2. Законспектувати тему « Основні положення Системи управляння навколишнього середовища» Загальне уявлення про системи управління навколишнім середовищем

Базою для побудови системи управління навколишнім середовищем в організації є усвідомлення того факту, що своєю діяльністю організацію впливає на навколишнє середовище через безліч різних шляхів, таких як: - використання природних ресурсів (води, електроенергії, матеріалів, тощо); - забруднення води, повітря, ґрунту; - створення відходів; - вплив на природні ландшафти тощо.

Цей вплив здійснюється як на всіх стадіях діяльності самої організації, так і під час використання її продукції та послуг. Ті види діяльності, продукції чи послуг організації, що можуть впливати на навколишнє середовище називаються її екологічними аспектами.

Якщо організація прагне оптимізувати свій вплив на навколишнє середовище вона повинна аналізувати можливі екологічні аспекти та впливи, визначати їх прийнятний рівень, планувати його досягнення та забезпечувати дотримання.

Організація має можливість вільно і гнучко визначати ті сфери своєї діяльності, де доцільно здійснювати впровадження системи, а саме: або стосовно всієї організації, чи конкретного функціонального підрозділу, чи конкретного виду діяльності. Якщо цей стандарт впроваджено в конкретному функціональному підрозділі або стосовно конкретного виду діяльності, то розроблені політика та методики з часом можуть бути розповсюджені на всю організацію.

Одним з базових принципів управління навколишнім середовищем є визначення та задоволення потреб зацікавлених сторін, на які організація впливає своєю екологічною діяльністю. Це можуть бути споживачі, жителі населеного пункту, в якому розміщена організація, представники місцевих органів влади.

Система управління навколишнім середовищем є інтегрованою частиною загальної системи управління організацією. Вона повинна бути пов'язана з іншими системами, зокрема з системою управління якістю, системою управління фінансовими показниками, тощо. Рівень впливу організації на навколишнє середовище повинен визначатися, виходячи з збалансування цілей усіх цих систем, з урахуванням економічних і технічних можливостей організації. Цей процес є постійним. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях).

Рівень деталізації та складності системи управління навколишнім середовищем, обсяг необхідної документації та ресурсів, повинні залежати від масштабу та характеру діяльності організації. Це особливо стосується малих і середніх підприємств.

Впровадження системи управління навколишнім середовищем може допомогти організації зміцнити впевненість пов'язаних з нею зацікавлених сторін у тому, що: - керівництво взяло на себе чіткі зобов'язання дотримуватися декларованих положень політики, цілей та завдань організації; - зусилля спрямовуються перш за все на здійснення запобіжних заходів, а не на коригувальні дії; - можуть бути наведені докази розумного ступеня передбачливості і дотримання законодавчих норм; - до структури системи закладено механізм постійного вдосконалення.

Впровадження системи управління навколишнім середовищем може забезпечити також одержання безпосередньої економічної вигоди, її слід ідентифікувати з тим, щоб продемонструвати зацікавленим сторонам, особливо акціонерам, цінність для організації належного управління навколишнім середовищем. Функціонування системи дає можливість організації завчасно узгодити екологічні цілі і завдання з конкретними фінансовими результатами діяльності і, таким чином, мати гарантію того, що ресурси скеровуються туди, де їх використання дає найбільшу вигоду як економічну, так і екологічну.

До потенційних вигод, пов'язаних з впровадженням ефективної системи управління навколишнім середовищем, належать: - створення впевненості в замовників щодо надійності зобов'язань організації стосовно управління навколишнім середовищем та надання відповідних доказів; - підтримання добрих відносин з громадськістю; - можливість задоволення критеріїв чи вимог інвесторів та полегшення доступу на ринки капіталів; - укладання договорів страхування з прийнятними внесками; - поліпшення репутації організації і збільшення її частки на ринку; - можливість задоволення вимог, пов'язаних із сертифікацією продукції чи послуг; - удосконалення управління витратами; - зменшення кількості інцидентів, які призводять до юридичної відповідальності; - можливість надання доказів щодо забезпечення розумного ступеня передбачливості та обережності в діях, які можуть призвести до порушення законодавчих норм та правил; - економія сировини, матеріалів та енергії; - спрощення процесу отримання дозволів (ліцензій) стосовно діяльності, продукції чи послуг; - створення сприятливих умов для розвитку й участі у вирішенні екологічних питань; - поліпшення відносин між промисловими та урядовими колами.

При впровадженні та розробці системи управління навколишнім середовищем доцільно використовувати принципи загального управління якістю (TQM):

широко залучати до процесів створення системи персонал підприємства, надавати йому необхідні повноваження, підтримувати його ініціативу; - встановлювати партнерські стосунки з зацікавленими сторонами, залучати їх до розробки та функціонування системи; - забезпечувати постійне удосконалення системи на основі аналізу накопиченого досвіду, відслідковування показників виконання, постійного навчання.