1. Основні проблеми соціальної роботи у сучасному суспільстві

Соціальна проблема - це протиріччя, усвідомлюване суб'єктом діяльності як значуще для нього невідповідність між метою цієї діяльності та її результатом.

У цьому випадку проблема виникає через відсутність або нестачу в індивіда засобів досягнення мети, внаслідок чого не задовольняються ті чи інші його потреби. Відповідно, з'являється необхідність у пошуку нових способів і засобів діяльності. Важливо відзначити, що соціальна проблема має об'єктивно-суб'єктивну природу - перш ніж стати проблемою, соціальне протиріччя має пройти через свідомість суб'єкта, тому слід виділяти в ній три основних елементи:

люди, які оцінюють ситуацію як проблемну ; соціальні умови, в яких проблема виникла;

діяльність, пов'язана з появою, осмисленням і здатністю проблеми.

У соціальній роботі розглядають і людини в проблемі, коли суспільство, соціальні умови формують особливості його життєдіяльності (наприклад, проблема низького рівня життя літніх людей); і проблему в людині, коли цінності, уявлення і поведінку індивіда обумовлюють характеристики групи і соціуму (наприклад, проблема індивідуальної схильності до алкогольної залежності) (60. С.26).

2. Суть соціальної роботи як соціально-психічної діяльності

Виникнення соціальної роботи як науки і специфічної соціальної діяльності було обумовлено загостренням соціальних колізій у Х1Хв. у зв'язку з бурхливим розвитком капіталізму в західних країнах - індустріалізацією та урбанізацією і як наслідком різким зростанням безробіття, злочинності, алкоголізму і т.п.

Вже від самого початку в процесі становлення та інституціалізації соціальної роботи було ясно, що органічна складова її - психологічна діяльність соціальних працівників та психологів, психосоціальна робота з індивідом і групою.

У рамках соціальної роботи виникла соціальна індивідуальна психотерапія, тому в перший період соціальна робота навіть зводилася до соціально-психологічної роботи.

Безпосередню методологічну основу психологічної практики соціальної роботи становлять, безперечно, фундаментальні общепсихологические вчення про особистість, її структурі; типології та розвитку, теорії темпераменту і характеру, потреб і мотивації поведінки, концепції психології групи та спілкування, конфлікту і девіації. Проте дані психологічні концепції та теорії формувалися і розроблялися їх авторами найчастіше (хоча й далеко не завжди цілком усвідомлено), у свою чергу, під впливом тих чи інших філософських і соціологічних вчень про природу і сутність людини. Слід зазначити, що багато хто з філософсько-антропологічних та соціологічних ідей самі по собі мають пряме відношення до поведінки особистості і цілком можуть бути використані в практиці соціальної роботи. Серед філософсько-соціологічних вчень та ідей найважливіше методологічне значення для практики соціальної роботи мають концепції про сутність і природу людини, про співвідношення соціального і біологічного в людині і його розвиток, про сенс її життя, про соціальний дії, про взаємодію особистості і суспільства та інші. ⁶

Багато підходів до соціальної роботи спираються на ті чи інші психологічні погляди. Психоаналіз з'явився основою для діагностичної теорії соціальної роботи, що пізніше визначило метод індивідуальної психосоціальної роботи. В останні десятиліття особливе значення для стратегії соціальної роботи набувають положення гуманістичної психології (головні з них - про самоактуалізації А. Маслоу та особистісному зростанні К. Роджерса). По-перше, у своїй основі сутність, зміст і методи соціальної роботи визначаються принципом гуманізму і, по-друге, ці положення дозволяють зрозуміти людину як цілісну особистість, що знаходиться у взаємодії зі своїм оточенням.

І соціальна робота, і психологія мають прикладний характер, а для практики соціальної роботи особливого значення набувають такі напрямки: ⁷

1. Психодіагностика - галузь психічного знання, пов'язана з постановкою психологічного діагнозу (актуальна для соціального прогнозування, консультування та психотерапевтичної допомоги тощо).

2. Психологічне консультування - надання допомоги психічно нормальним людям для досягнення ними будь-яких цілей, більш ефективної організації поведінки.

Сучасна психологія являє великі можливості використання соціальної роботі різних способів взаємодії з клієнтом: психодрама, музикотерапія, рольова гра та ін ⁸

Якщо як практика соціальна робота виникла раніше наукового періоду в психології - приблизно в 70-х рр.. XIX ст., То теоретичне осмислення її результатів і розвиток навичок йшло під великим впливом і паралельно з розвитком теорії психоаналізу (аж до кінця 1940-х рр.. Психодинамический і Его-психологічний підходи були домінуючими в індивідуальній соціальній роботі, тобто в роботі з одним клієнтом, а не з групою; «social casework») і пізніше теорії соціальної психології, теорії навчання, теорії стресу та інших психологічних концепцій. ⁹

Таким чином, соціальна робота не мислима без знання основ психології. Серед інших суспільних наук зв'язок соціальної роботи та психології є найбільш значимою.Теоретичні основи психології лягають в основу соціальної роботи з клієнтом.