- •384) Київська Русь за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385)Київська Русь за правління Володимира Великого.
- •387.Розквіт Київської Русі : правління Ярослава Мудрого (1019—1054 pp.)
- •388.Політична трансформація к.Р. 2 пол. XI ст. Тріумвірат Ярославичів (1054—1073).
- •389.Феодальні війни та княжі з*їзди Руських князів: 2пол XI-поч.XII ст..
- •390.Спроби консолідації Київської держави:правління Вол.Мономаха та Мстислава Володимировича.
- •Період роздробленості Київської Русі: друга половина 12 – перша половина 13 століття.
- •Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель.
- •Культура Київської Русі.
- •394.Соціальний устрій Київської Русі.
- •395. Галицьке князівство: 2 половина хі ст.. – 1199.
- •396. Галицько – Волинське князівство 1199 – 1264р.Р.
- •397. Причини занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення.
- •398. Входження українських земель до Великого князівства Литовського та особливості їх адмін.-політ. Устрою.
- •399.Причини виникнення козацтва. Д.Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •400. Українське козацтво за гетьманування п. Сагайдачного.
- •401. Релігійна та культурна діяльність братств.
- •402.Берестейска церковна унія: причини та наслідки
- •403) Козацько-селянські повстання під проводом к.Косинського і с.Наливайка
- •404. Державний устрій української козацької держави б.Хмельницького
- •Державотворча діяльність гетьмана і.Виговського(1657-1659)
- •406. Політична діяльність гетьмана п.Дорошенка(1665-1676)
- •407. Антимосковський виступ гетьмана і.Мазепи: причини і наслідки.
- •408. Політика Петра і щодо українських земель після Полтавської битви 1709 р.
- •409. Діяльність гетьмана п. Орлика.
- •410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.
- •411. Ліквідація російським царизмом української державності у другій половині хviii ст..
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної україни
- •413. Громадівський рух в Україні.
- •414. Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр.. Хх ст.. Формування багатопартійної системи.
- •415. Серпневий «путч» 1991р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.
- •416. Українські дисиденти,їхні програмні цілі та діяльність.
- •417. Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х початку 60-х рр. ХХст. Шістдесятники.
- •418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •419. Міжнародне становище унр на початку 1919. Війна більшовицької Росії проти унр.
- •420. Вибух першої світової війни і ставлення до неї української громадськості.
- •421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої і зовнішньої політики унр.
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки цр у її державотворчій діяльності.
- •430. Українсько – польсько-радянська війна 1920р.
- •431. Листопадове 1918 р повстання у Львові, утворення зунр.
- •432. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець.
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919р.
- •434. Розкрийте суть операції Вісла.
- •435.Україна у Першій світовій війні
- •436. Переяславський договір 1654 р з Москвою: причини укладення, зміст та наслідки для України.
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання,умови, наслідки .
- •439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни.
- •440. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі.
- •441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
- •442. Початки національного відродження в Галичині.
- •443. Початки національного відродження. «Руська Трійця»
416. Українські дисиденти,їхні програмні цілі та діяльність.
Дисиденти виступали за демократизацію суспільства,дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток української мови, та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.Дисидентство виросло з десталінізації, з послаблення “паралічу страху”, що було зроблено Хрущовим.Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров.В Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.Серед західних аналітиків українського дисидентського руху існує розбіжність щодо умов, котрі спонукали українців до відкритого протесту.до зародження дисидентства в Україні, як і в Радянському Союзі взагалі, спричинився насамперед політичний курс радянського керівництва, особливо хрущовська “відлига” й намагання Брежнєва покласти їй край.дисидентство було тісно пов’язане насамперед із соціально-економічною напруженістю. З огляду на організований Москвою величезний наплив на Україну росіян вони вважають, що конкуренція за вигідну роботу між привілейованими російськими прибульцями та амбіціозними українцями часто схиляла останніх до підтримки вимог дисидентів надати Україні більшої самостійності.
417. Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х початку 60-х рр. ХХст. Шістдесятники.
Шістдесятники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). У політиці 1960 — 1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радяського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд формувався на кінці 1950-х — початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це політики — М. С. Горбачов, О. М. Яковлев; філософи О. О. Зінов'єв, М. Мамардашвілі, Ю. Левада, політологи О. Є. Бовін, Ф. М. Бурлацький, редактори масмедіа — В. О. Коротич, Є. В. Яковлєв, С. П. Залигін та багато інших.
418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
1890 – Русько-Українська радикальна партія (радикали). Засновники: Франко, Павлик. Програма партії: матеріальний добробут, усунення експлуатації, економічні реформи, утвердження соціалізму, піднесення національної свідомості, автономія України, демократизація. Документ: Ю. Бачинський «Україна Irredenta». 1899 – Українська націонал-демократична партія (народовці, радикали). Засновники: Будзановський, Романчук, Левицький, Охремович. Програма: єдність з українцями Наддніпрянщини, соборність і незалежність України, створення єдиної української національної провінції Австрії. 1899 – Українська соціал-демократична партія. Засновники: Ганкевич, Вітик, Бачинський. Програма: досягнення соціалізму шляхом реформ, захист інтересів робітників, парламентські методи боротьби, створення української незалежної республіки.