3. М’язова сила

Сила м’язів людини проявляється при найбільшому вольовому напруженні, може бути добрим показником функціонального стану його центральної нервової системи.

Визначення м’язової сили (динамометрія) виконується трьома способами: визначення сили кисті, станової сили (сили м’язів спини) та сили м’язів черевного пресу.

Для визначення ручної сили (сили кисті) застосовується ручний динамометр, який складається з овальної стальної пружини, всередині якої прикріплена шкала з діленнями та зі стрілкою, яка показує м’язову силу в кілограмах.

Сила рук вимірюється наступним чином. Беруть динамометр зручно в руку, потім витягують руку в сторону та якнайсильніше стискають динамометр. Дослідження повторюють 3 рази для кожної руки окремо. Записується найбільше показання динамометра. Для добре розвинутого чоловіка ручна сила в середньому рівна 40-50 кг, у жінок – 30-35 кг.

М’язова сила рук залежить від зросту, ваги тіла, окружності грудної клітки і т.д. Так як вага тіла може змінюватися, цікаво визначати показник сили стиску кисті – відносну силу кисті. Для цього треба цифру, яка показує силу стиску кисті сильнішої руки, помножити на 100 та отримане число поділити на вагу тіла.

Наприклад: сила кисті дорівнює 42 кг, вага тіла – 70 кг. Тоді:

В середньому цей показник рівний для чоловіків 60-70% для жінок – 45-50%. Збільшення показника означає збільшення м’язової сили.

М’язова сила згиначів пальців рук дітей та підлітків за даними динамометрії

Вік (роки)	М’язова сила згиначів пальців руки (кг)
	Права рука		Ліва рука
	Хлопчики	Дівчата	Хлопчики	Дівчата
6	9,2	8,4	8,5	7,7
7	10,7	9,9	10,1	9,2
8	12,4	11,2	11,7	10,5
9	14,3	12,8	13,5	12,0
10	16,5	14,6	15,6	13,7
11	18,8	16,5	17,7	15,5
12	21,2	18,9	19,7	17,8
13	24,4	21,8	22,5	20,4
14	28,4	24,8	26,2	22,9
15	33,4	27,0	30,9	24,9
Дорослі	49,3	29,7	45,0	27,7

Станова сила або сила м’язів розгиначів спини, визначається за допомогою станового динамометра. Обстежуваний стає ногами на дерев’яну площадку з прикріпленим до неї динамометром, за допомогою крюка, щоб вона знаходилася на рівні колін. Згинаючись у попереку, обстежуваний бере ручку станового динамометра обома руками та, не згинаючи колін, випрямляє спину та вижимає до відказу. Дослідження проводиться двічі, кращій результат записують. Вимірювання проводиться з точністю до 5 кг.

Станова сила здорової, добре розвиненої людини в середньому рівна 130-150 кг. Це так звана абсолютна станова сила.

Для оцінки розвитку відносної станової сили користуються тією ж формулою:

Таблиця оцінки стану та розвитку станової сили за Г.Краковяк

№ п/п	Шкала оцінки	Чоловіки 21-35 років	Жінки 18-25 років
	Мала сила спини	Менше 175% своєї ваги	Менше 125% своєї ваги
	Сила нижче середньої	175-190% своєї ваги	125-140% своєї ваги
	Сила середня	190-210% своєї ваги	140-160% своєї ваги
	Сила вище середньої	210-225% своєї ваги	160-175% своєї ваги
	Сила велика	225% своєї ваги	175% своєї ваги

При вимірюванні станової сили необхідно враховувати, що воно потребує граничного зусилля, тому не можна проводити ці вимірювання при високому кров’яному тиску, різко вираженому атеросклерозі, грижах, болях у попереку, у жінок під час менструації, вагітності.

Сила м’язів черевного пресу

Черевним пресом називається група м’язів живота, яка утворює передню стінку черевної порожнини (чотири парні м’язи: прямий м’яз живота, зовнішній косий м’яз, внутрішній косий м’яз, поперечний м’яз живота).

Ступінь розвитку черевного преса визначається спеціальними функціональними пробами. Найбільш доступний спосіб: обстежуваний лягає на кушетку, лавку або на підлогу з витягнутими вздовж тулуба руками. З цього положення він повинен перейти в положення сидячи, не згинаючи ніг та не відриваючи їх від полу, а потім знову опуститися.

Ця вправа робиться не менше 12 разів за хвилину та повторюється якомога більшу кількість разів. Проба вважається виконаною задовільно, якщо обстежуваний спортсмен піднімається 20 разів.

Люди зі слабко розвинутим черевним пресом або високо піднімають ноги, або зовсім не можуть піднятися без допомоги рук.

Оформлення роботи:

1. Визначення постави.

А) Записати методику визначення постави.

Б) Отримані показники глибини шийної точки та поперекового вигину порівняти з таблицями З.П.Ковалькової.

2. А) Записати методику визначення стопи.

Б) Провести розрахунки даних, які отримані на власному відбитку.

3. Визначення м’язової сили.

