31./ Про шкільну освіту в козацькі часи

Школа Луцького братства носила назву елліно-словенської, тому що в ній викладали дві мови. Учні поділялися на три розряди: у першому навчалися читати; у другому читали і вивчали напам'ять різні предмети; в третьому розряді пояснювали вивчене і обговорювали його. В ході навчання зверталася увага, щоб учень якомога більше засвоював і розумів те, що вивчає; з цією метою після закінчення класу учні повинні були переповідати уроки один одному; переписувати їх і повторяти перед рідними і господарями, яким їх доручено, а другого дня перед початком нового уроку відповідати вчителеві вчорашній. Предметами навчання були, опріч першопочаткового читання і письма, грецька і слов'янська граматики з вправами, заучування і тлумачення місць Св. писанія, отців церкви, молитов, богослужіння, церковна пасхалія, наука рахунку, а також місця з філософів, поетів, істориків, риторика, діалектика і філософія. При цьому суворо заборонялося читати і тримати в себе єретичні та іновірницькі книги. Для вправляння з мов постановлено було, щоб учні говорили не «простою» мовою, а грецькою чи слов'янською. Учні могли навчатися не всіх наук одразу, а лише деяких, зважаючи на свої здібності, за порадою ректора чи за бажанням батьків. У школу приймали дітей всіх станів і верств, починаючи з маєтних шляхтичів та міщан до бідняків, які просили милостиню на вулицях; вихователям суворо постановлялося не робити між ними ніякої різниці, окрім як в залежності од їхніх успіхів: усі вони по черзі мусили виконувати обов'язки слуг, топити печі, замітати школу, сидіти біля дверей і т. ін. Стосовно моральності учні повинні були суворо дотримуватися правил благочестя, щонеділі й у свята збиратися до богослужіння, перед тим вислуховувати благопристойні повчання, а після обіду слухати пояснення прочитаних у церкві місць Св. писанія... Опріч головних шкіл, які містилися при братствах, по всій Південній Русі була розсіяна велика кількість приватних шкіл при монастирях та церквах; так про Іова Борецького є відомості, що, будучи священиком у Воскресенській церкві на Подолі (у Києві), він завів школу й відзначився ревним ставленням до виховання юнацтва. На старість і він, і дружина його постриглися. Іов, у званні ігумена Михайлівського Золотоверхого монастиря, займався вихованням дітей і в подальшому, зробившись митрополитом, дбав про процвітання шкіл.

Костомаров М. І. Галерея портретів. –

С. 107.

РОЗДІЛ IV.

ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст. РУЇНА

Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. під проводом Б. Хмельницького – переломний момент української історії. Під час війни владу Речі Посполитої в Україні було повалено і сформовано Українську Гетьманську державу.

Документи, вміщені у розділі, свідчать про те, як розпочиналася війна, які цілі ставив перед собою Б. Хмельницький. Тільки звертаючись до першоджерел, можна осягнути події 1648 p., зрозуміти поступки та заходи Б. Хмельницького. Події цього часу коментують документи 3-14. Зокрема можна ознайомитися з так званими «Березневими статтями», що визначали українсько-російські відносини протягом близько п'яти років, згідно з якими Україна зберігала досить широку державну автономію (документ 14).

Оскільки царський уряд порушував досягнуту угоду і розглядав Україну як частину Московської держави, Б. Хмельницький вважав себе вільним від зобов'язань перед ним і схилявся до інших дипломатичних комбінацій.

Прагнення Москви обмежити українську автономію викликали занепокоєння і гетьмана І. Виговського, який також намагався виступити проти російського протекторату.

У розділі подано текст так званого Гадяцького трактату про унію між Україною та Польщею. І хоча він не був втілений у життя, але свідчив про спробу союзу трьох країн – Польщі, Литви, України. Таким чином Україна намагалася відстояти свою державність (документ 22).

Андрусівське перемир'я між Московською державою і Польщею 1667 р. докорінно змінило характер відносин між Москвою і Україною. Україну було поділено між двома сильнішими за неї сусідами. Зрадницький Андрусівський договір викликав всенародне обурення і протест в Україні. Він поклав початок добі лихоліття – Руїні.

Використовуючи тексти договорів, можна пояснити складність зовнішньо-політичних обставин, в яких опинилася Україна, показати в динаміці дипломатичну боротьбу за незалежність від «Березневих статей» до «Вічного миру» 1686 р. (документи 23-24).