- •2.1 Елементи концепції ооп .. 20
- •1.1 Коментарі.
- •1.2 Прототипи функцій.
- •1.3 Операція розширення області видимості.
- •1.4 Оголошення в операторах.
- •1.5 Перегрузка функцій.
- •1.6 Значення формальних параметрів по замовчуванню.
- •1.7 Посилання та вказівники.
- •1.8 Специфікатор inline
- •1.9 Операції new та delete .
- •1.10 Вказівник на void.
- •1.11 Зв’язування із збереженням типів
- •1.12 Про структури та об’єднання.
- •2.1 Елементи концепції ооп.
- •2.3 Опис протоколу класу.
- •2.4 Передача повідомлень об’єктам.
- •3 Функції-члени.
- •3.1 Функції-члени в межах та за межами формального опису класу.
- •3.2 Про вказівник this.
- •3.3 Перевантаження функцій-членів. Параметри по замовчуванню.
- •4. Конструктори та деструктори.
- •4.1 Поняття про конструктори.
- •4.2 Деструктори.
- •4.3 Досягнення високої ефективності. Конструктор копіювання.
- •5 Глобальні та локальні об’єкти.
- •6 Статична пам’ять та класи.
- •7. Наслідування
- •7.1 Синтаксична реалізація наслідування
- •7.2 Правила доступу до полів даних
- •7.3 Конструктори та деструктори в похідних класах
- •7.4 Використання заміщуючих функцій-членів.
- •7.5 Похідні класи та вказівники.
- •7.6 Ієрархія типів
- •7.7 Множинне наслідування
- •8 Вiртуальнi функцiї та класи
- •8.1 Віртуальні функції.
- •8.2 Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи.
- •8.3 Віртуальні деструктори.
- •8.4 Посилання як засіб для реалізації поліморфізму
- •8.5 Технічна реалізація механізму віртуальних функцій.
- •8.6 Віртуальні базові класи
- •8.6.1 Ієрархії класів та наслідування
- •8.6.2 Віртуальні базові класи
- •8.6.3 Виклик конструкторів та віртуальні базові класи.
- •9 Друзі
- •9.1 Дружні класи.
- •9.2 Дружні функції.
- •10 Перевантаження операторiв.
- •10.1 Перевантаження операторів. Загальний підхід.
- •10.2 Перетворення типів.
- •10.3 Перевантаження деяких операторів.
- •10.3.1 Оператор індексування масиву.
- •10.3.2 Перевантаження оператора виклику функції.
- •10.3.3 Оператор доступу до члена класу.
- •10.3.4 Перевантаження операторів інкремента та декремента.
- •10.3.5 Перевантаження операторів управління пам’яттю (new,delete).
- •10.3.6 Перевантаження оператора присвоювання.
- •11.1 Функціональні шаблони
- •11.1.1 Визначення та використання шаблонів функцiй.
- •11.1.2 Перевантаження шаблонiв функцiї.
- •11.1.3 Cпецiалiзованi функцiї шаблона.
- •11.2 Шаблони класів.
- •11.2.1 Визначення шаблонів класу
- •11.2.2 Константи та типи як параметри шаблону
- •11.2.3 Використання шаблонних класів
- •11.2.4 Спецiалiзацiя шаблонiв класу.
- •11.3 Шаблони та конфiгурацiя компiлятора.
- •11.3.1 Шаблони Smart.
- •11.3.2 Шаблони Global I External.
