Злочини проти громадського порядку та моральності
ням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263 КК. Однакдовогнепальноїзброї, використанняякоїутворитьсклад такого хуліганства, належить не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й нарізна мисливська зброя, а також перероблена зброя, пристосованадлястрільбикулями, наприкладобрізгладкоствольноїмисливськоїрушниці, тощо(див. п. 10 зазначеноїпостановиПленуму ВерховногоСудуУкраїнивід22 грудня2006 р. №10).
Підіншимипредметами, спеціальнопристосованимидлязавдання тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, наприклад, заточена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які предмети, що не зазнали обробки, але були заздалегідь підготовлені винним для використання (столовий ніж, молоток, викрутка, шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворюють передбаченого ч. 4 ст. 296 ККхуліганства. Підзастосуваннямзброїтаіншихпредметіврозуміють не тільки їх реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов’язкових ознак такого хуліганства є використання зброї таіншихзазначенихпредметівдлязаподіянняшкодиздоров’юлюдей. Вчиненняхуліганськихдійзвикористаннямцихпредметів, наприклад, дляпошкодженнямайна, лісовихнасаджень, протитвариннеутворить складуцьоговидухуліганства. Кваліфікаціявчиненоговцихвипадках має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 296 КК, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Наприклад, нанесення прихуліганстві тяжкого тілесногоушкодження тягне за собою відповідальність за сукупністю цих злочинів.
§3. Злочини проти суспільної моральності
Наруга над могилою (ст. 297 КК). Ця стаття передбачає відповідальність занаругунадмогилою, іншиммісцем поховання, надтілом, йогоостанками, прахомпомерлогоабонадурноюзпрахомпомерлого,
367
Розділ ХІV
а також за незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого чи предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання або на тілі (останках, прахові) померлого.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи прояву поваги до пам’яті та праху покійних.
Предметомможебутимогила, склеп, надмогильніспоруди, огорожа, урназпрахомпомерлого, іншемісцепоховання, атакожпредмети, щознаходятьсянамогиліабовній: тіло, останки, прахпомерлого, одяг на ньому, нагороди, коштовності, вінки тощо (див. ст. 47 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (ВВР України, 2004 р., № 7) у редакції Закону України від 19 березня 2009 р., № 1166–VI.
Об’єктивна сторона цього злочину виражена в нарузі над могилою, іншиммісцемпоховання, надтілом, останками, прахомпомерлого або над урною з прахом померлого, а також у незаконному заволодінні тілом, останками, прахом померлого, урною з прахом померлого або предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, натілі, останках чипраховіпомерлого. Наругаможе вчинятися шляхомоскверненнямогили, утвореннязневажливихнаписів, малюнків, символів або інших зображень на пам’ятниках чи надмогильних спорудахабоурнізпрахомпомерлого. Наругаможевчинятисяшляхом розкопуваннямогили, пошкодженнянішівстіні, урнизпрахом, осквернення труни, пошкодження пам’ятника, надгробної плити, пам’ятних написів, зображень, огорожі тощо. Наруга над тілом (останками, прахом) померлогомаємісцеуразінезаконногозаволодіннятілом, останками чи урною з прахом померлого або вчинення непристойних дій над тілом (останками) померлого, самовільне знімання одягу з тіла померлого, переміщення його тіла в інше місце, розчленування чи знищеннятіла(останків, праху) померлого, здійсненняактунекрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими незаконними цілями. Незаконне заволодіння інших предметів припускає таємне або відкрите вилучення предметів, що знаходяться в могилі, іншому місці поховання, тілі померлого або на могилі (одягу, прикрас зтілапомерлого, пам’ятників, надгробнихплит, огорожі). Заволодіння такими предметами або їх пошкодження додаткової кваліфікації за злочини проти власності не потребує, оскільки ці предмети не мають власника. Закінченим цей злочин буде з часу вчинення будь-якого на-
368
Злочини проти громадського порядку та моральності
званого в диспозиції статті діяння. А щодо незаконного заволодіння зазначених у ній предметів — з моменту їх вилучення, коли винна особа має можливість розпорядитися ними.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Принарузівиннаособаусвідомлюєхарактерсвоїхдійібажає їх вчинити, а при незаконному заволодінні зазначеними предметами вона бажає ними заволодіти. Мотиви вчинення діянь можуть бути різними. Однак уразівчинення їхзкорисливихчихуліганських мотивів закон визнає їх кваліфікуючими ознаками.
