Таксаційні показники.

Лісова таксація - оцінка об'єктів, що складають ліси (одне дерево, сукупність дерев, один деревостани і їх сукупність) - проводиться з метою отримання даних про кількість деревини та якісного стані лісу.

Основні таксаційні показники - склад, форма насадження, вік, середні висота і діаметр, бонітет, повнота, запас, товарність, тип лісу. Їх визначають методами наземної таксації або за допомогою аеротаксаціі і подальшого камерального дешифрування аерофотознімки. Найбільш поширена наземна таксація, при якій таксаційні показники встановлюють окомірно на підставі досвіду, набутого під час таксації пробних тренувальних площ або розрахунковим способом. При розрахунковому методі всі таксаційні показники отримують на основі суцільного перерахунку дерев за породами вимірювання їх діаметру і висоти, в залежності від цілей дослідження за категоріями санітарного стану або іншим, наприклад по класах товарності.

При таксації насадження виявляють його найважливіші ознаки, і крім того, розглядають стан підросту і підліску, описують надґрунтовий покрив. Всі ці показники вписують в спеціальний документ - таксаційні опис.

Таксаційні опис служить одним з основних документів, який дає конкретне уявлення про характер і особливості ділянки насадження.

Склад деревостану визначається співвідношенням запасів складають його елементів лісу. Елемент лісу - статистично однорідна сукупність стовбурів однієї деревної породи в межах класу віку. Якщо частка участі породи у складі деревостану менше 5 % запасу, то ця порода у формулі складу позначається знаком "+", а за участю менше 2 % пишуть "од." (Одинично). Наприклад, коефіцієнт участі в насадженні сосни 5,8, ялини - 3,7, берези - 0,4, дуба - 0,1, формула складу насадження буде 6С4Е + Б од. Д.

Висота насаджень, м - таксаційний показник, який визначається через висоту середнього за запасом дерева. При визначенні висоти деревостану в насадженні вимірюють висотоміром висоту кожного 5, 8 або 10-го дерева (не менше 50 шт. у деревостані). Потім будується графік висот, на вертикальній осі відкладається висота дерева елемента лісу, на горизонтальній - діаметр. За середньому діаметру - діаметру середнього по запасу дерева - знаходять середню висоту. Середній вік насадження визначається як вік середнього по запасу дерева елемента лісу. Бонітет - найважливіший показник зростання деревостану і його продуктивності. Бонітет насаджень визначають за середньою висотою деревостану і його віком. Враховуючи закономірності зростання насіннєвих і порослевих деревостанів, розроблена шкала класів бонітету проф. Орловим. Для визначення класу бонітету за шкалою потрібно знати вік і середню висоту насаджень. Густота древостану визначається кількістю дерев на одиниці площі (звичайно на 1 га). Запас (M), м² - обсяг стовбурної деревини на пробній площі. Повнота абсолютна (G), м²/га - сума площ перетину стовбурів на висоті 1,3 м в насадженні на 1 га.

Повнота відносна обчислюється за стандартними таблицям шляхом обчислення відношення повноти нормального насадження до визначеної у натурі. Повнота нормального насадження в стандартній таблиці знаходиться через середню висоту.

Видове число (He) - величина, що виражає відношення об’єму дерева до об’єму циліндра, що має висоту, рівну висоті дерева і основу, рівну площі його перерізу на висоті грудей. Значення видового числа можна обчислити за коефіцієнтом форми, легко визначається шляхом вимірювання співвідношення діаметра стовбура на половині його висоті до діаметра на висоті грудей - 1,3 м, зведеному в квадрат. З допомогу видового числа можна легко визначити запас насаджень за відомою сумі площ перетину і середній висоті.

Видова висота - добуток середньої висоти насадження на середнє видове число. Видова висота дозволяє легко і з достатньою точністю (не нижче 10 %) визначати запас, шляхом її множення на суму площ перетину.

Життєві форми рослин

1. Дерева — багаторічні рослини з дерев'янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 2 м висоти.

2. Кущі — багаторічні рослини з дерев'яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.

3. Кущики схожі з кущами, але низькі, не вищі за 50 см.

4. Напівкущі відрізняються від кущиків тим, що у них дерев'яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають.

5. Ліани — рослини зі стеблами, що в'ються і чіпляються за опору.

6. Сукуленти — багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води.

7. Трав'янисті рослини — багаторічні та однорічні рослини, в яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні) або відмирає уся рослина (однорічні).

Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром)

Серед спеціалістів-ботаніків популярна класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву. Ця ознака має глибокий біологічний зміст: захист твірних тканин рослин, призначених для продовження росту, забезпечує безперервне існування особини в умовах середовища,

• Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева і кущі.

• Хамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні грунту, або не вище 20-30 см від поверхні, взимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

• Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту, або у самому поверхневому її шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

• Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

• Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.