Навчальні завдання

1. Ознайомтесь з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 року «Положення про Державну систему моніторингу довкілля». Підготуйте повідомлення про принципи екологічного моніторингу в Україні;

2. Користуючись даними Таблиці 4.2., з’ясуйте, чи забруднене повітря в населеному пункті, якщо забруднене, то в скільки разів перевищує норму, за умови, що фонова концентрація в повітрі становить:

1) ацетону – 0,75 мг/куб м повітря; фенолу - 0,02 г/куб м;

2) пеніциліну – 0,002 мг/куб м ; аніліну – 0,03 мг/ куб м;

3) соляної кислоти – 4 мг/куб м, хлору – 0,03 мг/куб м, якщо відомо, для ацетону й фенолу властиві ефект сумації або синергізму.

3. Користуючись даними таблиці 4.5., зробіть аналіз « Комбінованого показника забруднення повітря» в США.

Термінологічний словник

Граничнодопустимий викид (аналогічно граничнодопустимий скид – для води) – такий обсяг викидів (скидів), який встановлюється для кожного конкретного джерела забруднення біосфери за умови, що викид шкідливих речовин від нього та всієї сукупності джерел забруднення з урахуванням їх розсіювання й перетворення в біосфері, а також перспектив розвитку продуктивних сил не створять концентрацію забруднюючих речовин, яка перевищувала б установлені нормативи якості повітря, води чи грунтів.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) – норматив – кількість шкідливої речовини в межах компонентів довкілля, яка за постійного контакту чи впливу за певний проміжок часу не позначається на здоров’ї людини й не викликає негативних наслідків у її нащадків. Визначається законодавчими або рекомендується компетентними організаціями, наприклад, Міністерством охорони здоров’я , а у світі – Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Наукові дослідження довели відсутність нижчої безпечної межі (а отже і ГДК) при впливі канцерогенів та іонізуючої радіації.

Концентрація фонова – 1) вміст речовини у повітрі, воді чи грунті, який визначається глобальними та регіональними природними процесами; 2) вміст речовин у повітрі, воді чи грунті, який визначається глобальною чи регіональною сумою природних та антропогенних процесів; 30 вміст речовин у повітрі населених пунктів, що визначається виробничими чи транспортними викидами та привнесенням забруднювачів із суміжних районів.

Моніторинг – спостереження за якимись об’єктами чи явищами.

Моніторинг атмосферного повітря – здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 19.03.1999 р. «Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря». Об’єктом моніторингу є атмосферне повітря, зокрема атмосферні опади та викиди забруднюючих речовин у повітря.

Моніторинг вод – здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07. 1996 р. «Порядок здійснення державного моніторингу води». До його об’єктів належать поверхневі води, підземні води та джерела, внутрішні морські води, джерела забруднення вод, тощо.

Моніторинг довкілля – система спостережень, збирання, обробітку,передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і попередження про критичні ситуації, що виникають як шкідливі чи небезпечні для здоров’я людей та інших живих організмів.

Моніторинг земель здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. «Положення про моніторинг земель». Моніторинг земель – це система спостережень за станом земельного фонду з метою вчасного виявлення його змін,їх оцінювання, запобігання та ліквідації негативних наслідків.

Література для поглибленого вивчення:

1. Врублевська О.В. Конспект лекцій з економіки природокористуван­ня. – Л.: Укр. ДЛТУ, 2003.

2. Глушкова В.Г., Макар С.В. Экономика природопользования: учеб. пособие. – М.: Гардарика, 2007.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навч. посібник. – К.:Тов. «Знання», 2004.

4. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко та ін.- К.КНЕУ, 2005 с.

5. Екологічні основи природокористування: навч. посібник / Т.А. Саф­ранов. – Львів: Новий Світ, 2006.