Суб’єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. Частина 2 ст. 297 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливихчихуліганськихмотивів, абовчиненіщодобратськоїмогили чимогили Невідомого солдата, або поєднані іззастосуванням насильствачипогрозоюйогозастосування. Ознакиповторності, попередньої змовигрупиосіб, вчиненізкорисливихчихуліганськихмотивів, відомі. Вчинені щодо братської могили, тобто місць масового поховання загиблих військовослужбовців, партизанів, підпільників та інших учасників бойових дій, місць поховань мешканців населених пунктів, які стали жертвами бойових дій, репресій, голодомору, стихійних та техногенних катастроф. Щодо могили Невідомого солдата — місця поховання безіменного учасника бойових дій, що є проявом пам’яті і вдячності народу військовослужбовцям, які загинули в боях за нашу Батьківщину. Дії, поєднані із застосуванням насильства чи погрозою йогозастосування, будутькваліфікуючоюознакоюуразі, коливононе єнебезпечнимдляжиття(побої, мордування, легкічисередньоїтяжкості тілесні ушкодження або погроза застосування будь-якого насиль-
ства).
Частина 3 цієї статті встановлює відповідальність за дії, передбаченічастинамипершоюабодругою, якщовониспричинилитяжкінаслідки. До таких наслідків належать вчинення наруги над багатьма (три і більше) могилами чи іншими місцями поховань, знищення чи пошкодження місць поховань, пам’ятників або інших надмогильних споруд, що спричинило шкоду у великих розмірах. Шкода у великих розмірах — поняття оціночне і з’ясовується у кожному випадку з урахуванням фактичної матеріальної шкоди і тих витрат (у грошовому еквіваленті), що необхідні для поновлення та реставрації пошкоджених предметів (відповідно до примітки 3 ст. 185 КК це розмір, який у 250 і
369
Розділ ХІV
більшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян). Аналогічнийпідхіддопустимийіпривизначеннівеликогорозмірушкоди, спричиненої вчиненням злочину, передбаченого ст. 297 КК.
Тяжкими наслідками визнаються також заподіяння тяжкого тілесного ушкодження чи смерті одній або кільком особам. Якщо при вчиненні цього злочину особа бажала або свідомо допускала настання смертіпотерпілого, вчиненеслідкваліфікуватизасукупністюзлочинів
(ч. 3 ст. 297 та ст. 115 КК).
Знищення, руйнуванняабопошкодженняпам’яток— об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт наархеологічнійпам’ятці. ВідповіднодоКонституціїУкраїни, «культурна спадщина країни охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність...» (абзаци 4 і 5 ст. 54). Стаття 298 КК передбачає відповідальність за умисне знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок поводження з пам’ятками історії, культури або археології, що впливають на формування національної самосвідомості народу та основних принципів морального (духовного) життя суспільства. Предметом цього злочину є ті пам’ятки історії, культури та інші об’єкти культурної спадщини національного або місцевого значення, які занесено доДержавного реєстру нерухомих пам’яток України1. Таким предметом закон визнає також об’єкти (пам’ятки) археології, що перебувають під охороною держави, та пов’язані з ними територіїірухомікультурніцінності, щопоходятьзоб’єктівархеологічної спадщини. Ними може бути місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов’язані з ними території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежновідстанузбереженості, щодонеслидонашогочасуцінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність2.
Об’єктивнасторонацьогозлочинухарактеризується знищенням, руйнуванням або пошкодженням зазначених предметів. Знищення
1Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 черв. 2000 р.
№1805-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
2Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 берез. 2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 26. – Ст. 361.