А) Записати методику визначення м’язової сили.

Б) Визначити ручну силу (силу кисті).

В) Визначити станову силу (силу м’язів спини).

Г) Визначити силу м’язів черевного пресу.

4. Занести отримані данні у зведену таблицю.

5. Обговорення отриманих результатів.

6. Заключення.

7. Рекомендації.

Контрольні запитання

1. Як визначається постава?

2. Які розрізнюють постави?

3. Як визначається форма стопи?

4. Як визначається м’язова сила кисті? Станова сила?

5. Якими методами визначається сила м’язів черевного преса?

6. Яка задача обстеження опорно-рухового апарату дітей та підлітків?

Індивідуальне навчально-дослідне завдання №2

Тема:	Оцінка функціональних можливостей серцево-судинної системи.
Мета:	Навчитися визначати функціональні можливості серцево-судинної системи (пульс та АТ) при впливі на організм різних фізичних навантажень (проба Лєтунова).
Обладнання:		Секундомір, сфігмоманометр, або тонометр, фонендоскоп, метроном.

Для проведення цієї роботи необхідно повторити теоретичні питання:

1. Вікові особливості крові.

2. Вікові зміни пульсу, артеріального тиску, систолічного та хвилинного об’єму серця.

Умови роботи:

1. Студенти працюють парами, обстежуючи один одного, потім фіксують дані обстеження всієї групи.

2. При обстеженні учнів функціональні проби проводяться одноразово.

План роботи:

1. Фіксування реакції ЧСС та АТ на пробу Лєтунова.

Методика роботи

Комбінована пробу Лєтунова, модифікована Інститутом фізіології дітей та підлітків АПН СРСР включає три досліджувані навантаження різної інтенсивності та тривалості, направлених на виявлення реакції ЧСС та АТ на швидкісну напругу та навантаження на витривалість.

Зміст проби Лєтунова:

1. 20 глибоких присідань за 30 с, потім дослідження фізіологічних зрушень серцево-судинної системи (по ЧСС та АТ) до їх відновлення (невелике навантаження).

2. Біг на місці в максимальному темпі з високим підніманням ніг та енергійною роботою рук на протязі 7 с для школярів 7-12 років та 15 с – для підлітків та юнаків (швидкісна напруга).

3. Біг на місці під метроном (180 кроків за 1 хв.) на протязі 1 хвилини для школярів 7-12 років та 3 хв. – для підлітків та юнаків (робота на витривалість).

Кожне з навантажень дається після повного відновлення від попередньої роботи, але не раніше ніж через 2,5 хв. – 3 хв. Після кожного навантаження перші 10" підраховують пульс та на 15-45 секунд вимірюють АТ.

Кожну наступну хвилину відновлення за 10" підраховують пульс та вимірюють АТ і так до повернення до первісних даних. Після кожного навантаження комбінованої проби дані заносяться в таблицю.

Таблиця №1

П.І.Б.	Пульс
	До проби	Після наван-тажен-ня	% збуд-ження	Відновлення										Час віднов-лення
				1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Таблиця №2

П.І.Б.	Артеріальний тиск (макс./мин.)
	До проби	Після І наван-тажен-ня	% збуд-ження	Відновлення										Час віднов-лення
				1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Користуючись оціночними таблицями скласти оцінку реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.

Таблиця №5

Оцінка реакції	П у л ь с
	До проби за 10"	Після проби за 10"	% збудженого пульсу	Час віднов-лення	ПЯР
Сприятлива	10-12	15-18	від 25 до 50	1-3 хв.
Допустима	13-14	21-23	51-75	4-6 хв.
Несприятлива	15 і більше	слабкий 30-35, аритмія	100 і більше	7 хв. та довше

Таблиця №6

Оціночна шкала

№ п/п	Ступінь тренованості	% збудж. пульсу	Час відновлення
	Відмінна тренованість	до 20%	через 40-45"
	Добра тренованість	20-25%	через 1,5-2 хв.
	Менш треновані	40-50%	через 2,0-2,5 хв.

1. Обговорення отриманих результатів.

2. Заключення.

3. Рекомендації.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання №3

Тема:	Вікова фізіологія та гігієна аналізатора зору.
Мета:	Засвоїти методику визначення акомодації ока, гостроти та полів зору.
Обладнання:		Вимірювальна лінійка (40–50 см), лист картону, обтягнена марлею рамка, книга для читання; таблиці для визначення гостроти зору, указка, стілець, апарат Рота; периметр Форстера, білі та кольорові кружки до нього, лінійка, стандартні бланки нормального поля зору.

Для проведення цієї роботи необхідно повторити теоретичні питання:

1. Загальні властивості аналізаторів.

2. Будова аналізатора за І.П.Павловим.

3. Будова ока.

4. Рефракція ока та її аномалії. Акомодація ока, її механізм.

5. Гострота зору і фактори, що впливають на неї.

6. Поле зору. Бінокулярний зір.

Умови роботи:

Студенти працюють парами, обстежуючи один одного.

План роботи: