Добавил:
добрый аноним) пользуйтесь, ветеринары будущие Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-8_zagalna_1.docx
Скачиваний:
110
Добавлен:
25.06.2017
Размер:
69 Кб
Скачать

13.- Епізоотологічний прогноз і ліквідація інфекційних хвороб тварин

Під епізоотологічних прогнозом розуміють наукове передбачення змін обстановки з інфекційних хвороб на певній території. Він ґрунтується на систематичному вивченні і аналізі динаміки різноманітних факторів, що впливають на розвиток і згасання епізоотичного процесу. Певною мірою можна прогнозувати і економічний збиток.

В даний час розробляються короткострокові (сезонні), середньострокові (річні) і довгострокові (багаторічні) епізоотичних прогнози (щодо сказу, сибірської виразки, ящуру, чуми свиней і ін.).

Результати епізоотологічного прогнозу дозволяють науково обгрунтувати планування, раціональну організацію і своєчасне проведення протиепізоотичних заходів, а також вибір економічно найбільш ефективних методів профілактики інфекційної хвороби. На підставі епізоотологічного прогнозу розробляють рекомендації за обсягом виготовлення і номенклатурі специфічних біопрепаратів, можливе наукове передбачення появи особливо вірулентних штамів збудників інфекційних хвороб з іншими антигенними властивостями.

Успіх ліквідації інфекційної хвороби залежить від ряду причин: підготовки фахівців ветеринарної медицини і забезпеченості ними господарств і ветзакладів, ступеня вивченості хвороби, широти її поширення, наявності ефективних та економічно прийнятних методів боротьби, рівня організації протиепізоотичних заходів та участі в проведенні їх державних і громадських органів, власників тварин, а також наявності відповідних матеріальних ресурсів. Карантин - це система протиепізоотичних заходів, спрямованих на повне роз'єднання неблагополучних по інфекційної хвороби груп тварин і територій їх розміщення з благополучними господарствами і територіями з метою ліквідації хвороби та виключення її поширення за межі виник епізоотичного вогнища.Карантин проводять щодо найбільш небезпечних інфекційних хвороб, що мають тенденцію до епізоотичному поширенню (ящур, сибірська виразка, чума свиней, віспа овець і деякі інші). Перелік таких хвороб наведено у ветеринарному статуті.

При деяких особливо небезпечних інфекційних хворобах, зазначених у ветеринарному законодавстві, навколо неблагополучних територій встановлюють угрожаемую зону, межі якої визначають залежно від широти і ступеня поширення інфекційної хвороби.На дорогах, що ведуть в неблагополучний пункт, вивішують спеціальні покажчики, встановлюють шлагбауми, вказують об'їзні шляхи, організовують охоронно-карантинні пости, обладнають дезінфекційні бар'єри, а також перевалочні майданчики для вивезення кормів, обладнання, інвентарю і т. П. При деяких хворобах проводять повну санітарну обробку обслуговуючого персоналу ферми, використовуючи санпропускники і пароформалінові камери для знезараження одягу.Обмежувальні заходи. Це менш високий ступінь роз'єднання, ніж карантин. Їх проводять в епізоотичному вогнищі, неблагополучному господарстві, населеному пункті при інфекційних хворобах, що не мають тенденцію до широкого поширення (некробактеріоз, віспа корів, митий коней і т. Д.). При багатьох особливо небезпечних хворобах після зняття карантину в господарстві на тривалий термін вводять обмеження в частині використання тваринницької продукції, кормів, гною, пасовищ, вододжерел і т. Д.

Порядок накладення карантину і обмежень, а також подальше проведення оздоровчих заходів у неблагополучних господарствах і населених пунктах визначаються відповідними інструкціями. Карантинні та обмежувальні заходи здійснюються на підставі рішень глави адміністрації району (міста) за поданням головного ветеринарного лікаря району. – Я не знайшла цього в книжці так що брала з інтернету .

14. дезінфекція та її призначення . Дезінфекція – комплекс заходів, спрямованих на видалення або знищення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів на об’єктах навколишнього середовища. Види - За призначенням дезінфекцію поділяють на профілактичну та вимушену. Профілактичну дезінфекцію проводять у благополучних господарствах із метою запобігання інфекційних хвороб. У господарствах її роблять навесні після вигону тварин у літні табори та восени перед постановкою їх на зимове утримання. У сучасному тваринництві, крім того, виділяють передпускову й технологічну дезінфекцію.