370
Злочини проти громадського порядку та моральності
таких предметів призводить до їх повної непридатності. Руйнування — істотне їхнє пошкодження, результатом якого є часткова втрата їхніх властивостей та цінності, що вимагає значного реставраційного ремонту. Пошкодження — це заподіяння зазначеним предметам таких пошкоджень, за яких вони суттєво не втрачають своїх властивостей та цінності і тому не потребують значних витрат на ремонт. Шкода взятим під охорону об’єктам може бути спричинена механічним, хімічним, біологічним, технологічним та іншим способом. За- кінченимзлочинвизнаєтьсязмоментунастаннябудь-якогозназваних наслідків.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим чи непрямимумислом. Особаусвідомлюєсуспільнонебезпечнийхарактер свого діяння, передбачає, що воно може призвести до знищення, руйнування або пошкодження названих предметів, і бажає чи свідомо допускає їх настання. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають, але якщо він вчинений з хуліганських мотивів, то відповідальність настає за сукупністю злочинів.
Суб’єктом злочину, передбаченого частинами 1, 2 і 3 ст. 298 КК, можуть бути особи, які досягли 16-річного віку, а за ч. 4 — будь-яка службоваособа, якавчинилазлочинзвикористаннямсвогослужбового становища.
Частина 2 ст. 298 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчиненіщодопам’ятокнаціональногозначення. Такимиоб’єктамиможуть бутиособливоцінніісторичні, архітектурнічиархеологічніпам’ятники, унікальні споруди, будинки, шедеври мистецтва та інші пам’ятки що мають національне значення.
Частина 3 ст. 298 КК посилює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2, у разі вчинення їх з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об’єктів археологічної спадщини. Такими діями визнається лише умисне, незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктаархеологічної спадщини, вчиненезметоюпошуку на такому об’єкті рухомих предметів, за умови самовільного (без відповідного дозволу) проведення пошукових робіт.
Частина 4 ст. 298 передбачає відповідальність за ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням службового становища. При цьому не має значення місце роботи службової особи.
Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду
371
Розділ ХІV
(ст. 2981 КК)1. ДокументиНаціональногоархівногофондуєскладовою культурної спадщини України, яка, відповідно до Конституції України (ч. 5 ст. 54) іЗаконуУкраїни«ПроНаціональнийархівнийфондта архівні установи» від 24 грудня 1993 р. у редакції від 22 грудня 2006 р. № 534-V, охороняється законом. Держава забезпечує належне формування, облік, зберігання, використання та охорону документів Національного архівного фонду. Стаття 2981 КК передбачає відповідальністьзаумиснезнищення, пошкодженняабоприховуваннядокументів чи унікальних документів Національного архівного фонду.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок формування, зберігання та використання документів Національного архівного фонду України, що впливають на формуваннянаціональноїсамосвідомостінародутапринципівморальногожиттясуспільства. ПредметомзлочинуєдокументиНаціональногоархівногофонду, якізберігаютьсянатериторіїУкраїниівідображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, що визнана відповідною експертизою, таякіпідлягаютьдержавномуоблікуізберіганню2. Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 2981 КК, можуть бути лише унікальні документи Національного архівного фонду. Це документи, що становлять виняткову культурну цінність, мають важливе значення для формуваннясамосвідомостіукраїнськогонародуівизначаютьйоговклад у національну і всесвітню культурну спадщину.
Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої з передбачених у ст. 2981 КК дій. Це — знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду. Знищення — це коли в результаті вчиненого діяння документи повністю втрачають властивість бути носієм зафіксованої нанихінформаціїівонинепідлягаютьвідновленню. Пошкодження— цезаподіяннязазначенимдокументамчидокументутакихпошкоджень, заяких вониневтрачають основнихсвоїхвластивостей аледещознижують їх культурну, історичну чи наукову цінність, що обмежує їх використання за призначенням і тому потребує певної реставрації.
Приховування — це переміщення будь-яким способом документів Національного архівного фонду з місця, де вони знаходяться, в інше
1Див.: Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопосилення протидії незаконному обігу архівних документів : Закон України від 22 груд. 2006 р.
№534-V // Уряд. кур’єр. – 2007. – 17 січ. (№ 8).
2Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 86.
372
Злочини проти громадського порядку та моральності
місце, що позбавляє користувачів архівними документами та працівників відповідних архівних установ можливості використовувати зазначені документи за їх функціональним призначенням.
Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментузнищеннячипошкодження документа, а у разі приховування — з часу його вчинення.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. Мотиви і мета злочину на кваліфікацію не впливають, але якщо він вчинений з хуліганських спонукань, то відповідальність настає за сукупністю злочинів.
Суб’єктом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 2981 може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 3 — службова особа, яка вчинила злочин з використанням свого службового становища.
Частина 2 ст. 2981 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо унікальних документів Національного архівного фонду. Вданомувипадкузаконвизнаєкваліфікуючою ознакоюособливузначущість предмета злочину, його унікальність, що свідчать про виняткову культурну цінність документа.
Порядок та критерії віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних, внесення їх до Державного реєстру національного культурного надбання, а також особливості їх зберігання і використання затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 14 зазначеного Закону України від 22 грудня 2006 р. № 534-V).
Частина3 цієїстаттівстановлюєвідповідальністьзадіяння, передбачені частинами першою або другою, у разі вчинення їх службовою особою з використанням свого службового становища. При цьому не має значення місце роботи службової особи.
Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК). Ця стаття вста-
новлює відповідальність за знущання над тваринами, що належать до хребетних, вчиненеіззастосуванням жорстокихметодівабозхуліганськихмотивів, атакожнацьковуваннязазначенихтвариноднанаодну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстокеповодженнязтваринами, абоіншезнущаннянадними, суперечитьсформованимусуспільствіпідвалинамгуманногоставлення до тварин і чинному законодавству (ст. 35 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р.
373
Розділ ХІV
№ 3447-IV-ВР та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» від
13 грудня 2001 р. № 2894-III-ВР).
Предметом цього злочину є будь-які хребетні тварини. Закон однаковоохороняєтварин, якіутримуютьсявдомашніхумовах, узоопарках, на фермах, тих, які використовуються у сільському господарстві, на іподромах, в цирках, і тих, що є безпритульними чи перебувають у природному середовищі. Виняток становлять лише гризуни та інші шкідники сільськогосподарських, лісових або мисливських угідь.
Об’єктивну сторону цього злочину утворює знущання над твариною, вчинене із застосуванням жорстоких методів, або нацьковування цих тварин одна на одну. Знущання має місце при катуванні із застосуванням жорстоких, тобто особливо витончених методів, наприклад, заподіяння травм, переломів кінцівок, термічний або хімічний вплив тощо. Жорстокеповодженняможебутивчиненеішляхомпозбавлення води, корму, повітрятощо. Ознакцьогозлочинунемаєуразізнищення хворих, бездомних тварин, при мисливському відстрілі або іншому видобутку диких тварин і птахів, а також при забої домашніх тварин, якщо його здійснено з дотриманням відповідних правил.
Нацьковування тварин одна на одну має місце, наприклад, коли собакавикористовуєтьсядлянападунаіншихдикихабодомашніхтварин заради втіхи, або проводяться собачі чи півнячі бої. Закінченим злочин визнається з моменту вчинення будь-якого із зазначених діянь.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви вчинення злочину — хуліганські або корисливі.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Частина 2 ст. 299 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені в присутності малолітнього, тобто підлітка до 14 років. Наявність цієї кваліфікуючої ознаки припускає, що зазначені в законі діяннявчиняютьсявтомумісці, деприсутніодначикількаосіб, якіне досягли 14-річного віку. При цьому винний має усвідомлювати мало-
літність хоча б одного з присутніх підлітків.
Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300 КК)1. Ця стаття пе-
редбачає відповідальність за ввезення в Україну зазначених творів
зметою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання,
1Законом України від 05.11.2009 р. № 1707-VI до ст. 300 КК внесені доповнення
(див.: Голос України. – 2009. – 8 груд. (№ 232)).
374
Злочини проти громадського порядку та моральності
перевезення чи іншого переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моралі у сфері духовного і культурного життя суспільства.
