадку елементом, що визначає просторове середовище, служать природні межі або периметральні споруди;
г) панорами набережних, а також панорами, що розкриваються з високих точок зору всередині самого міста або селища. У таких ансамблях великого значення набувають силует забудови й висотні споруди (рис. 3.9, 3.10).
Звичайно ми спостерігаємо в ансамблях поєднання зазначених типових випадків, тим більше, що ансамблі сприймаються в русі та з різних точок зору.
Рис.
3.8. Схематичний план центрального
ансамблю міста
Рис. 3.8.
Схематичний план центрального ансамблю
міста
Рис. 3.9. Петербург.
Панорама набережної Василівського
острова
Рис. 3.10. Петербург.
Панорама набережної з Ісакієвським
собором
При побудові архітектурного ансамблю використовуються наступні прийоми:
1) розміщення в певних місцях будівель, що виділяються за своїм значенням, масштабом, композицією та художніми якостями. В ансамблі може бути одна або кілька таких будівель, які слугують його композиційними вузлами;
2) використання в якості композиційних вузлів ансамблю історичних пам’ятників архітектури;
3) встановлення монументів, присвячених видатним подіям і діячам, у добре видимих частинах ансамблю.