- •Загальні положення
- •Орієнтовний план курсової роботи
- •Орієнтовна тематика курсових робіт
- •Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи Вступ
- •1. Виробничо-господарська характеристика сільськогосподарського підприємства, об’єкта
- •2. Характеристика джерел живлення та електрообладнання об’єкта
- •3. Розрахунок обсягу робіт з обслуговування електрообладнання в умовних одиницях
- •4. Розрахунок річних затрат праці на виконання технічного обслуговування і поточного ремонту енерготехнічного обладнання
- •5 Розрахунок річної потреби в електроенергії господарства (об’єкта)
- •6 Розрахунок і вибір штатної кількості працівників енергетичної служби господарства (визначення штатної кількості етс та інженерно-технічних працівників)
- •7 Обгрунтування та вибір форми організації обслуговування і ремонту електрообладнання
- •8 Планування технічного обслуговування і ремонту електроустаткування (складання графіку ппр)
- •9. Вибір ремонтно-обслуговуючої бази етс
- •10. Розрахунок матеріального забезпечення та створення резервного фонду електрообладнання в господарстві
- •11. Розробка технології ремонту, технічного обслуговування, приймально-здавальних, післяремонтних випробувань електрообладнання (за завданням викладача)
- •12 Технічна документація енергетичної служби сільськогосподарського підприємства
- •13. Заходи техніки безпеки по обслуговуванню електрообладнання
- •14. Висновки
- •Рекомендована література
5 Розрахунок річної потреби в електроенергії господарства (об’єкта)
У сільськогосподарських підприємствах визначають потребу всього господарства в електроенергії з розподілом за галузями виробництва. Для деяких виробничих процесів і об’єктів норми витрат електроенергії невідомі, тому споживання електроенергії визначають за потужністю та часом його роботи на рік
Ад = , (6)
Ад – споживання електроенергії двигуном, кВт∙год;
Р – потужність електродвигунів, кВт;
Кз – коефіцієнт завантаження, (0,6…0,8);
Т – час роботи на рік, годин;
η – коефіцієнт корисної дії (0,85…0,9).
Час роботи машини на рік визначається за формулою
Т = Дк* t, (7)
Дк – кількість календарних днів;
t– часроботи на добу, год.
Витрати електроенергії для світильників Асв. визначаються за формулою
Асв = (Рлр* n + Рлл * n) * Т, (8)
де Рлр – потужність лампи розжарювання (Рлр = 0,1 кВт);
Рлл – потужність люмінесцентної лампи (Рлл = 0,08 кВт),
n – кількість ламп, шт.
Річні витрати електроенергії Ар визначають за формулою
Ар = Ад + Асв . (9)
6 Розрахунок і вибір штатної кількості працівників енергетичної служби господарства (визначення штатної кількості етс та інженерно-технічних працівників)
Електротехнічна служба господарств покликана вирішувати питання експлуатації електрообладнання і впровадження електроенергії в сільськогосподарське виробництво.
Завдання служби експлуатації – впровадження в господарство і чітке виконання системи ППР, тобто своєчасне виконання планових технічних доглядів і поточних ремонтів, ведення відповідної технічної документації. А також усунення несправностей. Які виникають в процесі експлуатації електрообладнання.
Ці роботи виконують електромонтери-експлуатаційники. В групу експлуатації входять електромонтери-ремонтники.
Основна задача сільського електромонтера – забезпечення надійної роботи електрообладнання, а також безпеки персоналу, який обслуговує робочі машини і механізми.
Загальна кількість електромонтерів N у господарстві визначається за обсягом умовних одиниць електрообладнання за формулою
, (10)
Н – навантаження одного електромонтера, 100 у.о.;
Q– обсяг робіт в умовних одиницях.
Дійсний фонд робочого часу визначають за кількістю календарних, вихідних, святкових, відпускних та передсвяткових днів за рік.