Предметом цього злочину є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи, у тому числі реклама), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, безжалісність, жорстокість, грубірозправиізнущаннянадлюдьми, застосуваннякатувань, мордувань, показ кривавих розборок, жорстоких способів убивств тощо.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується вчиненням будь-якої з передбачених у ст. 300 КК дій. Це — ввезення в Україну зазначених предметів, виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення, збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Ввезення має місце у випадку фактичного переміщеннязазначенихтворівчерезмитнийкордонУкраїни. Виготовлення — це створення таких творів заново, як у випадку їх авторського створення, так і їх технічного розмноження: аудіо-, відеозапису, фоточи ксерокопіювання тощо. Зберігання — це володіння цими творами абопредметами, перебування їхувинного, уйогопомешканні, вавтомашині, наробочомумісці, усхованцічивіншихмісцях. Перевезення або інше переміщення зазначених творів означає їх переміщення з одного місця в інше в межах України. Перевезення відбувається з використанням будь-якого виду транспорту, а переміщення має місце у випадках пересилання поштою, передачі у певне місце через знайомих тощо. Розповсюдженнятворів— пропагандаїхвелектроннихтаінших засобах масової інформації або фізична передача для використання, перегляду, тиражування, у результаті чого вони стають доступними іншим особам. Збут таких творів — це платне чи безоплатне їх відчуження(продаж, обмін, дарування), засвоїмзмістомвінєрізновидом розповсюдження. Примушування до участі у створенні такого твору має місце, коли винний змушує іншу особу, всупереч її волі, взяти участь у створенні або тиражуванні твору. Примушування має супроводжуватися психічним абофізичним насильством. Увипадку заподіянняшкодиздоров’юдіївинногомаютькваліфікуватисязасукупністю злочинів. Дляоб’єктивноїсторонидоситьвчиненнябудь-якоїіззазна- чених дій.
375
Розділ ХІV
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особаусвідомлюєзмісттвору, суспільнонебезпечнийхарактер своїх дій і бажає їх вчинити. Крім того, необхідна мета розповсюдження чи збуту зазначених у цій статті предметів. Розповсюдження, збут, а також примушування до участі у створенні твору можуть мати корисливу або іншу мету.
Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів — 18-річного віку.
Частина 2 ст. 300 КК встановлює відповідальність за ті самі дії щодо кіно- і відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Перша кваліфікуюча ознака означає, що предметом злочину в такому разі може бутитількикіно-, відеопродукція, тобтозаписанінаплівкукінофільми, відеофільми, лазерні диски, магнітофонні записи, комп’ютерні дискети, дискитацифровіносіїінформації, характерякихдаєможливість використатидлямасовогопереглядуїхзмісту. Наявністьдругоїознаки припускає інформованість винного про неповнолітній вік осіб, яким вінзбуваєчисеред яких розповсюджує продукцію, щопропагуєкульт насильства і жорстокості.
Участині3 цієїстаттізазначенітакіознакизлочину, якповторність абопопереднязмовагрупиосіб, атакожпримушуваннянеповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Ознаки повторності і попередньої змови групи осіб відомі. Примушування неповнолітніх має місце, коли особа, яка досягла 18річного віку, вчиняє дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного чи психічного насильства змусити неповнолітнього, всупереч його волі, взяти участь у створенні зазначених творів.
Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографіч-
них предметів. Стаття 301 КК1 встановлює відповідальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічногохарактерузметоюзбутучирозповсюдженняабоїхвиготовлення, зберігання, перевезеннячиіншепереміщеннязтієюсамоюметою, або їхзбутчирозповсюдження, атакожпримушуваннядоучастівїхстворенні.
1 У ред. Закону України «Про внесення змін до ст. 301 КК. – № 1520 від 11 черв. 2009 р.// Голос України. – 2 липня 2009. – № 120.
376
Злочини проти громадського порядку та моральності
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основніпринциписуспільноїмораліусферістатевихстосунків. Предметом цього злочину є будь-які матеріальні предмети, твори, зображення або інша продукція порнографічного характеру. На відміну від творівхудожньогойеротичногохарактеру, вонизасвоїмзмістомугрубій цинічній формі фіксують вульгарно-натуралістичне чи протиприродне зображення анатомічних деталей сексуальних сцен або містять іншу порнографічну інформацію. Це фотозображення та зарисовки з натури, друковані чи рукописні твори, аудіо-, відеопродукція, реклама, продукція (зображення) електронних та інших засобів масової інформації порнографічного характеру. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень у сфері статевих стосунків, які спонукають негідні інстинкти1.
Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначенихуст. 301 дії. Це— ввезеннявУкраїнутворів, зображеньабо іншихпредметівпорнографічногохарактеру, їхвиготовлення, зберігання, перевезенняабоіншепереміщеннязметоюзбутучирозповсюдження, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування до участі в їх створенні. Вони нічим не відрізняються віданалогічнихдій, щоутворюютьоб’єктивнусторонузлочину, передбаченого ст. 300, при характеристиці якого був зроблений їх аналіз.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює порнографічний зміст твору, зображення чипредмета, суспільнонебезпечнийхарактерцьогодіянняібажаєйого вчинення. Обов’язковоюознакою, утомучислііпризберіганні, ємета збуту чи розповсюдження цих предметів, а збут, розповсюдження та примушування до участі в створенні такого предмета можуть мати корисливу або іншу мету.
Суб’єкт — особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів — 18-річного віку.
Частина 2 ст. 301 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо кінота відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, атакожзбутнеповнолітнім чирозповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру.
1 Див.: ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листоп. 2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
377
Розділ ХІV
Кінота відеопродукцією визнають кінофільми, відеофільми, діафільми, комп’ютерніпрограмитаіншіподібнізаписи, щорозширюють інформаційні можливості транслювання і розповсюдження продукції порнографічного характеру. Наявність другої кваліфікуючої ознаки передбачає усвідомлення винним, що особи, яким продукція порнографічногохарактерузбуваєтьсяабосередякихвонарозповсюджується, є неповнолітніми.
Частина 3 ст. 301 КК передбачає відповідальність за дії, зазначені
участинах 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньоюзмовоюгрупоюосіб, атакожпримушуваннянеповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кінота відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру. Ці ознаки аналогічні тим, що розглядалися у частинах 2 і 3 ст. 300.
Створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302
КК). Частина 1 ст. 302 КК передбачає відповідальність за створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків. Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон розпусти). Ці місця призначені для заняття проституцією, для безладних сексуальних стосунків між особами різної або однієї статі, для задоволення сексуальної пристрасті протиприродним способом і подібних дій. Це може бути будинок, квартира, кімнатавгуртожитку, номеруготелі, офісчиіншеслужбове приміщення, підсобніприміщення(підвал, сауна, сарай, гаражтаінші, де відбуваються розпусні дії).
Зоб’єктивної сторони цей злочин полягає у створенні або утриманні місць розпусти, а також у звідництві для розпусти. Створенням місця розпусти буде, наприклад, пошук приміщення, облаштування такогомісця, добіробслуги, забезпеченнязасобамизв’язкуітранспорту тощо. Утримання місця розпусти передбачає, наприклад, пошук клієнтів, оплату оренди приміщення, транспорту, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізацію для клієнтів напоїв, продуктів тощо. Звідництво — це своєрідне посередництво, щовиражається усприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Вономожеполягатиузнайомствіабоорганізаціїзустрічейтакихосіб,
упошуку осіб, які погоджуються займатися розпустою, тощо.
378
Злочини проти громадського порядку та моральності
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у законі дій.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотивиіметавчиненнязлочинуможутьбутирізними, однак за наявності мети наживи дії винного підлягають кваліфікації за ч. 2
ст. 302 КК.
Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
Частина 2 ст. 302 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчиненізметоюнаживиабоособою, ранішесудимоюзатакийзлочин, або вчинені організованою групою. Для кваліфікації дій за ч. 2 досить вчинити будь-яку дію, зазначену у ній.
Частина 3 ст. 302 КК посилює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього. Наявність цієї ознаки припускає залучення неповнолітнього до участі у вчиненні будь-якої із зазначених у перших двох частинах дій чи безпосереднєзалученнятакоїособидлявчиненнярозпуснихдійумісцях розпусти. Додаткової кваліфікації за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК) не потрібно.
Сутенерствоабовтягненняособивзаняттяпроституцією(ст. 303
КК). У частині 1 ст. 303 КК зазначені ознаки складу злочину, суспільнанебезпечністьякогополягаєвтому, щовинний, усуперечволіособи, схиляєчипримушуєїїдонадання сексуальних послугзаплату. Такі дії є грубим виявленням експлуатації проституції третіми особами.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків.
Об’єктивну сторону цього злочину утворюють втягнення особи в заняття проституцією, що відбувається шляхом обману, шантажу, уразливого стану потерпілої особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство.
