- •Праця як предмет наукового економічного дослідження.
- •Економіка праці в системі наук.
- •Історична довідка: трудовий напрямок економічної думки.
- •Гуманізація праці.
- •Населення як демоекономічна категорія.
- •Економічно активне населення.
- •Трудові ресурси як соціально-економічна категорія, відтворення ресурсів для праці.
- •Трудовий потенціал суспільства та проблеми реалізації трудової активності населення.
- •Поняття та особливості ринку праці.
- •Попит та пропозиція праці, особливості пропозиції праці у кризовій економіці.
- •11. Інфраструктура ринку праці та його сегментація
- •12. Соціально-економічна сутність і види зайнятості
- •13. Безробіття, його показники та види
- •14. Вибір професії та пошук роботи – важливі етапи соціальної реалізації людини.
- •15. Напрями пошуку роботи.
- •16. Підготовка і представлення інформації про себе на ринку праці, складання професійного резюме.
- •Трудова кар’єра: поняття, значення, види, планування та реалізація.
- •Трудовий контракт: пераваги, структура, значення в соціально-трудових відносинах.
- •Якість робочої сили, складові та їх характеристика.
- •Поняття, принципи, структура управління персоналом.
- •Планування персоналу.
- •Розвиток персоналу.
- •23. Оцінювання персоналу
- •24. Розвиток концепції людського капіталу.
- •25. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •26. Інвестиції в людський капітал, аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту.
- •27. Методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капітал.
- •29. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин
- •30. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях, принципи і типи соціально-трудових відносин.
- •31. Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин
- •32. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки, його форми та принципи.
- •33. Сутність продуктивності і продуктивності праці.
- •34. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •35. Поняття і сутність факторів продуктивності
- •36. Резерви підвищення продуктивності праці
- •37. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •38. Поділ і кооперування праці. Організація робочих місць.
- •39. Трудовий процес і його раціоналізація
- •40. Умови праці та фактори їх формування; охорона і безпека праці; дисципліна праці.
- •42. Режим праці та відпочинку.
- •43. Суть і значення нормування праці.
- •45. Норми затрат праці
- •46. Методи встановлення норм.
- •47. Хронометраж операцій
- •48. Індивідуальна фотографія робочого часу
- •49. Сутність, функції та структура заробітної
- •50. Принципи і складові елементи організації заробітної плати
- •51. Державне регулювання заробітної плати
- •52. Договірне регулювання заробітної плати
- •53. Тарифна система та її призначення.
- •54. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування
- •55. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати
- •56. Тарифні ставки працівників
- •57. Доплати та надбавки
- •58. Загальні поняття систем оплати праці
- •59.Відрядна та почасова форми оплати праці.
- •60. Оплата праці в бригадах.
- •61.Організація преміювання працівників
- •62. Участь працівників у прибутках.
- •63.Оплата праці державних службовців.
- •64.Поняття і сутність соціальної політики.
- •66. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах.
- •67. Методичні основи планування продуктивності праці
- •68. Розроблення плану продуктивності праці
- •69.Планування й аналіз чисельності працівників
- •70.Планування й аналіз заробітної плати
29. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин
Провідними складовими системи соціально-трудових відносин є їх сторони і суб’єкти. І сторонами, і суб’єктами соціально-трудових відносин називають найманих працівників, роботодавців і державу. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах, а суб’єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами.
Наприклад, найманий працівник як сторона і носій первинного права у соціально-трудових відносинах може реалізовувати свої права та інтереси безпосередньо (укладаючи трудову угоду з роботодавцем). Разом з тим наймані працівники можуть утворювати організації ті делегувати їм свої права і повноваження. Ці організації будуть реалізовувати делеговані найманими працівниками права на виробничому, галузевому чи інших рівнях як суб’єкти – представники сторони найманих працівників у соціально-трудових відносинах.
Кількість сторін соціально-трудових відносин не може бути більшою трьох (наймані працівники, роботодавці і держава), тоді як число суб’єктів цих відносин може бути більшим за рахунок носіїв делегованих прав (об’єднань найманих працівників і роботодавців, їхніх представницьких органів, різних державних органів та інше).
Вчені в галузі соціально-трудових відносин виділяють принаймні чотири групи суб’єктів соціально-трудових відносин.
Перша група – це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування).
Друга група – це представницькі організації та їхні органи, які є носіями делегованих повноважень (об’єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління).
Третя група – органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи організаціях).
Четверта група – це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування
30. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях, принципи і типи соціально-трудових відносин.
Предмети соціально-трудових відносин визначаються цілями, досягти яких прагнуть люди на різних етапах діяльності. Для кожного рівня і типу соціально-трудових відносин є специфічні предмети та взаємозв’язки між ними.
Предметами соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є сторони трудового життя людини: трудове самовизначення, фахова орієнтація; професійне навчання; найм та звільнення; соціально-професійний розвиток, фахова підготовка та перепідготовка; підвищення кваліфікації, якість праці; оцінка праці, винагорода за працю; трудова активність.
Предметами соціально-трудових відносин на виробничому (мікроекономічному) рівні, наприклад, між найманими працівниками та роботодавцями може бути кадрова політика, яка включає весь спектр діяльності організації з управління персоналом і (або) її окремі елементи: атестація кадрів, економічне зростання підприємства (організації), контроль та аналіз трудової діяльності, організація праці, оцінка ефективності праці, нормування праці, трудові конфлікти та їх розвиток, трудова мотивація.
Предметами соціально-трудових відносин на територіальному рівні є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми, наприклад, створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, рівень професійної підготовки працівників, стан соціальної інфраструктури регіону, покращення екологічної ситуації та ін.
Предметами соціально-трудових відносин на галузевому рівні є специфічні питання конкретної галузі.
Предметами соціально-трудових відносин на національному (макроекономічному) рівні є основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості; державного протекціонізму на ринку праці; створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; підтримка національного виробника; забезпечення мінімальних гарантій в оплаті праці та інших мінімальних соціальних гарантій; забезпечення соціального страхування; збереження навколишнього природного середовища тощо.