- •Матеріали курсу Відомості про автора
- •Як працювати з курсом?
- •Ключові поняття курсу:
- •Глосарій
- •Тематичний План курсу
- •Навчальні матеріали
- •Навчальний матеріал
- •1.1.2. Релігиєзнавство як наука
- •1.1.1. Сутність релігії.
- •1.1.3. Основні теорії походження релігії.
- •1.1.4. Структура релігії
- •1.1.5. Основні функції релігії
- •1.1.6. Класифікація релігій.
- •Розділ 1.2. Тема «Ранні форми релігії»
- •Навчальний матеріал
- •1.2.1. Початок релігії.
- •1.2.2. Культ богині-матери
- •Мати-земля
- •1.2.3. Фетишизм
- •1.2.4. Тотемізм
- •1.2.5.Культ тварин, культ рослин.
- •1.2.7. Шаманство
- •Навчальний матеріал
- •1.3.1. Географічні і соціально-історичні рамки.
- •1.3.2. Політеїзм і енотеїзм.
- •1.3.3.Люди-боги і боги-люди.
- •1.3.4. Уявлення про загробне життя.
- •1.3.5. Культ.
- •Навчальний матеріал:
- •1.4.1. Початок буддизму.
- •1.4.2. Релігія або етична система?
- •1.4.3.Джерела по історії раннього буддизму.
- •Навчальний матеріал:
- •1.5.1. Всесвіт в буддійському догматизмі
- •1.5.2.Чи бог Будда
- •1.5.3. Круговорот будд.
- •1.5.4. Чудеса і знамення.
- •Навчальний матеріал:
- •1.6.2.Вчення про нірвану
- •1.6.3. Ідея переселення душ.
- •1.6.4. Замогильне життя.
- •Навчальний матеріал:
- •1.7.1.Формування культу.
- •1.7.2. Релігійний культ.
- •1.7.3. Практика пожертвувань.
- •Навчальний матеріал
- •2.1.1.Джерела християнства.
- •2.1.2.Історичні умови виникнення християнства.
- •2.1.3.Ідея гріховності і ідея порятунку
- •Секти. Єресь»
- •Навчальний матеріал
- •2.2.2.Гностицизм. Монтанізм. Маніхейство. Аріанська єресь. Несторіане. Монофізіти.
- •2.2.3.Віровчення і культ християнства.
- •2.2.4. Християнські общини і держава.
- •2.2.5 Розповсюдження християнства
- •Навчальний матеріал
- •2.3.1. Розділення західної і східної церков.
- •2.3.2. Виникнення інквізиції.
- •2.3.3. Схоластика і містика.
- •2.3.4. Церковна реформація, протестантизм.
- •2.3.5. Православ'я. Розкол в російській церкві.
- •2.3.6. Християнський модернізм.
- •Розділ 2.4. Тема «Хрещення Русі»
- •Навчальний матеріал.
- •2.4.1. Хрещення княгині Ольги.
- •2.4.2. Об'єднання Русі князем Володимиром.
- •2.4.3. Хрещення киян.
- •2.4.4. Хрещення Новгорода.
- •2.4.5. Повстання волхвів.
- •Навчальний матеріал.
- •2.5.1. Початок хрестових походів.
- •2.5.2. Перший похід.
- •2.5.3. Похід лицарського ополчення.
- •2.5.4. Ордени тамплієрів і госпітальєрів.
- •2.5.5. Четвертий похід.
- •2.5.6. Дитячий хрестовий похід.
- •Розділ 2.6. Тема «Релігійна ситуація в Україні»
- •Навчальний матеріал.
- •2.6.3. Створення греко-католицької церкви.
- •2.6.6. Становлення Української автокефальної православної церкви (уапц).
- •2.6.7. Створення Української православної автокефальної церкви (упац). Відродження уапц
- •Навчальний матеріал.
- •2.7.1. Історичні умови виникнення ісламу.
- •2.7.3. Віровчення ісламу.
- •2.7.5. Розколи і секти.
- •2.7.6. Шаріат – мусульманський релігійний закон.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 1. Світові релігії як етап релігійної еволюції. Буддизм.
- •Тема 2: християнство найпоширена світова релігія..
- •Тема 3. Релігія в житті українського народу. /
- •Тема 4. Виникнення та розповсюдження ісламу.
- •Богослужіння та свята в християнстві
- •Витяги із законів україни
- •Види крестів.