Способамивтягненнявзаняттяпроституцієюєшантажабообман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи окремим особам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, друзям та іншим близьким особам) відомості, якіпотерпілаособабажаєзберегтивтаємниці. При цьому не має значення, відповідають такі факти дійсності чи мають характер наклепу. Обман — це навмисне перекручування або приховування істини, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостейзметоювтягненняособиузаняттяпроституцією. Прикладомможе
379
Розділ ХІV
бути обіцянка надати роботу в зоні відпочинку чи за кордоном, фотомоделі, офіціантки, няньки, тодіякнаміромбуловтягнутитакимчином особу в заняття проституцією.
В окремих випадках втягнення особи в заняття проституцією може бути вчинено з використанням уразливого стану особи. Таке можливо у разі, коли особа, у якої під впливом життєвих негараздів — втрати роботи, відсутностімісцяпроживання, матеріальнихтруднощів, тяжкої образи та інших обставин — підвищується стан нервово-емоційного збудження, щознижуєздатністьїїадекватнореагуватинавідповіднідії. Вона стає слабкою, психологічно погано захищеною і легко піддається на певні дії чи пропозиції іншої особи зайнятися проституцією.
Поширеними способами втягнення або примушування до заняття проституцією є такі, що пов’язані із застосуванням чи погрозою застосування насильства. Під застосуванням насильства слід розуміти фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, наприклад, позбавлення їжі, води, позбавлення волі, завдання побоїв, мордування, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо мало місце мордування, катування або були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження або інші більш тяжкі злочини, вчинене необхідно кваліфікуватизасукупністюзлочинів(відповідноючастиноюст. 303 тач. 1 абоч. 2 ст. 121, абоч. 2 ст. 127 КК). Погрозазастосуваннянасильства— це залякування потерпілої особи застосуванням до неї фізичного насильства. Погроза повинна бути реальною і адресована до потерпілої особи, або до неї і одночасно до її близьких.
Об’єктивнасторонацьогозлочинубудеізанаявностісутенерства, під яким згідно з приміткою 1 до ст. 303 КК слід розуміти дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою жіночої чи чоловічої статі, що вчиняються з корисливою метою. Така діяльність сутенера може бути поєднана з примушуванням чи втягненням до заняття проституцією, а в подальшому виражена в створенні умов для сексуальноїексплуатаціїзазначенихосіб, уздійсненнінаглядуйопіки над ними, у захисті від конкурентів, забезпеченні транспортом, у відверненні насильства чи обману з боку клієнтів та інших діях, що забезпечують умови сексуальної експлуатації таких осіб.
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 303 КК дій незалежно від того, вдалося чи ні таким способом втягнути потерпілу особу в заняття проституцією. А при сутенерстві — з моменту вчинення сутенером дії щодо забезпечення
380
Злочини проти громадського порядку та моральності
заняття проституцією іншою особою незалежно від фактичного досягнення ним корисливої мети.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднанимзметоювтягненняособиузаняттяпроституцією, а при сутенерстві — наявністю корисливої мети.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно відїїстаті. Ауразівчинення цьогозлочинущодонеповнолітнього (ч. 3 ст. 303 КК) або малолітнього (ч. 4 ст. 303 КК) особа, яка досягла 18-річного віку (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27 лютого 2004 р.).
У частині 2 ст. 303 КК зазначені кваліфікуючі ознаки, які мають місце, коли дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені щодо кількох осіб
або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпіла особа була у матеріальній чи іншій залежності.
Перша ознака буде у разі, якщо особа вчиняє зазначені в ч. 1 цієї статті дії стосовно двох чи більше осіб одночасно. Такі дії повинні охоплюватись єдиним наміром винної особи і вчинятись, як правило, в одному місці та без значного проміжку в часі. Повторність означає вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 цієї статті дій хоча б удруге незалежновідвидутапослідовностіїхвчиненняітого, булачиніособа судимою за такий раніше вчинений злочин. Ознака попередньої змови групи осіб має місце, коли двоє або більше осіб до початку злочину домовились про спільне його вчинення. Вчинення такого зло- чинубудь-якоюслужбовоюособоювизнаєтьсякваліфікуючоюознакою у разі вчинення його з використанням свого службового становища. При цьому не має значення, вчиняє вона такі дії щодо своїх співробітників чи сторонніх осіб, важливим є те, що діяння вчинене нею з використаннямсвогослужбовогостановища. Вчиненнязлочинуособою, відякоїпотерпілийбувуматеріальнійчиіншійзалежності, можебути визнано кваліфікуючою ознакою лише у разі доведеності, що винний впливав на потерпілу особу із використанням її матеріальної чи іншої залежності від нього.
