- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
- •3 Первісне мистецтво на території України.
- •4. Трипільська культура в історії України.
- •5. Характеристика скіфського мистецтва: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Матеріальна та духовна культура античного суспільства в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичницька релігія, міфологія і мистецтво давніх слов’ян.
- •8. Значення прийняття християнства для розвитку української культури.
- •9. Архітектура та будівництво в середньовічній Русі.
- •10 Образотворче мистецтво
- •11. Музичне мистецтво в середньовічній Русі.
- •12. Освіта та наукові знання в середньовічній Русі.
- •13. Писемність та давньоруські літописи в середньовічній Русі.
- •15. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства.
- •17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “Молєніє Данила Заточника”, Київський і Галицько-Волинський літописи.
- •18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •20. Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •22. Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •23. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •24. Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •25. Історія українського друкарства
- •26. Полемічна література кінця XVI – початку xviі ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •27. Роль братств та братських шкіл в розвитку української культури.
- •28. Рід Острозьких у піднесенні культури України.
- •29. Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.
- •30. Українська барокова література.
- •31. Українське барокове музичне мистецтво
- •32. Український бароковий театр.
- •33. Українське барокове образотворче мистецтво.
- •34. Українська барокова архітектура.
- •35. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •36. Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •37. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •38. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •39. Григорій Сковорода — просвітитель, філософ і поет.
- •40. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •41. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •42.Початки галицького відродження. Творчість Маркіяна Шашкевича. "Руська трійця", "Русалка Дністровая".
- •43. Епоха Просвітництва в Україні: ідеологічні особливості й визначні представники.
- •44. Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі в Україні.
- •46. Живопис в. Боровиковського та а. Лосенка.
- •47. Творчість т. Шевченка.
- •48. Перший професійний історик України Микола Костомаров та його культурна діяльність.
- •49. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •50. Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки на розвиток української культури.
- •51. Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •52. Українська реалістична література другої половини хіх ст. Як історико-культурне явище.
- •53. Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •55. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •56. Г. Нарбут і його мистецька школа.
- •57. Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •58. Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •59. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •60. Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •61. М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •62. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •63. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.
- •64. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •65. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •66. Становлення української культури в період гетьманату п.Скоропадського (1918 р.)
- •67. Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •68. Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •71. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •72. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •73. Літературні процеси в Україні. Діяльність літературних об'єднань "Плуг", "Гарт", "Ваплліте", "Молодняк" та ін.
- •74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •76. Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
Микола Корнилович Пимоненко (9 березня 1862, Київ — 26 березня 1912) — українській художник-живописець, автор багатьох картин на сільську та міську тематику. Народився Пимоненко у Києві 1862 року, навчався у художній школі М. Мурашка та петербурзькій Академії художеств, яку через хворобу легенів та матеріальні нестатки залишив у 1884 році. Повернувшись до Києва, викладав у малювальній школі М. Мурашка. З 1899 року і до кінця свого життя — дійсний член Товариства пересувних художніх виставок. 1883 року одружився з дочкою В. Д. Орловського, жив у окремому будинку на території садиби. У 1912 році, знаходячись у розквіті творчих сил, М. Пимоненко помер. Поховано його на Лук'янівському цвинтарі. Твори побутового жанру на сільську тематику: «Сінокіс», «Проводи рекрутів», «Жниця» та ін. Глибоке розуміння життя народу яскраво проявилося в таких картинах, як «Свати», «У похід», «Ярмарок», «Весілля в Київській губернії», «Ворожіння». Також художник у своїй творчості звертався до портрета. У Національному художньому музеї України творам цього майстра відведено цілий зал. Особисто мене зачаровують картини Миколи Пимоненка. У них він змалювував красу нашої Нені – України, тому жоден українець не має бути байдужим до його робіт.
Васильківський Сергій Іванович (7.10.1854-8.10.1917) - живописець, один з найвидатніших українських пейзажистів кінця 19 - початку 20 ст.. Народився в м. Ізюмі (тепер Харківська обл.). В 1876-85 навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв у М.Клодта й В.Орловського, а з 1886 - удосконалював свою майстерність у Франції. Італії, Великобританії. З 1888 жив у Харкові. Був одним із провідних членів Українського Архітектурно-Мистецького товариства, яке відігравало значну роль у мистецькому житті Слобідської України. Багато творів Васильківський присвячені героїчному минулому українського народу - “Сутичка запорозців з татарами” (1892), “Козак в степу” (бл.1905), “Запорожець на розвідці”, “Похід козаків” (1917) та ін. Васильківський автор численних пейзажів (“Весна в Україні”, 1883: “Козача левада”, 1893; “Дніпровські плавні”, 1896) та жанрових картин (“Козак і дівчина”, 1894; “Ярмарок у Полтаві”, 1912 та ін.). Разом з М.Самокишем і Д.Яворницьким створив альбом “З української старовини” (1900) та “Мотиви українського орнаменту” (1912).Твори Васильківського зберігаються в музеях Києва, Харкова, Одеси, Сум, Москви та ін. міст.
Мико́ла Семе́нович Само́киш (*25/13 жовтня 1860, Ніжин — †18 січня 1944, Сімферополь) — український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. У спадщині Самокиша лишилися численні графічні роботи, з яких значна частина на батальні сюжети, виконані аквареллю, тушшю і олівцем; С. виконав кілька тисяч книжкових ілюстрацій, застосовуючи в них малярські засоби, зокрема ілюстрував -і укр. кн.: оп. Марка Вовчка, повість «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Думу про Джуру», «Тарас Бульба» М. Гоголя та ін. Ілюстрації С. були розміщені у різних журн., найбільше в рос. «Нива» (1910, 1912, 1914-45, 1917), «Солнце России» (1914 — 16), в укр. «Мисливець та рибалка» (1928). Для творів Самокиша властива багатофігурність і динамічність композиції; його мистецька спадщина (понад 10 000 малюнків і графіки) зберігається в музеях України, Росії й у приватних колекціонерів. Про Самокиша створено фільм (1966).
Іва́н Си́дорович Їжаке́вич (* 6 (18 січня) 1864, село Вишнопіль, нині Тальнівського району Черкаської області — † 19 січня 1962, Київ) — український живописець, письменник, графік, народний художник УРСР (1951). Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Івана Ле, Миколи Гоголя, Василя Стефаника та численних малюнків на теми народного життя. Брав участь у відновленні фресок Кирилівської церкви в Києві, розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та зовнішній іконостас Георгіївського собору монастиря на «Козацьких Могилах» (1914 р., с. Пляшева, Рівненська область).Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової ілюстрації. Автор ряду картин на теми української історії: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Битва козаків з шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині».
Іва́н Іва́нович Труш (* 17 січня 1869, Висоцько — † 22 березня 1941, Львів) — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Іван Труш один з визначніших українських мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, кольорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції. Труш створив ґалерію психологічних, академічних за типом, портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.). Перша виставка Труша відбулася у Львові 1899, і відтоді він часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь у збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також у Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941. Найбільші колекції творів Труша зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва й у його дочки Ади Труш у будинку, де жив мистець.