- •Культові споруди
- •Православні храми
2.2.4. Християнські общини і держава.
Християнство виникло як релігія рабів і пригноблюваних, утіливши в собі стихійний протест експлуатованих мас проти несправедливого соціального ладу. Широко розповсюдившись, ця релігія стала здаватися небезпечною і не могла не викликати настороженого, а до певної міри і ворожого відношення з боку пануючих класів.
Церковні історики налічують 10 великих гонінь, не рахуючи місцевих і незначних. Перші гоніння — при імператорах Нероні, Доміциані і Траяні. Ще гоніння були при імператорі Дециі (249— 251 рр.), а найкрупніше — при Діоклетіані і його співправителі Максиміані, в кінці III і на початку IV ст. Причини його були чисто політичні: уряд бачив, що християнська церква не тільки носій протесту проти існуючого політичного порядку, але і свого роду небезпечний конкурент. Проте ці гоніння приводили до відпадання елементів, що лише коливаються, сама ж церковна організація християн зміцнювалася, закалюючись в боротьбі. Окремі імператори і правителі провінцій іноді намагалися, і небезуспішно, спертися на християнські общини і їх духівництво. Спочатку це походило від випадку до випадку. Але на початку IV ст. виник міцний союз імперії з християнством, яке було впливовою соціальною силою. Імператор Костянтин дійшов думки, що замість того, щоб боротися з християнською церквою, краще використовувати її на користь держави. Прийнято вважати, що особливим законодавчим актом — Міланським едиктом 313 г.— було покладено край гонінням і християнство узаконене як державна релігія. Костянтин сам не звернувся в християнство. Все життя він залишався язичником, але протегував християнству, надавав йому перевагу перед іншими релігіями, бачивши в церковній християнській організації дуже важливу соціальну силу, на яку можна спертися.
Союз християнської церкви з державою, що почався з Міланського едикту надалі одержав своє закріплення в політиці східних і західних римських імператорів, які систематично підтримували церкву і користувалися з її сторони підтримкою.
Така зміна в положенні християнської церкви в свою чергу спричинила істотні внутрішні зміни. Змінився соціальний склад християнства. Вже задовго до перетворення християнської церкви в пануючу, ще в III і навіть в II ст., разом з рабами в християнські общини входили також і представники пануючих класів. У знатних колах до християнського культу була особливо доброзичливо настроєна жіноча їх частина. Серед знатних жінок Риму християнська церква користувалася дуже великим впливом.
Але напередодні свого перетворення в державну релігію християнство не було найпоширенішою з релігій. Навіть в крупних міських центрах християнські общини об'єднували порівняно невелику частину населення — одну п'яту або ще менше.
З перетворенням християнства в державну релігію чисельний склад християнських общин вельми виріс. Середні верстви населення і рабовласницький клас в основній своїй масі прилучилися до нової релігії. Після цього християнство вже остаточно перестало бути релігією рабів і пригноблюваних, воно перетворилося на релігію, за допомогою якої пануючі класи тримали в підпорядкуванні народ.
Проти класового переродження християнства були направлені демократичні течії, що приймали форму єресі, але всі вони були пригнічені церковною організацією, що окріпла.
Проте ще довгий час розповсюдження християнства обмежувалося, принаймні в західних провінціях, містами і слабо проникало в село. Серед сільського населення продовжували панувати старі, язичницькі вірування. Звідси, між іншим, латинське слово «paganus», що буквально означає «сільський житель» (від pagus — село, округ), стало уживатися в сенсі «язичник», «нехристиянин»; звідси і наше російське «погані», що спочатку означало всіх нехристиян.
Коли християнство стало пануючою релігією, зародився особливий рух чернецтва, відлюдництва. Християнські общини, що перетворилися на могутню церкву, перестали служити притулком від мирського зла. Приналежність до цієї церкви вже не рятувала від гріха. Тоді найбільш фанатично настроєні християни стали йти з гріховного світу в пустелю, в самоту, щоб присвятити себе богу. Там вони вели аскетичне життя. Перші відлюдники і перші чернечі гуртожитки з'явилися в Єгипті, у Фіваїдській пустелі. Засновниками чернецтва вважають святого Антонія і святого Пахомія. Пізніше стали з'являтися монастирі і в інших християнських країнах. У раннє середньовіччя монастирі стали перетворюватися в свого роду, притулки при різному ворожому нашесті. Вони багатішали від подарунків і пожертвувань і поступово зробилися великою економічною силою.