Передпускову дезінфекцію проводять перед введенням в експлуатацію тваринницького об'єкта або його частини; технологічну – залежно від технології ведення тваринництва, використовуючи так звані технологічні розриви, пов'язані з переміщенням тварин і тимчасовим повним звільненням приміщення. Вимушену дезінфекцію проводять у господарствах при виникненні інфекційних хвороб серед тварин. Її поділяють на поточну та заключну. Поточну дезінфекцію здійснюють із моменту появи інфекційної хвороби в господарстві, хворих та загиблих тварин . Заключну дезінфекцію проводять після оздоровлення господарства (ліквідації інфекційної хвороби) перед зняттям карантину або обмежуючих заходів. Об'єкти- До об’єктів навколишнього середовища, які найчастіше підлягають дезінфекції належать: приміщення для утримання тварин і територія навколо них (обори, прогінні шляхи), предмети догляду, гній, гноївка, виділення хворих тварин; транспортні засоби з перевезення кормів, тварин, гною, трупів або продуктів забою; місця накопичення чи тимчасового перебування тварин (загони, бази, пасовища, виставки, базари); підприємства з переробки й зберігання продуктів забою та тваринницької сировини, інструменти, перев’язувальний матеріал, спецодяг.

МЕТОДИ- Фізичний метод дезінфекції полягає у знезараженні об'єктів за допомогою фізичних засобів. До засобів фізичного методу дезінфекції належать: механічне очищення, висушування, сонячне світло, ультрафіолетове опромінення (УФО), ультразвук (УЗ)(для знезараження рідин ), гамма-промені(використовують для дезінфекції вовни, щетини, пуху, пір'я, шкіряно-хутрової сировини, вуликів при гнильцевих хворобах бджіл, септицемії, аспергільозі,). Хімічний метод дезінфекції зводиться до знезараження об'єктів за допомогою хімічних засобів. Речовини цієї групи найбільш широко використовуються у зв'язку з доступністю, простотою застосування, широким вибором хімічних засобів. Для дезінфекції, як правило, підбирають речовини із широким спектром дії з тим, щоб для досягнення потрібного ефекту необхідна була їх мінімальна кількість, притому, щоб вони швидко розкладалися у навколишньому середовищі. Тривале використання одного й того ж хімічного препарату призводить до появи стійких форм. Основні вимоги до дезінфекційних речовин : 1. Спектр антимікробної дії. Дезінфекційні засоби, наскільки це можливо, мають бути ефективними проти всіх мікроорганізмів, у тому числі мікобактерій, вірусів, спор, 2. Безпека для людей і тварин. 3.Деззасобу бажано мати мінімальний показник корозійної активності, чи агресивності до інших матеріалів. 4.Деззасоби повинні легко розчинятись у воді або ж утворювати стійкі емульсії. 5.Не мати різкого запаху .6.Бути стійкими при зберіганні, використанні, придатними до транспортування.

7.Активність - не повинна знижуватися у присутності "твердої" води й органічних речовин. 8. Швидкий розпад у навколишньому середовищі. 9.Ціна й доступність. 10.Не фарбувати і не забруднювати об'єкт дезінфекції. ОСНОВНІ КЛАСИ ДЕЗРЕЧОВИН - Це добре розчинні основи, що у водному розчині утворюють високу концентрацію гідроксильних іонів. Бактерицидна здатність лугу прямо пропорційна ступеню дисоціації його на іони. (Натр їдкий – NaОН (каустична сода), Калі їдкий – КОН, Вапно негашене, Свіже гашене вапно, Фрезет , Каустифікована содо-поташна суміш (каспос) , Кальцинована сода, і.т .д.). Кислоти- Як дезінфектанти кислоти застосовують значно рідше ніж луги. Дезінфікуюча дія їх зумовлена катіонами водню Н+, які викликають дегідратацію тканин (відбирають воду) і денатурацію білка.( Сірчана кислота (H2SO4), Соляна кислота (НСl), Молочна кислота (Н3СН(ОН)СООН) .)

