Лекція 12 обставини, що виключають злочинність діяння

Обставини, що виключають злочинність діяння (розділ VIII Загальної частини КК)

необхідна оборона (ст. 36 КК)

затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК)

крайня необхідність (ст. 39 КК)

фізичний або психічний примус (ст. 40 КК)

виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК)

діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 КК)

виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст.43 КК)

Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння

1. Свідомі вольові вчинки людини у формі дії або бездіяльності, які викликані винятковими обставинами, що і визначають необхідність здійснення діяння, сполученого з заподіянням шкоди

2. Діяння зовні підпадає під ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК

3. Ці вчинки визнаються правомірними нормами кримінального законодавства Однак, зазначені обставини знайшли своє закріплення не тільки в КК, а й в інших законодавчих актах

4. Ці обставини є суспільно корисними, відповідають інтересам особи, суспільства та держави

5. За заподіяну шкоду, при наявності цих обставин, особи не підлягають кримінальній відповідальності

Право на необхідну оборону

є абсолютним правом – кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути посягання або звернутися за допомогою до представників влади чи інших осіб

є суб'єктивним правом, а не обов'язком громадянина, тому відмова останнього від використання свого права не тягне за собою будь-якої відповідальності

Умови необхідної оборони

громадянин не зобов'язаний повідомляти державним або іншим органам чи службовим особам про вчинений ним акт необхідної оборони, хоча він і має право зробити таке повідомлення в інтересах правильного вирішення кримінальної справи, що порушується у зв'язку з суспільно небезпечним посяганням

дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності

право на необхідну оборону виникає лише за наявності відповідної підстави

підставою необхідної оборони є вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у негайному його відверненні чи припиненні шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає (ч. 1 ст. 36 КК)

необхідна оборона від правомірних дій неможлива

необхідна оборона можлива при суспільно небезпечному посяганні особи, що не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або при посяганні неосудної особи, а також особи, що діє в стані фактичної помилки, тобто при суспільно небезпечних посяганнях, які не є злочинами

наявність суспільно небезпечного посягання означає, що посягання повинне існувати в дійсності, а не в уяві, психіці особи, в іншому випадку має місце уявна оборона (ст.37 КК)

надаючи громадянам право на необхідну оборону, закон передбачає лише такі випадки захисту, за яких громадянин змушений невідкладно заподіяти шкоду тому, хто посягає, з тим, щоб відвернути чи припинити посягання та ефективно здійснити захист

Підстава необхідної оборони складається з двох елементів:

1) наявності суспільно небезпечного посягання

2) необхідності в його негайному відверненні чи припиненні

Ознаки необхідної оборони характеризують:

1) мету необхідної оборони

2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди

3) характер дій того, хто захищається

4) своєчасність необхідної оборони

необхідною обороною є тільки дії, спрямовані на заподіяння шкоди з метою захисту правоохоронюваних інтересів від суспільно небезпечного посягання

захист повинен полягати в активних діях, пов'язаних із заподіянням шкоди саме і тільки особі, яка посягає, на його права та інтереси

поведінка особи, яка захищається, при необхідній обороні може бути тільки активною, тобто може виражатися лише в діях, на що прямо вказується в ч.1 ст. 36 КК

означає, що необхідна оборона можлива від наявного посягання, яке вже почалось і ще не закінчилось

5) співрозмірність необхідної оборони

шкода, заподіяна тому, хто посягає, повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) повинна відповідати двом взаємопов'язаним обставинам: 1) небезпечності посягання і 2) обстановці захисту (ч.1, 3 ст.36 КК)

Види ексцесу оборони:

1) перевищення меж допустимої шкоди

2) перевищення меж достатньої шкоди

має місце там, де при захисті від посягання відносно невеликої суспільної небезпечності особа, яка захищалася, умисно заподіює тому, хто посягає, смерть або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень

визначається тим, що особа, яка захищається, усвідомлюючи свою очевидну перевагу над особою, яка посягає, умисно, без необхідності позбавляє її життя або завдає тяжких тілесних ушкоджень, тобто заподіює тяжку шкоду, явно більшу, ніж вона достатня у сприятливій обстановці захисту, що склалася для того, хто захищається

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК не є ексцесом оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди у таких ситуаціях:

1) напад озброєної особи

2) напад групи осіб

3) протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення

Уявна оборона не тягне за собою кримінальної відповідальності при «вибачальній помилці», а саме, при наявності таких ознак:

1) обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання (ч. 2 ст. 37 КК)

2) особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення(ч. 2 ст. 37 КК)