17.2. Номіналістичне трактування суті грошей послідовниками кількісної теорії.

Номіналістична теорія грошей полягає у запереченні товарної природи грошей і трактуванні їх як умовних знаків позбавлених внутрішньої вартості.

За цією теорією гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням.

Основні ідеї теорії були сформульовані у 17-18 ст. А її головними представниками є англійські вчені джордж берклі та джеймс стюарт.

Основні положення номіналістичної теорії є:

1. Гроші - це ідеальні рахункові одиниці, умовні знаки, за допомогою яких визначаються мінові пропорції товарів та здійснюється їх обмін;

2. Гроші самі по собі не мають ніякої внутрішньої вартості;

3. Вартість грошей визначається номіналом, тобто тим, що на них позначено;

4. Гроші створюються державою;

5. Головними функціями грошей є засіб обігу і платежу.

Отже, номіналістична теорія вважає гроші умовним знаком створеним державою. Ідеї теорії наприкінці 19 почат. 20 ст. Розвинули німецькі економісти георг кнапп, фрідріх бендіксен думка яких зводилась до того, що

- Гроші це не економічна, а юридична категорія;

- Гроші це свідоцтво про послуги надані їхнім власником суспільству які дають право на отримання взаємної послуги.

Позитивним моментом є визнання її представниками можливості і необхідності заміни повноцінних грошей в обігу знаками вартості.

Негативними рисами є:

1. Ігнорування товарної природи грошей і їх роль як міри вартості;

2. Трактування грошей більш як юридичної а не економічної категорії

3. Суть та основні положення кількісної теорії грошей

Кількісна теорія грошей належить до числа найстаріших доктрин в

Історії економічної думки. Період зародження датується xvi ст., коли бурхливе зростання товарних цін в європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Найбільш розповсюдженою була теорія в період xviii - xix ст.. І полягала в тому, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.

Вперше ідеї цієї теорії висунув французький економіст жан боден, а пізніше ці ідеї обґрунтовували англійські вчені джон локк, девід юм, джон стюарт міль.

Основні положення кількісної теорії зводяться до того, що:

- Гроші не мають внутрішньої вартості, яка визначається виключно їхньою купівельною спроможністю;

- Купівельна спроможність грошей встановлюється на ринку при їхньому обміні на товари. Це означає, що у процес обігу товари вступають без ціни, а гроші без вартості і лише при їх обміні товари отримують ціну а гроші вартість;

- Рівень товарних цін є прямо пропорційним до кількості грошей в обігу, тобто чим їх більше тим вищі ціни;

- Саме кількість грошей в обігу впливає на ціни, а не навпаки;

- Купівельна спроможність грошей є обернено пропорційною до їхньої кількості, тобто чим більше грошей перебуває в обігу, тим менша їх вартість;

- Зміна кількості грошей в обігу має універсальний характер, тобто вона однаково впливає на ціни усіх товарів і послуг.

Найбільш детально вихідні принципи кількісної теорії грошей були аргументовані відомим англійським ученим д.юмом в трактаті «про гроші» у 1752 році. Він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає цінових співвідношень окремих товарів.