Окислювачі-До цієї групи дезінфектантів належать хімічні сполуки, що у вологому середовищі виділяють атомарний кисень або галогени (хлор, йод, бром), які власне й окислюють органічні компоненти мікробної клітини.( Перекис водню (Н2О2), Надоцтова кислота (СНзСООН , Калій перманганат (КМnО4) , і.т. д. ).

15.- Дератизація – комплекс заходів, спрямованих на знищення мишоподібних гризунів у тваринницьких приміщеннях, складах, на зернотоках тощо. У комплексі ветеринарно-профілактичних та протиепізоотичних заходів велике значення має боротьба з мишоподібними гризунами у тваринницьких та птахівничих господарствах. В умовах індустріального тваринництва велика кількість поголів'я концентрується на обмежених площах приміщень, збільшуються запаси кормів, проводиться їх переробка, що створює сприятливі умови для поширення щурів і мишей, які часто можуть бути джерелом чи резервуаром збудника багатьох інфекційних хвороб, або їх механічним переносником (лептоспіроз, сказ, лістеріоз, туляремія, трихінельоз, туберкульоз, хвороба Ауєскі та ін.). об’єкти : У тваринницьких приміщеннях, як правило, оселяються мишоподібні гризуни, а саме: сірий щур та домова миша (можуть також зустрічатися польові і лісові миші). Ці гризуни значно поширені по всій земній кулі і призвичаїлися до існування – у найрізноманітніших умовах. Заходи, вироблені при дератизації, діляться на два виду: 1. Профілактичні заходи, які передбачають створення умов, що ускладнюють або ліквідують проникнення і заселення гризунів в різні будівлях або біля них, а ще виключають їх доступ до продуктів харчування. Цей вид боротьби призводить до зміни умов середовища в несприятливу для життя гризунів бік. 2. Винищувальні заходи - це постійна робота по ліквідації гризунів, особливо становлять епідеміологічну небезпеку.Механічний метод - Один із найдавніших методів знищення гризунів. Він ґрунтується на використанні різних видів пасток, капканів та інших пристроїв для вилову гризунів. Хімічний метод- Найбільш простим і ефективним є хімічний метод дератизації, який ґрунтується на використанні отруйних речовин для принад, обпилювання нір, отруєння водяних поверхонь. Отруйні речовини поділяють на дві групи: Повільнодіючі (антикоагулянти) – зоокумарин, натрієва сіль, зоокумарину ( без підкормки ).. Гостродіючі – крисид, норбомід, натрію фторацид, барію фторацид; кальцію арсеніт, червона морська цибуля . Газова дератизація З цією метою використовують сірнистий ангідрид, вуглекислий газ СО2, хлорпікрин, брометил та ін. Газову дератизацію застосовують в ізольованих приміщеннях (елеваторах, коморах,і.т.д.).Речовини (Сірнистий ангідрид, Вуглекислий газ (СО2), Метил бромистий.

16.- Дезінсекція (від франц. des – префікс, що означає знищення, і лат. insectum – комахи) – знищення шкідливих комах у навколишньому середовищі. Оюєкти: Це важлива ланка в системі профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться на тваринницьких фермах, птахофабриках, м'ясокомбінатах, складах тваринницької сировини та продукції й інших об'єктах.Відомо, що деякі комахи самі є збудниками хвороб (гіподерматоз, естроз, гастрофільоз та ін.), а інші (ґедзі, москіти, блохи, клопи та ін.) – гематофагами і механічними переносниками трансмісивних хвороб. Види : Дезінсекційні заходи умовно поділяють на профілактичні й винищувальні. Профілактичні дезінсекційні заходи - спрямовані на створення несприятливих умов для життя й розмноження шкідливих комах.Метою винищувальної дезінсекції є знищення шкідливих комах на всіх фазах їх розвитку.В основу профілактичних заходів повинне бути покладене ретельне дотримання гігієнічних та санітарних правил по догляду й утриманню тварин і птиці. Фізичний метод дезінсекції -Він полягає у застосуванні фізичних засобів відлякування та знищення членистоногих на всіх стадіях їх розвитку. Для відлякування комах останнім часом застосовують ультразвук. Знищенню личинок мух сприяє висока температура при самонагріванні сміття, гною у штабелях. Окропом або гарячою парою обробляють субстрати або тару, в якій завелися личинки мух. Хімічний метод дезінсекції-Хімічний метод боротьби з комахами у даний час є основним і найбільш поширеним. Він полягає у застосуванні отруйних для комах речовин органічного та неорганічного походження – інсектицидів. Хімічні засоби дезінсекції застосовують у вигляді порошків, рідин, аерозолів та газів. Залежно від шляху проникнення в організм членистоногих інсектициди поділяють на три групи: дихальні, кишкові та контактні. Біологічний метод дезінсекції Полягає у використанні природних ворогів комах – птиць, риб, мікробів і грибів. Перспективним у боротьбі з комахами є застосування мікроорганізмів.Останнім часом для боротьби зі шкідливими комахами широко використовують піретроїди.

