9.4 Соціальні суперечності

Швидкий розвиток капіталізму в промисловості та сільському гос­подарстві, істотні зміни, що відбулися під його впливом у структурі суспі­льства, наявність численних пережитків кріпосництва - все це поглиблю­вало соціальні суперечності, було причинами незгасаючої боротьби в місті й на селі.

Внаслідок реформи 1861 року, проведеної в інтересах поміщиків, економічне становище основної маси селянства значно погіршилося. Протягом 60-90-х років середній селянський наділ в Україні зменшився : до 1,9 десятин, а багато селянських дворів володіло ділянками від 1,5 десятин. На Полтавщині й Чернігівщині було чимало сіл, де селянс кий наділ не перевищував 0,15-0,25 десятин.

Гострого характеру набрала боротьба селянства протягом 70-х років, яка, особливо в губерніях Правобережної України, була спрямована проти розверстування угідь, на відстоювання селянами своїх прав на сервітути.

Антипоміщицький селянський рух ще більше посилився в 90-х роках XIX ст. За неповними даними, лише протягом 1890-1900рр. В Україні від­булося понад 150 заворушень селян.

Надзвичайно важкими були умови життя та праці робітників, особ­ливо виснажливою і небезпечною - робота в кам'яновугільних шахтах. Вона тривала у дві зміни, кожна - по 12 годин. На деяких підприємствах робочий день перевищував 15 годин. На фабриках і заводах все ширше за­стосовували жіночу і дитячу працю. Заробітна плата залишалась на низь­кому рівні. Шахтарі Донбасу здебільшого жили в землянках, робітники цукрових заводів - у тісних, вогких і брудних казармах, які кишіли пара­зитами. На підприємствах не було служб охорони праці, дуже часто трап­лялися нещасні випадки. За далеко не повними даними, протягом 1864-1899 рр. На промислових підприємствах України загинуло 3300 і скаліче­но понад 16 тис робітників.

Важкі економічні та політичні умови життя спонукали робітників до боротьби проти фабрикантів і заводчиків. Спочатку, особливо в 60-70-ті роки, виступи набирали форми заворушень. Другою, вищою формою бо­ротьби були страйки. Тільки протягом 1880-1894 рр. в Україні відбулося 97 страйків і 13 заворушень. Загальне число учасників страйків становило 29 тис. чол. $£|

Робітничий рух в Україні у пореформений час розвивався, набував нового досвіду, набирав організовашшого та цілеспрямованішого харак­теру. Будучи спрямованим проти соціального гноблення трударів, він, од­нак, залишив поза увагою розв'язання національного питання.

9.5 Український національний руху 1860-1890-ті роки

Важке економічне становище, політичне безправ'я, національне гно­блення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До іього прилучилася переважно інтелігенція- національні почуття якої за-ки освіченості, природно, посилювалися. Багато наукових та культур-тніх діячів надавали важливого значення формуванню національної ідомості співвітчизників, пробудженню у народу почуття самоповаги.

9.6 Громади

У 60-ті роки XIX ст. внаслідок реформ царського уряду дещо зростає хвиля громадянської активності. Повернувшись наприкінці 50-х років із заслання, провідники Кирило-Мефодіївського братства -Т. Шевченко , М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський осіли в Санкт-Петербурзі, де по­літичний режим був дещо м'якішим, ніж у провінції. Тут вони продовжи­ли національно-визвольну пропагандистську діяльність, але вже не в полі­тичному конспіративному, а в культурно просвітницькому легальному ру­слі Для поширення своїх ідей ця петербурзька група в 1961 році започат­кувала, правда з великими труднощами, перший в Російській імперії укра­їнський часопис „Основа'¹, що виходив українською і частково російською мовами. У ньому друкувалися твори художньої літератури, історичні пра­ці, документи, спогади, літературна критика і публіцистика тощо. Тут бу­ло вперше опубліковано низку поезій Т.Шевченка Незважаючи на своє недовге 22-місячне існування, часопис істотно позначився на культурно-літературному процесі, сприяв зростанню національної свідомості та на­ціонально-визвольного руху в Україні. Значною мірою під його впливом у