6.4. Принципи управління: принцип розімкненого управління; принцип розімкненого управління з компенсацією збурень; принцип замкненого управління; принцип однократного управління.

Принципи управління

Процес управління (процес прийняття управлінських рішень) полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на систему з метою досягнення нею бажаного стану. У цьому процесі задіяні дві основні підсистеми кожної організації – керівна та керована.

Керівна підсистема (суб'єкт управління) включає ті складові елементи, які забезпечують процес управління.

Керована підсистема (об'єкт управління) містить елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, фінансової, комерційної та інших видів діяльності.

Найпростіша структурна схема управління має такий вигляд (рис. 6.3.):

Об'єкт управління отримує від суб'єкта управління належну керівну інформацію згідно з розробленими планами та програмою управління через канал прямого зв'язку. Але ефективній реалізації відповідних планів (програм) можуть завадити певні непередбачувані чинники (зміна внутрішніх властивостей об'єкта, вплив зовнішнього середовища). Сукупність таких чинників називають збуренням.

При цьому ті чи ті причини не можна точно передбачити, розробляючи програму управління. Отже, доводиться коригувати функціонування об'єкта управління. Щоб таке коригування з боку керівника було дійсно раціональним, він мас регулярно отримувати відомості про фактичний стан і функціонування об'єкта управління. Такі відомості надходять від об'єкта до суб'єкта управління через канал зворотного зв'язку.

Існують різні підходи до побудови системи управління організацією, попри це, загальним є таке бачення системи управління:

Принцип розімкнутого управління

Рис. 6.4. Принцип розімкнутого управління

Базовою класифікаційною ознакою побудови систем управління, що визначає вигляд системи та її потенційні можливості, є спосіб організації контуру управління. Відповідно до останнього виділяють кілька принципів управління: принцип розімкнутого управління, принцип розімкнутого управління з компенсацією збурень, принцип замкнутого управління та принцип однократного управління. Розглянемо їх зміст більш детально [1; 4; 5; 10].

1. Принцип розімкнутого управління. В основі цього принципу закладено ідею автономного впливу на систему незалежно від умов її роботи. Сфера практичного застосування цього принципу передбачає апріорну достовірність знання стану зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Наприклад, він є доречним для організацій з високою виконавською дисципліною, коли розпорядження керівництва не потребують подальшого контролю щодо їх виконання. Іноді таке управління називають директивним. Безперечною перевагою схеми такого управління є простота (рис. 6.4.)

2. Принцип розімкнутого управління з компенсацією збурень. Зміст принципу полягає в прагненні ліквідувати обмеженість першої схеми – нерегульований вплив збурень на функціонування системи. Можливість компенсації збурень, а значить, ліквідація недостовірності апріорної інформації, базується на додатковому дослідженні збурень, що справляють вплив на організацію (рис. 6.5.).

У відповідності до виявлених наслідків збурень в організації застосовується так зване компенсаційне управління. Тобто, поряд з програмним впливом мас місце коригуюче управління. Справедливо відмітити, що на практиці далеко не завжди вдається зафіксувати інформацію про зовнішні збурення, не кажучи про контроль відхилень параметрів системи-або несподіваних структурних змін.

3. Принцип замкнутого управління. Розглянуті вище принципи відносяться до класу розімкнутих контурів управління: величина управління не залежить від поведінки об'єкта, а є. функцією часу або збурення. Клас замкнутих контурів управління утворюють системи з негативним зворотним зв'язком, що втілюють базовий принцип кібернетики. У таких системах заздалегідь програмується не вхідний вплив, а потрібний стан системи, тобто наслідок впливів на об'єкт, в т. ч. управління. Отже, можлива ситуація, коли збурення позитивно впливає на динаміку системи, якщо наближає її стан до бажаного. Для реалізації принципу апріорно знаходиться програмний закон зміни стану системи в часі, а завдання системи формулюється як забезпечення наближення дійсного стану до бажаного (рис. 6.6.). Вирішення цієї задачі досягається визначенням різниці між бажаним і дійсним станами: Δc (t) = cnp (t) – с (t). Ця різниця використовується для управління, покликаного звести до мінімуму виявлену неузгодженість.

4. Принцип одноразового управління. Широке коло практичних завдань в організації складається з необхідності здійснити одно-

Принцип замкнутого управління

Рис. 6.6. Принцип замкнутого управління

разовий акт управління, а саме – прийняти деяке рішення, наслідки якого проявляються тривалий час. Зрозуміло, і традиційне управління можна інтерпретувати як послідовність разових рішень. Тут ми знову стикаємося з проблемою дискретності і безперервності, межі між якими так само розмиті, як і між статичними і динамічними системами. Однак різниця все-таки існує: в класичній теорії управління виходять з того, що вплив на систему є процесом, функцією часу або параметрів стану, а не однократною процедурою. Практичними прикладами реалізації такого принципу можуть бути: заходи з розподілу ресурсів, вибору маршрутів, складання планів, управління запасами тощо.

Отже, розглянуті принципи управління надають досліднику надзвичайно широкі можливості для побудови систем управління