- •Соціологія
- •Тема 2: Методи соціологічних досліджень.
- •Лекція №2
- •Тема 3: Історія розвитку соціології .
- •Лекція №3
- •Лекція № 3
- •Тема 6: Соціологічна концепція особи. Соціалізація
- •Лекція №4
- •Тема 7,8: Соціальна поведінка. Соціологія конфлікту.
- •Лекція №5
- •Тема 9: Медична соціологія. Соціальні умови виникнення захворювань
- •1. Медична соціологія як галузь соціологічного знання
- •2. Медицина як соціальний інститут. Медичні працівники як тип професійної спільності.
- •3.Поняття „здоров’я” та „хвороба” в соціології.
- •4.Соціальні умови виникнення захворювань. Здоровий спосіб життя.
- •Тема 10: Соціологія сім’ї.
Лекція №5
Тема 9: Медична соціологія. Соціальні умови виникнення захворювань
Медична соціологія як галузь соціологічного знання. Основні напрямки досліджень.
Медицина як соціальний інститут. Медичні працівники як тип професійної спільності.
Поняття „здоров’я” та „хвороба” в соціології.
Соціальні умови виникнення захворювань. Здоровий спосіб життя.
1. Медична соціологія як галузь соціологічного знання
Історія розвитку соціології і медицини виявляє їх тісний зв`язок.
По-перше їх об`єднує об`єкт дослідження, яким є людина. Відмінність полягає в тому, що медицина розглядає людину як живий організм, його функціонування в нормі і патології та виробляє засоби регуляції фізичного відтворення суспільства. Соціологія ж вивчає людину як члена суспільства, в її особистісному виявленні, як суб`єкта права і обов`язків через статусно-рольові характеристики.
По-друге, соціологія є наукою, що динамічно розвивається разом з суспільством, завжди знаходиться на вістрі актуальних проблем, відбиває реально існуючі в конкретний період потреби людської спільноти, використовує найновіші методи дослідження, чим також виявляє єдність з медициною.
Медична соціологія – це галузь соціологічного знання, що вивчає соціальну обумовленість здоров’я населення, систему охорони здоров’я, соціальні функції, структуру та кадри медицини як соціального інституту, соціальні поняття „здоров’я” та „хвороба”, роль здоров’я у функціонуванні суспільства та життєдіяльності особистості, а також поведінку людей в сфері медицини. Це наука про закономірності формування ціннісних орієнтацій у населення до здоров’я, хвороби, медичного обслуговування, медицини та охорони здоров’я в цілому.
Слід нагадати, що один з класиків сучасної соціології П.О.Сорокін одну з структурних складових соціологічного знання називав „соціальною медициною”. Це стосується емпіричної соціології. Така назва зумовлена тим, що вона ставить діагноз суспільному здоров’ю, стану суспільства як системи і виписує рецепти регуляції суспільних процесів. Отже, це ставить питання про доцільність використання методів емпіричної соціології задля вироблення шляхів вдосконалення, підвищення рівня якості задоволення соціальної потреби в здоров’ї.
У 50-ті рр. ХХ ст. у США, а потім у Великобританії (в 70-ті рр. – в СРСР) з’являється нова наукова дисципліна – медична соціологія. В структурі її досліджень на теперішній час виокремлюються такі напрямки:
1) соціологія інститутів медицини та організації охорони здоров’я;
2) вивчення соціальних наслідків функціонування різних систем охорони здоров’я (таких, як приватна або державна);
3) порівняльні дослідження зразків захворювання та служб охорони здоров’я в різних країнах;
4) соціологія лікувальних професій;
5) соціологія захворювання та поведінки хворого;
6) вивчення соціальних чинників етіології хвороби;
7) вивчення соціальних чинників народжуваності та смертності;
8) аналіз соціальних чинників, що впливають на потребу у медичному обладнанні та характер його використання;
9) соціологія взаємовідносин лікаря та пацієнта та ін.
Потрібно відрізняти медичну соціологію від соціальної медицини. Соціальна медицина – це наука, що вивчає вплив чинників соціального середовища на здоров’я населення і обгрунтовує заходи впливу на них шляхом оптимізації охорони здоров’я та медичної допомоги; базується на об’єднанні соціальної та медичної практики; наслідує прийоми та методи соціальної гігієни.