- •12.2 Переадресація вводу-виводу
- •12.3 Розширення потоків для типів кориcтувача
- •12.4 Операції роботи з потоком як дружні
- •12.5 Форматований ввід-вивід
- •12.5.1 Ширина поля
- •12.5.2 Заповнюючий символ
- •12.5.3 Число цифр дійсних чисел
- •12.5.4 Прапорці форматування
- •12.5.5 Маніпулятори
- •12.6 Стан потоку
- •12.7 Файловий ввід-вивід
- •12.7.1 Конструктори файлових потокiв
- •12.7.2 Вiдкриття файлу
- •12.8 Неформатований ввід-вивід
- •12.9 Деякі функції вводу-виводу
- •12.10 Форматування в пам’яті
- •13 Управління виключеннями
- •13.1 Виключення та стек
- •13.2.1 Синтаксис основних конструкцій
- •13.2.1.1 Використання try та сatch
- •13.2.1.2 Використання throw
- •13.2.2 Тип виключення та конструктор копії
- •13.2.3 Пошук відповідного типу виключення
- •13.2.4 Використання terminate() та некеровані виключення
- •13.2.5 Робота з специфікаціями виключень
- •13.2.6 Робота з непередбаченими виключеннями
- •13.2.7 Робота з конструкторами та виключеннями
- •13.2.8 Динамічні об’єкти
- •13.2.9 Передача значень з конструктора та деструктора
- •13.2.10 Робота з ієрархіями виключень
- •13.2.11 Робота з специфічними класами виключень
- •13.3 Структурне управління виключеннями
- •13.3.1 Використання кадрованого управління виключеннями
- •13.3.1.1 Синтаксис
- •13.3.1.2 Про функцію RaiseException()
- •13.3.1.3 Фільтруючий вираз
- •13.3.1.4 Перехоплення виключення процесора
- •13.3.2 Використання завершуючих обробників виключень
7.3 Конструктори та деструктори в похідних класах
Як вже згадувалось , в похiдному класi, як правило, є конструктор , якщо вiн визначений i в базовому класi. Конструктор в похідному класі повинен бути хоча б для того, щоб викликати конструктор базового класу. В С++ ранніх версій(до 3.11 включно) синтаксично не допускається відсутність конструктора в похідному класі, якщо він присутній в базовому. С++ може автоматично вставляти конструктори та деструктори по замовчуванню а також викликати їх, коли це необхідно для багатьох класів.
Деструктори не вимагають таких строгих правил при їх використаннi. В похiдному класi деструктор потрiбен лише при наявностi членiв, якi необхiдно видалити при виході об’єкта з області видимості.
Розглянемо базовий клас , оголошений наступним чином:
class Tbase
{ private:
char * basep;
public:
TBase (cout char * s) {basep=strdup(s);}
~TBase() {delete basep;}
const char * GetStr(void) {return basep;}
};
Конструктор класу викликає бiблiотечну функцiю strdup() для створення копiї рядкового аргументу у виглядi динамiчної змiнної з присвоєнням адреси видiленої пам'ятi вказiвнику basep. Деструктор звільняє цей блок пам’яті.
При створеннi об'єкта типу:
TBase president("Georje Washington");
конструктору класу передається рядок "Georje Washington", при цьому вiн створює копію рядка i присвоює її адресу члену basep об'їкта president. Коли president виходить з областi видимостi, деструктор знищує рядок.
Оголосимо похiдний клас наступним чином:
class TDerived: public TBase
{ private:
char * uppercasep;
public:
TDerived (cout char * s)
~TDerived() {delete uppercasep;}
const char * GetStr(void) {return uppercasep;}
};
До полiв , наслiдуваних з TBase, Tderived добавляє закритий член, символьний вказiвник uppercasep, який посилаеться на копiю рядка, що
зберiгається в Tbase, з символами, перетвореними на малі. Деструктор похідного класу знищує цей новий рядок.
Конструктор Tderived можна реалiзувати так:
TDerived()::TDerived(const char * s)
:TBase()
{uppercasep=strupr(strdup(s));
};
Конструктор TDerived викликає конструктор TBase , який помiщує рядок, на який посилається s , в кучу та iнiцiалiзує basep адресою копiї цього рядка. Пiсля цього конструктор похiдного класу створює ще одну копiю рядка, перетворюючи її символи в маленьки та присвоюючи uppercase адресу цiєї копiї рядка.
Якщо ми створюємо об'єкт типу TDerived, то при цьому створюється двi копiї рядка. Розглянемо наступний приклад:
TDeriver president("Georje Washington");
count<<"original shing:<<president.GetStr()<<'\n';
count<<"uppecasep shing:<<president.GetStr()<<'\n';
Результат:
original shing: George Washington
uppecasep shing: GEORGE WASHINGTON
При виходi з областi видимостi C++ автоматично викликає деструктори в зворотньому порядку по ієрархії наслідування: від похідного класу до базового. Так при виході об’єкта класа president з області видимості спочатку викликається деструктор похідного класу, який виконує оператор delete uppercasep, а потім конструктор базового, що виконує оператор delete basep. На відміну від конструкторів, деструктори похідного класу ніколи не викликає безпосередньо деструктор базового класу (деструктор класу можна викликати безпосередньо як функцію-член).
Розглянемо ще один приклад на синтаксис виклику конструкторів в похідних класах:
class base
{ public:
base (char * n, shint t);
~base();
};
class derived : public base
{ base m;
public:
derived (char * n);
~derived();
};
derived::derived(char * n):(n,10),m("member",123)
{ // ........}
Бачимо , що параметри конструктора члена класу m вказуються при виклиці конструктора похідного класу.