Фд = ( Дк – Двх – Дс – Дв) * Т * К1 – Дпс * Тпс, (11)
Фд - дійсний фонд робочого часу, год.;
Дк - календарні дні (Дк = 365);
Двх – вихідні дні (Двх = 105);
Дс – святкові дні (Дс = 10);
Дв – відпускні дні (Дв = 24);
Т – тривалість робочого дня (Т = 8 год.);
К1 – коефіцієнт витрати робочого часу (К1 = 0,96);
Дпс – передсвяткові дні (Дпс = 5)
Тпс – скорочення передсвяткових днів ( Тпс = 1 год.)
Кількість електромонтерів, що виконують оперативне (чергове) обслуговування, визначають за кількістю електродвигунів у господарстві, враховуючи віддаленість електрообладнання до пункту технічного обслуговування і ремонту (РТОРЕ).
На чергове обслуговування виділено часу Зч
Зч = t*nдв , (12)
t – затрати часу на чергове обслуговування, год.;
nдв – кількість електродвигунів, шт.
t = 0,258 * L+ 1,8, (13)
де L – середня відстань до ПТОРЕ, км (за формулою 1)
У вільний від оперативного обслуговування час, монтери виконують ремонтні роботи, що визначають за формулою
ЗІ ч = ЗІІ ч - З ч; (14)
де ЗІІ ч - річний фонд робочого часу ( ЗІІч = 2086 год.);
ЗІ ч – час на ремонтні роботи, год.
Якщо З1 ч < 0,5 * ЗІІ ч, то черговий персонал не потрібний, а його роботу виконують працівники ремонтних майстерень.
Визначаємо коефіцієнт К, що враховує відстань від виробничих приміщень до ПТОРЕ
К = (0,017 * L + 1) * 1,05; (15)
Кількість електромонтерів, що виконують чергове обслуговування Nч
Nч = Зч / Фд. (16)
Кількість електромонтерів, що виконують поточні та капітальні ремонти Nпр
Nпр = , (17)
де Тпр – затрати праці на виконання планових поточних ремонтів електрообладнання, люд.-год.(записати затрати праці враховуючи всі об’єкти);
Ткр - затрати праці на виконання планових капітальних ремонтів електрообладнання, люд.-год. (записати затрати праці враховуючи всі об’єкти ).
Кількість монтерів, що виконують технічне обслуговування на закріплених дільницях Nто
Nто = ,(18)
Тто – затрати праці на планові технічні обслуговування, люд.-год.( записати затрати праці враховуючи всі об’єкти).
Кількість монтерів, що виконують монтажні роботиNмр
Nмр = ,(19)
Зм – кошторисна вартість монтажних робіт, що планується на рік, тис. гривень;
22– норматив на одного електромонтера, тис. грн.
Додатково вводять посади техніків-електриків Nтр у кількості, що визначається за формулою
Nтр = -5 , (20)
де Q – обсяг робіт в умовних одиницях ( з таблиці розрахунку умовних одиниць електрообладнання);
x –повний вихід електрообладнання з ладу ,% ( х = 3...5%);
Ар - витрати електроенергії на виробничі потреби, тис. кВт.·год.( за розрахунками річної потреби в електроенергії господарства).
Число інженерно-технічних працівників визначаємо за типовими штатними нормативами відповідно до розміру електрогосподарства в умовних одиницях та річних витрат електроенергії на виробничі потреби (таблиця 6)
Таблиця 6 - Штатні нормативи керівників електротехнічної служби господарства
Посада |
Нормативи та умови для введення посади | ||
Група по оплаті праці |
Обсяг робіт в умовних одиницях |
Споживання електроенергії на виробничі потреби, млн. кВт-год/рік понад | |
Головний інженер-енергетик |
1 і 2 |
Понад 1500 |
Понад 1,5 |
Старший інженер-енергетик (на правах головного) |
1-8 |
1001-1500 |
Понад 1 |
Старший інженер-електрик |
1-8 |
501-1000 |
Понад 0,5 |
Інженер-електрик |
1-8 |
251-500 |
До 0,5 |
Старший технік-електрик |
1-8 |
101-250 |
|
Старший електромонтер |
1-8 |
Менше 100 |
|
Інженер-електрик |
Додатково на кожні 1100 УОЕ | ||
Технік-електрик |
Додатково на кожні 650 УОЕ |