69. Правове оформлення розпуску Союзу Радянських Соціалістичних Республік та створення Співдружності Незалежних Держав.

7 грудня 1991 року відбулась зустріч лідерів Білорусі (Шушкевич), Росії(Єльцин) та України(Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій Пущі. В ніч з 7 на 8 грудня відбулось підписання Біловезької Угоди, якою констатували розпад СРСР та утворення Співдружності Незалежних Держав. 20 грудня 1991 року була подана спеціальна заява Верховної Ради з уточнення про те, що СНД є об’єднання незалежних держав і в жодному разі не може передбачати будь-яких наддержавних владних структур. 21 грудня 1991 року в Алма-Аті відбулося підписання Декларації про утворення СНД. У прийнятій Декларації зафіксовано, що з утворення Співдружності СРСР припиняє своє існування.

68. Німецькій та румунській окупаційний режими в Україні. Націоналістичний та радянський рухи опору в роки Другої світової війни

З листопада 1918 р. велике народне віче в Чернівцях прийняло ухвалу про входження Буковини до складу єдиної Української держави. На жаль, недовго втішався волею Буковинський край. Скориставшись з того, що легіон Українських січових стрільців, який певний час перебував на Буковині, у перших числах листопада виїхав до Львова, румунські війська вже 12 листопада окупували Північну Буковину разом з Чернівцями. Ще раніше було окуповано Бессарабію, а в 1919 р. — Сигітщину (південна частина Мармарощини). У 1920 р. Рада послів Антанти узаконила румунську окупацію. Так українські землі опинилися у складі Румунії, яка, як і Польща, являла собою відсталу аграрну країну зі слаборозвинутою промисловістю. На становищі економічно відсталих окраїн Румунії, відповідно, перебували й Буковина, Бессарабія та Сигітщина.

Режим, встановлений Румунією на окупованих українських територіях, виявився ще нестерпнішим, ніж польський. Протягом 1919—1928 pp. тут тривав воєнний стан, який супроводжувався жорстоким терором. Румунська адміністрація ліквідувала більшість українських організацій, заборонила українську пресу. Для зміцнення румунської присутності українські землі масово роздавалися офіцерам румунської армії. Під особливий приціл було взято Буковину. Проголосивши місцевих українців «з українізованими румунами» чи «громадянами румунського походження, що забули рідну мову», окупаційні власті не зупинялися ні перед чим, щоб цілковито їх денаціоналізувати. Зі 168 народних шкіл, які існували на Буковині в 1918 p., майже дві третини стали румунськими в перші два роки окупації, решту також румунізували або закрили до 1927 р. Аналогічною виявилася доля українських гімназій та ремісничих шкіл. Було закрито українські кафедри Чернівецького університету, а сам заклад румунізовано.

Пануючу в Румунії церкву було перейменовано в «православно-румунську», а автономну буковинську митрополію підпорядковано румунському патріархатові. Українські священики не допускалися до вищих посад у церковній ієрархії; чинилися всілякі перешкоди при вступі українців до семінарій.

Будь-які протести українського населення проти загарбників нещадно каралися, зокрема, Хотинське (1919р.) і Татарбунарське (1924 р.) повстання були потоплені в крові. У 1928 р. розпочався період відносної лібералізації окупаційного режиму, який тривав до 1937 р. Це привело до деякого пожвавлення українського національного життя, насамперед на Буковині.

22 червня 1941 року – бомбардування німецькою авіацією укр..міст, запеклі бої на кордонах. 23-29 червня 1941 р – найбільша танкова битва періоду війни по лінії Луцьк-Броди-Рівне. 30 черня – 11 липня – підступ Червоної Армії на обох фронтах. 11 липня-22 вересня – Київська оборонна операція, яка закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. 19 вересня 1941 р – гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день. 5 серпня – 16 жовтня – оборона Одеса, 73 дні.25 жовтня 1941 р – гітлерівці зайняли Харків. До кінця жовтня під ворожою окупацією опинилася значна частина Донбасу. 30 жовтня – 4 липня 42 року – оборона Севастополя. 12-29 травня 42 року – наступальна операція радянських військ, яка закінчилася трагічно. 22 липня, 42 рік – остаточна окупація території Укр німецько-фашистськими військами після захоплення м.Свердловськ Ворошиловоградської області. Територія Укр була поділена на: Румунську провінцію «Трансністрія», Дистрикт Галичина, Рейхскомісаріат «Україна», прифронтові районі, підпорядковані військовому-командуванню. На чолі окупованої території стояло рейхміністерство під керівництвом рейхміністі Розенберга. Згідно з планом на окупованій території Укр. Німці встановили «новий порядок». Це жорстокий режим, встановлений німцями, що супроводж, масовими розстрілами і депортацією місцевого населення. Основні заходи:скасув.чинн.рад.законодавств,запровадж.комендант.години.дискримінація укр..населення. масовий терор. «общинні господарства», примусова праця.

Рух Опору- антифашист. Нац.-визвол рух у роки Другої світової війни проти німец, італ, япон окуп та їх союзників. Радянська течія: партизанських рух на чолі з Т.Строкачем, діяльність партизанських загонів на чолі з Сабуровим, Федоровим, Наумовим. Підпільних рух. Форми боротьби: диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку,доріг, мостів, збір розвід.даних, розгром штабів, гарнізонів, рейди в тил ворога. Нац.течія. Оунівських рух розколовся на оун-упа(б), оун-упа(м). Оун-упа(б) на чолі з Бандерою робили ставку на власні сили і активні методи боротьби. 30 червня 41 року- «Акт проголошення відновлення Укр держ), формування уряду на чолі з Стецьком. 5 жовтня, 41 року – ств. Оун-упа(м) в Києві Укр.нац.Ради, яку розгляд. Як передпарламент. Осінь 41 – створення УПА ( укр. Повстан армії), яка вела активну боротьбу із німцями. Форми боротьби: ств.органів місц. Само вряд. Участь у ств і діяльн укр. Преси, культ-освіт закладів, що поширювали самостійницькі ідеї.