3. Проблема методу в дослідженні міжнародних відносин. Принципи та підходи в дослідженні міжнародних відносин.

84484

Методология и проблемы, с ней связанные, — самые сложные вопросы в современных общественных науках. Как считает П. Цыганков, проблема метода является одним «из важнейших вопросов любой науки, поскольку в итоге речь идет о том, как получить новое знание, как применить его в практической деятельности». Вопрос о методе в каждой науке сводится к изучению способов и приемов научного познания реальности и особенностей их практического применения. Такие знания аккумулируются и систематизируются в пределах особого раздела любой науки-методологии.

В современном научном понимании методология — это совокупность подходов, способов, методов, приемов и процедур, применяемых в процессе научного познания, это отрасль теоретических знаний и представлений о сущности и формы, законы, порядок и условия применения подходов, способов, методов, приемов и процедур, направленных на изучение реальности. Она формируется как на основании общих принципов познания, так и под влиянием особенностей предмета исследования конкретной науки. Его специфические особенности определяют как совокупность методов исследования, так и конкретные техники их применения.

В науке о международных отношениях, как и в любых других, общие методы познания селекционируют и адаптируют к ее объекта исследования. Иногда теорию международных отношений обвиняют, что она не может существовать самостоятельно, так как не смогла создать собственных методов исследования, или, по крайней мере, системы действующих в других науках, однозначно направлены на исследование конкретного и понятного объекта. Но, как известно, большинство общественных наук не имеет собственного метода, а трактовка их объекта исследования далеко от завершенности. Они в той или иной степени адаптируют относительно своего объекта общенаучные методы и методы других дисциплин. А дефинирования метода проблематично.

Важно также заметить, что на этапе гетерогенизму теории международных отношений вряд ли стоит ожидать от нее формирования собственных научных методов. Из этого, однако, не следует, что теория не имеет методологии, ведь этот процесс заключается не столько в создании принципиально новых методов исследования, сколько в селекции и адаптации действующих.

Методология науки строится на принципах, вытекающих из первичных представлений об объекте исследования, накопленных предварительно. Проблемой современной теории международных отношений, привела к ее методологической несовершенства, является полемичность первичных принципов понимания собственного объекта исследования, вытекающие из разного — даже диаметрально противоположного — трактовка международных отношений. Речь идет, прежде всего, о традиционной расхождение между принципами субъективизма и объективизма, что в целом отражает фундаментальный дискурс в философии и других общественных науках.

. Суб’єктивізм – це система поглядів, пов’язаних з трактуванням міжнародних відносин як таких суспільних стосунків, які позбавлені об’єктивної основи, що випливають з людської натури, формуються та спрямовуються особистістю. Такому загальнонауковому принципу в теорії міжнародних відносин, наприклад, відповідають школи політичного реалізму і ідеалізму (лібералізму) та похідні від них концепції.

Об’єктивізм – традиційний науковий опонент суб’єктивізму, позаяк, наполягає на тому, що міжнародні відносини мають реальний характер, а їхні рушійні сили та закономірності незалежні від волі та бажань людини. Об’єктивізму в теорії міжнародних відносин відповідають, наприклад, детерміністичні теорії – геополітика, марксистська та похідні від них концепції.

Методологія також будується на наукових підходах (або конкретних принципах) до вивчення явищ та процесів в міжнародних відносинах та конкретних методах, що їм відповідають. Під підходом розуміється вихідне твердження, що стосується припущення про найважливіші риси об’єкту дослідження або про спосіб його пізнання. Серед найвідоміших у науковій літературі підходів, котрі застосовуються в методології дослідження міжнародних відносин, насамперед виокремлюються: Системний підхід полягає у цілісному сприйнятті міжнародних відносин та у розумінні взаємопов’язаності й взаємообумовленості його елементів.

Діалектичний підхід полягає у сприйнятті міжнародних відносин як динамічної системи, що перебуває у стані руху та розвитку, зумовленому їхніми внутрішніми суперечностями, у постійній зміні своїх форм та типів. Діалектичний підхід характеризується більшою широтою, оскільки охоплює найзагальніші особливості розвитку будь-яких явищ і дає змогу об’єктивно вивчати рушійні сили міжнародних процесів. Ці підходи у дослідженні найважливіші, оскільки перший з них приводить до вивчення елементарної структури явища та його взаємозв’язків, а другий – дає змогу розглядіти його еволюцію.

Важливими також є дедуктивний та індуктивний підходи.

Дедуктивний підхід – це спосіб дослідження, що полягає у припущенні про характер конкретних елементів об’єкту дослідження (наприклад, міжнародної системи), відштовхуючись від знань про його загальні особливості. Тобто процес дослідження полягає у конкретизації загальних знань про об’єкт дослідження. Індуктивний підхід – це спосіб судження про загальні особливості явища, виходячи зі знання про його окремі елементи. 16 Тобто процес дослідження полягає в узагальненні конкретних знань щодо про об’єкт дослідження. Отже формування методики конкретного дослідження полягає в обранні дослідником тих чи інших принципів та підходів, що відповідають його уявленням про об’єкт дослідження. Залежно від визначеної методики, дослідник добирає також і конкретні методи