71. Поняття та ознаки адміністративного процесу.

В теорії склалися два основних(але не єдиних) підходу до розуміння адміністративного процесу. Вузький підхід. Адміністративний процес трактується в даному випадку суто як юрисдикційна діяльність органів державного управління. В даному випадку за основу береться здійснення правоохоронної функції і мова йде про дозвіл не будь-яких адміністративних справ, а лише індивідуальних адміністративних спорів. При цьому у однієї з сторін або обох сторін адміністративно-правового відношення існує думка про те, що її права та законні інтереси порушуються або обмежуються.

Отже, виникає спір, який підлягає вирішенню в адміністративно - процесуальному порядку, а діяльність органів державного управління щодо вирішення індивідуальних адміністративних спорів є юрисдикційною. Це, наприклад, дозвіл справ про адміністративні правопорушення, розгляд скарг громадян, накладення заходів дисциплінарної відповідальності державних службовців. Юрисдикційна діяльність носить так сказати «негативний характер».

Широкий підхід до розуміння адміністративного процесу пов'язане з визнанням того, що ним охоплюється будь-яка діяльність органів державного управління з реалізації матеріальних норм адміністративного права для вирішення будь-яких конкретних адміністративних справ. При такому підході, до адміністративного процесу в рівній мірі відносяться порядок видачі ліцензії на здійснення якого-небудь виду діяльності конкретного підприємства і виробництво по справі про адміністративне правопорушення громадянина К.

Таким чином це адміністративні справи як «позитивного»і «негативного» характеру. Дослідження показали, що друга точка зору найповніше відповідає сучасним уявленням про адміністративний процес. Отже, адміністративний процес являє собою врегульований правом порядок розгляду індивідуальних адміністративних справ у сфері державного управління органами державної виконавчої влади, а в передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами. Адміністративний процес володіє цілим рядом специфічних рис, а саме:з одного боку він є видом юридичного процесу, з іншого - це вид управлінської діяльності;

являє собою різновид владної діяльності суб'єктів державного управління і є частиною їх компетенції. Такими будуть і судді при розгляді справ про адміністративні проступки і прокурори при накладенні ними дисциплінарних стягнень на підлеглих їм по службі осіб;

адміністративний процес врегульовано нормами адміністративного права. Особливість адміністративного права як галузі полягає в тому, що в ній співіснують матеріальні і процесуальні норми. одним з учасників адміністративного процесу завжди виступає орган державного управління;

широка можливість участі громадян та юридичних осіб у якості ініціаторів процесу. Державної адміністрації доводиться використовувати владні повноваження при вирішенні величезної кількості різноманітних справ. Залежно від їх змісту адміністративний процес, найоб'ємніший з усіх юридичних процесів, можна поділити на три частини:процес адміністративної правотворчості, правонаделительный (оперативно-розпорядчий) процес; адміністративно-юрисдикційний процес.

Відповідно до п. 5 ст. 3 КАС України адміністративний процес – це правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства. адміністративне судочинство – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду й вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим КАС України. Ця діяльність характеризується своїми завданнями й принципами.

Основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Основними принципами адміністративного судочинства є:11) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед ЗУ і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених КАС України.