17. Контроль якості дезінфекції проводять у три етапи.

1. Контроль підготовки об'єктів до дезінфекції (перевіряють ступінь очищення поверхонь, їх зволоженість, захист електрообладнання та приладів, герметизацію приміщень).

2. Контроль за дотриманням встановлених режимів

3. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції (при бактеріологічному контролі якості дезінфекції визначають наявність на поверхні знезаражують об'єктів життєздатних клітин санітарно-показових мікроорганізмів-бактерій групи кишкової палички (Escherichia, Citrobacter, Enterobacter), стафілококів (aureus, epidermatis, Saprophiticus), мікобактерій або спороутворюючих аеробів роду Bacillus.)

Для бактеріального контролю через 2-3 год. після дезінфекції стерильними ватними тампонами, змоченими в стерильному нейтралізуючому розчині, беруть проби з 10-20 ділянок приміщення. З цією метою намічають квадрати розміром 1010 см і протирають їх протягом 1-2 хв. стерильним ватним тампоном, змоченим у нейтралізуючому дезінфектант розчині і добре віджатим.Концентрація нейтралізуючого розчину повинна бути в 10 разів нижчою від концентрації дезінфектанту. Для нейтралізації розчинів лугів використовують розчини слабких кислот (борна, оцтова) і навпаки; нейтралізації – хлорвмісних препаратів – розчини гіпосульфітів; для нейтралізації формаліну – розчин нашатирного спирту.

До проб додають супровідну, в якій зазначають:(господарство; тип будівлі; дату й час проведення дезінфекції; вид дезінфекції (якщо поточна – то, при якій хворобі); якість механічного очищення; дату й час відбирання проб). Проби в лабораторії досліджують у той же день. Кожну пробу змивають в окремому флаконі з 20 мл стерильного фізрозчину. Надосадову рідину після центрифугування зливають, а центрифугати висівають на відповідні елективні середовища. При наявності кишкової палички колір поживного середовища з малинового змінюється на зелений або салатовий. Дезінфекція вважається задовільною, якщо ріст модельних мікроорганізмів, при профілактичній і заключній дезінфекції відсутній у 100% проб, а при поточній – не менше ніж у 90% проб.

18. У господарствах, неблагополучних щодо інфекційних захворювань, клінічне дослідження та інші маніпуляції проводять, як правило, починаючи з благополучних груп тварин із тим, щоб не поширювати інфекції.

Лікування тварин, хворих на інфекційні хвороби, на відміну від лікування тварин при незаразних хворобах, має свої особливості. Основні з них такі:

а) обов'язкова ізоляція хворих тварин;

б) необхідність проведення знезараження всіх секретів і екскретів, які виділяє хвора тварина;

в) необхідність турботи про охорону обслуговуючого персоналу від зараження збудником інфекційної хвороби;

г) наявність поряд із симптоматичним лікуванням і специфічних засобів лікування.

Хворих тварин, яких піддають клінічному дослідженню й лікуванню, записують у журнал реєстрації хворих тварин. На особливо цінну племінну або високопродуктивну хвору тварину, що перебуває на стаціонарному лікуванні, крім записів у журналі реєстрації хворих тварин ведуть історію хвороби.

Соседние файлы в предмете Эпизоотология