27. Історичні системи соціальної стратифікації. Різноманіття моделей стратифікації

У соціології відомі чотири історичні системи соціальної стратифікації: рабство, касти, стани й класи. Перші три характеризують закриті суспільства, а останній тип — відкриті.

Закритим є таке суспільство, де соціальні переміщення з нижчих страт у вищі або повністю заборонені, або істотно обмежені.

Відкритим називається суспільство, де переміщення з однієї страти в іншу ніяк офіційно не обмежені.

Рабство — це система соціальної стратифікації, заснована на прямому насильстві. Соціальні групи розрізняються за наявністю або відсутністю цивільних прав і прав власності Певні соціальні групи цих прав позбавлені зовсім і, нарівні з речами, перетворені на об'єкт приватної власності. До того ж такий стан найчастіше передається в спадщину й у такий спосіб закріплюється в поколіннях

Приклади рабовласницьких систем різноманітні Це античне рабство, холопство на Русі, плантаційне рабство на півдні Північноамери­канських штатів до громадянської війни 1861—1865 pp., робота вій­ськовополонених і депортованих осіб на німецьких приватних фермах у період Другої світової війни.

В основі кастової системи соціальної стратифікації лежать етнічні розходження, які, у свою чергу, закріплюються релігійним порядком і релігійними ритуалами. Кожна каста являє собою замкнуту групу, якій відводиться суворо закріплене місце в суспільній ієрархії Це місце з'являється в результаті відокремлення функцій кожної касти в системі поділу праці. Існує чіткий перелік занять якими члени касти можуть займатися жрецькі, військові, землеробські. Оскільки положення в кастовій системі передається в спадщину, можливості соціальної мобільності тут украй обмежені.

Класичним прикладом суспільства з пануванням кастової системи по праву вважається Індія (юридично ця система була скасована лише в 1950 р.) Сьогодні, хоча й у стертому виді кастова система відтворюється не тільки в Індії, але, наприклад, у клановій будові середньоазіатських держав.

Третій тип історичної стратифікації представлений становою системою. Стан — це соціальна група, що володіє закріпленими зви­чаями або юридичними законами й переданими в спадщину правами й обов'язками

Для станової системи, що включає кілька страт характерна ієрархія, виражена в нерівності положення и привілеїв. Класичним зразком ста­нової організації була Европа, де на межі XIV—XV століть суспільство поділялося на вищі стани (дворянство й духівництво) і непривілейований третій стан (ремісники, купці, селяни)

Промислові революції XVIII—XIX століть зруйнували станову систему й обумовили процеси, які привели до формування класового ладу Розвиток торгівлі й промисловості викликав до життя нові професії підприємці, комерсанти, банкіри купці Зубожіння селян і переїзд їх у місто вели до скорочення їхньої чисельності й виникнення ново^: страти — найманих індустріальних робітників. Поступово формувався новий історичний тип соціальної стратифікації — класова система.

Приналежність до соціальної верстви в рабовласницькому, кас­товому й станово-феодальному суспільствах фіксувалася офіційно — правовими або релігійними нормами У класовому суспільств нікого нікуди не приписують. Тому точно й однозначно визначити кіль­кість класів у тій або іншій країні, число страт або верств, на які вони розбиваються, приналежність людей до страт дуже складно. От чому в сучасній соціології існують різні типології класів.

Першу типологію клас в США, що одержала широке визнання соціологів, запропонував у 40-ві роки XX ст.. американський соціолог Л. Уорнер. Він виділяв верхні-верхні, нижні-верхні, верхні-середні, нижні-середні, верхні-нижні, нижній-нижній класи.

Крім історичних виділяються й інші моделі стратифікації; соціаль­но-професійна, культурно-символічна. культурно-нормативна тощо.