Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра Цивільного процесу

Індивідуальна робота

на тему: «Коментар рішень суду у справах про усиновлення»

Підготувала:

Студентка 3-го курсу 11 групи

Інституту підготовки слідчих

кадрів для МВС України

Ненька Ганна Юріївна

Перевірила:

Ахмач Ганна Михайлівна

Харків - 2015

ВСТУП

Дана робота направлена на характеристику, дослідження та коментування справ про усиновлення.

Конституція України проголошує право кожного на сім’ю, проте іноді трапляються такі ситуації, коли батьки покидають дитину у дитячих будинках, розривають шлюб, внаслідок чого дитина залишається позбавленою батьківського піклування чи виховується лише батьком чи матір’ю. Внаслідок цього утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування покладається на державу. Крім того, важливою формою виховання та піклування про таких дітей є прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

Актуальність даної теми полягає у тому, що особливе місце серед форм постійного влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, посідає усиновлення. Це оптимальна форма влаштування дітей-сиріт та покинутих дітей, оскільки в результаті усиновлення, як правило, для дитини створюються такі умови виховання, що наближаються до умов у рідній сім'ї, а часом і значно кращі. Це пов’язано з тим, що усиновлення рідко буває випадковим. Як правило, це добре зважене рішення, в якому втілюються мрії й бажання самотніх осіб, які не мають рідних дітей.

Усиновлення традиційно розглядають як суто сімейно-правовий інститут. Проте сучасне розуміння місця особистих немайнових прав у системі приватноправових відносин дозволяє стверджувати, що право на усиновлення є їх органічним складовим елементом. У цивільному законодавстві ми не знайдемо згадки про особисте немайнове право людини на усиновлення. До числа особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, Цивільний кодекс України відносить право малолітньої або неповнолітньої особи, а також фізичної особи, яку визнано недієздатною, або цивільну дієздатність якої обмежено, на опіку або піклування (Ст. 292). Право дитини на опіку та піклування у контексті різновиду влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено також у главі 19 СК. Окрім того, справам про усиновлення присвячено Главу 5 Розділу IV ЦПК, де вказано процедуру подання заяви до суду, підготовка справи до розгляду, розгляд справи та рішення, який повинен винести суд.

Нинішній стан бездоглядності і правопорушень неповнолітніх свідчить про те, що негативні наслідки соціально-економічної ситуації, що мінилася, в країні в першу чергу відобразилася на дітях.

Постійну тенденцію у бік збільшення має соціальне сиротіння. З числа дітей, що залишилися без піклування батьків, тільки 5% - діти-сироти, всі інші мають батьків, які з тих або інших причин (позбавлені батьківських прав, хронічні алкоголіки, наркомани, відбувають терміни покарання, безвісно відсутні, ухиляються від батьківських обов'язків і ін.) не займаються їх вихованням, або за станом здоров’я не можуть здійснювати свої батьківські обов’язки. Останніми роками соціальне сиротіння придбало нові особливості: діти з вини батьків виявляються на вулиці і стають бомжами, жебраками, безпритульними. В засобах масової інформації неодноразово обговорювалися проблеми, пов’язані з порядком усиновлення. Усиновлення є найбільш розповсюдженою формою влаштування дітей, що залишилися без піклування батьків. Ця форма найкращим чином забезпечує захист прав дітей, оскільки вона повністю прирівнюється в правовому відношенні до рідних дітей.

Отже, у даній роботі ми переконаємось, що питання щодо розгляду судом справ про усиновлення є одним з провідних інститутів сімейного права, що забезпечує гармонійне та стабільне життя дитини у належних умовах.

 Справа № 2 о5/11

Р і ш е н н я і м е н е м у к р а ї н и 11 січня 2011 року

Тульчинський районний суд Вінницької області

 В складі головуючого судді Рибчинського В.П.

народних засідателів: ОСОБА_5

ОСОБА_1

при секретарі Грабовській Н.В.

з участю прокурора Барановського О.Б.

представника служби 

у справах дітей Тульчинської РДА Заремби А.Є.

 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за заявою громадянина Португалії ОСОБА_3 та громадянки Іспанії ОСОБА_4 про усиновлення ОСОБА_8,

Встановив:

 До Тульчинського районного суду звернулись заявники, з заявою, в якій просять суд усиновити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. 

В судовому засіданні заявники свою заяву підтримали і пояснили, що вони проживають в зареєстрованому шлюбі з 01.06.2003 року, однак власних дітей не мають. Бажають усиновити малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина в даний час перебуває на повному державному забезпеченні в Тульчинському спеціалізованому будинку дитини.

Судом також встановлено, що згідно акту про дитину, покинуту в пологовому будинку , іншому закладі охорони здоровя, або яку відмовились забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину від 22.06.2009 року мати залишила ОСОБА_8 в лікувальній установі. За час перебування дитини в Тульчинському спеціалізованому будинку дитини близькі родичі її не відвідували.

Громадяни України не виявили бажання усиновити чи взяти під опіку малолітнього ОСОБА_8

Згідно заключення головного лікаря Тульчинського спеціалізованого будинку дитини від 02.11.2010 року ОСОБА_8 має діагноз: синдром рухових порушень внаслідок гіпоксично-ішемічного пошкодження ЦНС (ш G 93.9), гідроцефальний синдром, затримка психорозвитку (ш F 88), дисплазія кульшових суглобів (ш Q 65.8). Щеплення не в повному обсязі через медичний проти показ. Потребує медико-педагогічної та медико-соціальної корекції. 

Оскільки, в звязку з віком, дитина не усвідомлює правові наслідки усиновлення, то усиновлення проводиться без її згоди. Згоду на усиновлення ОСОБА_8 надано адміністрацією дитячого будинку дитини від 29.11.2010 року.

В судовому засіданні заявники просять їх заяву задовольнити, оскільки вони мають всі умови для утримання та виховання дитини. Зі станом здоров`я дитини ознайомлені.

Рада з питань рівності та соціального добробуту та Генеральна Дирекція у справах дитинства та сім`ї засвідчує, що за рішенням про придатність до усиновлення, яке 17.09.2008 року було прийняте провінційною Комісією по засобах захисту провінційного управління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали вимоги іспанського законодавства та вважаються придатними до усиновлення.

В матеріалах справи є письмовий дозвіл Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім`ї, молоді та спорту, про усиновлення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на обліку дітей, які підлягають усиновленню (анкета № 209/1656/7383) з 23.11.2009 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на обліку як кандидати в усиновлювачі за № Д-05165.

Адміністрація Тульчинського спеціалізованого будинку дитини, Тульчинська районна держадміністрація, служба у справах неповнолітніх не заперечують проти усиновлення дитини громадянином Португалії ОСОБА_3 та громадянкою Іспанії ОСОБА_4.

Суд, заслухавши заявників, думку прокурора, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що підстав які б перешкодили усиновленню немає і заява підлягає задоволенню. 

 Керуючись ст. ст. 207, 208, 209, 211, 212, 215, 217, 219, 222, 223, 226, 228, 230, 231, 233 СК України, ст. ст. 10, 60, 213  215, 234 ч. 1, 235, 255 ЦПК України суд