Кваліфікуючіознаки, зазначенівч. 3 ст. 303 КК, маютьмісце, коли дії, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітньогоабоорганізованоюгрупою. Першаознакабудеуразівтягненняузаняттяпроституцієюоднієїчикількохосіб, якінедосяглиповноліття, за умови, що винна особа знала про це. Друга ознака має місце,
381
Розділ ХІV
коли передбачені в перших двох частинах дії вчинені організованою групою. Щодо цього злочину наявність такої ознаки буде в тому разі, коли учасники організованої групи об’єдналися для втягнення або примушування осіб до заняття проституцією зазначеними в перших двох частинах способами. За цією ознакою передбачена відповідальністьізасутенерство, вчиненеорганізованоюгрупою. Такимсутенерством визнається створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг за плату особами чоловічої чи жіночої статі або безпосереднє вчинення її учасниками дій, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, з корисливою метою.
У частині 4 ст. 303 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в перших трьох частинах цієї статті, якщо вони вчинені щодо малолітнього або якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Наявність першоїкваліфікуючоїознакибудеуразі, колидії, зазначеніучастинах 1, 2 та3 ст. 303 КК, вчиненіщодооднієїчикількохмалолітніхосіб, які недосягли14-річноговіку. Зцьогопитанняважливеположеннязазначено в другій примітці ст. 303 КК, згідно з якою відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування до заняття проституцією має наставати незалежно від того, який із передбачених у цій статті способів було використано при вчиненні таких дій. При цьому винний має усвідомлювати малолітній чи (у ч. 3 ст. 303 КК) неповнолітній вік потерпілої особи. Друга ознака буде тоді, коли вчинення будь-якої дії, зазначеної в трьох частинахцієїстатті, спричинилотяжкінаслідки, якимиможебутисмерть потерпілої особи, її тяжка хвороба, самогубство, зараження вірусом імунодефіциту тощо.
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).
Ця стаття встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моралі у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Потерпілим є особа, яка не досягла повноліття.
Об’єктивну сторону цього злочину утворює втягнення неповнолітнього в зазначені види діяльності. Втягненням неповнолітнього в таку діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою ви-
382
Злочини проти громадського порядку та моральності
кликатиуньогорішучістьузятиучастьувчиненніодногочидекількох злочинівабоіншихантигромадських дій(п. 5 ПостановиПленумуВС України «Про застосування законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2). Це будь-які види фізичного насильства чи психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання, поради, різні обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. Така погроза має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж — це погроза поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. Обманом визнається навмисне перекручування обставин або приховування істинидлятого, щобввестипідліткавомануітимсамимспонукатийого довчиненнязлочину. Обіцянкаякспосібвтягненняозначаєприйняття суб’єктом на себе тих або інших зобов’язань, незалежно від того, чи маєвіннамірїхвиконати(навчитикеруватимотоцикломчиприйомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист тощо). У тих випадках, колисуб’єктзлочинузалучаєдойоговчиненняпідлітка, якийнедосяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він виступає як виконавець цього злочину (незалежно від характеру його дій) і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальністьзавчиненепідліткомдіяння(п. 6 зазначеноїПостановивід
27 лютого 2004 р. № 2).
Об’єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітньогоупияцтво, узаняттяжебрацтвомабоазартнимиіграми. Втягнення у пияцтво — це створення в неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої. Систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шляхом їх придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме примушування до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горілка, спирт, коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов’язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів. При цьому повиннематимісцевтягненнявпияцтвотогосамогопідлітка. Томуодноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не утворить систематичності (див. абз. 1 п. 10 Постанови від 27 лютого 2004 р. № 2).
383