8.Вторинна ферментопатія її види

Вторинна (набута) ферментопатія розвивається внаслідок дії на організм різних патологічних факторів (бактерій, вірусів, грибів, отрут та ін.), які викликають розлад ферментативних систем, змінюють обмінні процеси і спричиняють захворювання. Набута ферментопатія виникає при ендокринних і алергічних хворобах, гіповітамінозах, дефіциті мінеральних речовин та незамінних амінокислот, порушенні кислотно-основного співвідношення в організмі. При цукровому діабеті виникає цілий ряд різновидів ферментопатії, Вітаміни, мінеральні речовини та амінокислоти беруть участь у синтезі і є структурною часткою ферментів, тому їх дефіцит часто призводить до розвитку набутої ферментопатії. Синтез і функціонування ферментів відбувається лише при достатньому надходженні їх складових (амінокислоти, мінеральні речовини, вітаміни), у збалансованому кислотно-лужному середовищі та нормальній температурі тіла.

9.Кетоз у високопродуктивних корів

Кетоз – хвороба тварин, що характеризується порушенням вуглеводного, білкового та жирового обмінів і супроводжується накопиченням в організмі великої кількості кетонових речовин (ацетону, ацетоуксусной і бета-оксимасляної кислот). це метаболічний розлад, що виникає у корів, коли рівень споживання поживних речовин, і особливо енергії, не задовольняє зростаючі потреби для виробництва молока. Кетоз великої рогатої худоби приносить господарствам великі збитки в результаті зниження молочної продуктивності на 50- 70%, скорочення термінів використання тварин до 3-4 років, порушення репродуктивної функції, втрати маси тваринами. Кетонові речовини, проникаючи через плаценту, викликають аборти, мертвонароджуваності, а народилися телята з ознаками загальної слабкості легко і швидко піддаються різним захворюванням. Основні симптоми: зниження апетиту (особливо концентровані корми), втрата маси тіла, нервові розлади, скребіння зубами, зниження активності рубця, запори, виснажений вигляд, низька молочна продуктивність, пригнічений вигляд, низька рухова активність, настовбурчений волосяний покрив, тьмяний погляд, повітря, що видихається, має характерний запах ацетону. Рівень кетонів у крові зростає вище 10 мг/100 мл, а глюкози зменшується нижче 40 мг/100 мл.

12.Біохімічні тести у визначенні хвороб нирок і сечовивідних шляхів

Важливе значення у діагностиці хвороб нирок і сечовивідних шляхів є лабораторна діагностика біологічних рідин (крові та сечі). До найбільш поширених рекомендованих біохімічних тестів при різних формах ниркової патології відносять дослідження сечовини, креатиніну, , аланінамінопептидази (ААП3 з’являється в сироватці крові та в сечі при ураженні ниркової тканини), трансамінідинази (з’являється в сироватці крові при ураженні ниркової тканини), електролітів, загального білка та білкових фракцій, сечової кислоти. Також проводять визначення білка в сечі, глюкози, кетонових тіл та жовчних пігментів. Інформативним є визначення активності ферментів у сечі. При хворобах нирок і сечових шляхів у сечі зростає активність ГГТ, ЛАП, бета-глюкуронідази, гліцинамінотрансферази. Досліджуючи ферменти в сечі, слід пам’ятати, що їх активність відрізняється від визначеної у сироватці крові.