21.2. Класифікація та характеристика комерційних банків.
Банки – це установи, що акумулюють грошові кошти і заощадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.
Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками сучасних банків виникали в кінці XVI століття у Флоренції і Венеції на основі обмінних операцій і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Найважливішими функціями банків цього періоду були посередництво в платежах і кредитування торгівлі.
Поява банків була зумовлена ростом потреб виробництва, прискоренням кругообігу трудового капіталу. В міру розпаду натурального господарства, розвитку торгівлі і товарообміну постійно підвищувалось значення грошових розрахунків і кредиту. Використання в широких масштабах найманої праці викликало необхідність виплат доходів у грошовій формі. Таким чином виникає регулярний грошовий оборот, організацію і обслуговування якого стали здійснювати банки і з’явилась особлива форма підприємницької діяльності – банківська.
Поступово розвинулась і інша сторона кредитних операцій – управління капіталом, що приносить дохід. Через акумуляцію вільних грошових засобів підприємств, урядових структур, установ, заощаджень і доходів населення банки зосередили в собі великі маси позичкового капіталу. В процесі укрупнення банків і перетворення їх діяльності в самостійну сферу підприємництва вони стають особливим видом підприємств – кредитними установами.
Банки отримують прибуток від своїх операцій, джерелом якого є різниця у відсоткових платежах по вкладах і кредитах. З розвитком платіжного обороту підвищується роль банків, як розрахункових центрів. Вони перетворюються в касирів промислових, торгових та інших підприємств, здійснюють за їх дорученням платежі, а, мобілізуючи дрібні заощадження, банки розширюють накопичений грошовий капітал і сприяють розвитку виробництва.
Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах – широкому та вузькому:
· у широкому розумінні комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;
· у вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банки є юридичними особами, економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю.
Головною відмінністю банківських установ від центрального банку є відсутність права емісії банкнот.
Для здійснення своїх операцій КБ повинні отримати ліцензію або дозвіл.
Ліцензування – це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення певних банківських операцій, що визнані НБУ такими, що підлягають ліцензуванню. Крім того, у законодавстві передбачено порядок отримання письмового дозволу на виконання окремих операцій. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.
Світова практика виробила два принципи побудови банківських установ другого рівня:
а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено вести діяльність у сфері матеріального виробництва; торгівлю матеріальними цінностями; займатися діяльністю з усіх видів страхування.
У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками.
За формою власності та організаційною формою господарювання: банківські установи поділяються на державні, приватні та колективні.
— державний банк — згідно зі ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі (Ощадний банк, Укрексімбанк);
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в Україні банки створюються у формах публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
— банк у формі акціонерного товариства (відкритого та закритого типу) – банк, статутний капітал якого формується шляхом розміщення акцій;
— кооперативний банк – створюється за принципом територіальності. Може бути:
· місцевим (діє у межах області) – не менше 50 акціонерів;
· центральним кооперативним банком (учасники – місцеві кооперативні банки).
За обсягом та різноманітністю здійснюваних операцій банки поділяють на:
- універсальні;
- спеціалізовані.
Універсальні банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонених чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтів. Однак їх діяльність має як переваги, так і недоліки.
Переваги універсальних банків полягають:
— у всебічному сервісі для клієнтів («все з одних рук»);
— наданні послуг, що є нерентабельними для банку;
— більшій надійності вкладів, оскільки банки розподіляють свій підприємницький ризик на декілька сфер бізнесу;
— більш високій продуктивності банківської системи;
— більшій конкурентоспроможності банківських та небанківських установ.
Недоліки універсальної банківської системи полягають:
— у можливості конфліктних ситуацій між інтересами клієнта і банку
— можливості концентрації влади.
Спеціалізовані банки здійснюють обмежене коло операцій, або обслуговують обмежену кількість клієнтів.
Згідно з чинним законодавством України банк набуває статусу спеціалізованого банку в тому разі, якщо більше ніж 50 % його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощадного банку в тому разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Спеціалізація буває:
1) клієнтська (біржові, споживчого кредиту, кооперативні, комунальні, страхові).
2) галузева (с/г, соціального розвитку, будівельні, трастові, енергетичні).
3) територіальна (регіональні, міжрегіональні, міжнародні).
4) функціональна.
Найбільш яскраво виражена функціональна спеціалізація банків, оскільки вона істотно впливає на характер діяльності банків, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову банківського балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою.
Інвестиційні банки спеціалізуються на акумулюванні значних сум грошових коштів на тривалі строки, у тому числі шляхом випуску облігаційних позик, і наданні довгострокових кредитів. Крім того, інвестиційні банки беруть участь в емісійно-засновницькій діяльності промислових компаній (випускають і розміщують для них акції). Вони виступають як організатори первинного і вторинного обігу цінних паперів третіх осіб, посередники і кредитори при проведенні фондових операцій.
Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), інші довгострокові позики під заставу нерухомості. Необхідні для іпотечного кредитування кошти ці банки мобілізують шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій) чи продажу частки участі в іпотечних позиках тощо.
Інноваційні банки – це спеціалізовані банки, основними операціями яких є операції з кредитування венчурного капіталу, новітніх розробок, технічного і технологічного прогресу. Основні ресурси банки отримують за рахунок власних коштів, внесків держави, інвестиційних фондів, вкладів клієнтів. Кредити такого банку мають, як правило, довгостроковий характер.
Ощадні банки – це спеціалізовані банки, основною діяльністю яких є здійснення операцій з прийому (на зберігання) та видачі вкладів і кредитування фізичних осіб, крім того, вони можуть виконувати розрахунково-касове обслуговування організацій.
За розміром банки поділяють на:
- великі,
- середні,
- малі.
За наявністю мережі філій:
- безфіліальні;
- багатофіліальні.
За належністю капіталу банку:
- українські;
- іноземні;
- спільні (за участю іноземного капіталу).
У процесі діяльності банки можуть утворювати об'єднання.
Банківські об'єднання утворюються банками (чисто банківські об'єднання) або іншими установами за участю банків (об’єднання змішаного типу) для координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, захисту професійних інтересів.
Основними видами банківських об’єднань є об’єднання корпоративного типу, асоційованого комерційного типу і некомерційні асоційовані об’єднання. Так в Україні функціонує Асоціація українських банків (АУБ) – недержавна незалежна добровільна некомерційна організація, що поєднує банківські установи та банківські об’єднання і створена для сприяння розвитку банківської системи України, представництва інтересів своїх членів в органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю.