Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Курсова робота

з екологічного права

на тему «Особливості юридичної відповідальності за екологічні правопорушення»

Студента 4 курсу 1 групи

Напряму підготовки ІПКОЮ

спеціальності _________________

_________________

Керівник:

_________________

Національна шкала_____________

Кількість балів____ Оцінка: ECTS

Члени комісії: __________ __________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

__________ __________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

__________ __________________ ^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

м. Харків, 2015 рік

План

Вступ

1.Поняття та загальна характеристика юридичної відповідальності в екологічному праві.

2.Визначення та головні ознаки екологічного правопорушення.

3.Особливості, склад, загальна класифікація екологічних правопорушень.

4.Види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства:

- дисциплінарна;

- адміністративна;

- кримінальна;

- цивільно-правова.

5. Концепція конституційної відповідальності за екологічні правопорушення.

Висновок

Вступ

Сучасні демократичні перетворення в нашій країні неминуче торкаються питань вирішення складних екологічних проблем, пов’язаних із частішими проявами заподіяння шкоди природі взагалі, окремим природним компонентам або життю і здоров’ю людини, зокрема, внаслідок забруднення довкілля у зв’язку з господарською діяльністю або ж унаслідок стихійних явищ, викликаних значним техногенним впливом на довкілля.

Такі питання мають вирішуватися у межах рішучих кроків з проведення зваженої правової реформи, спрямованої на ефективну адаптацію національних норм права до стандартів міжнародного та європейського екологічного законодавства.

Про наявність будь-якого правопорушення, у тому числі й екологічного, можна говорити лише тоді, коли є всі елементи, з яких воно складається: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона та суб’єктивна сторона. Склад правопорушення являє собою систему ознак протиправної поведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства є важливою складовою правового забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування, відтворення екологічних об’єктів і охорони навколишнього природного середовища. Шляхом її застосування реалізується державний примус до виконання екологічних вимог.[1; стр. 272]

Метою написання курсової роботи є поглиблення знань з даної теми порівняно з навчальним планом і систематизація отриманих теоретичних знань у галузі екологічного законодавства.

1. Поняття та загальна характеристика юридичної відповідальності в екологічному праві.

У системі охорони довкілля поряд з методами екологічного стимулювання, адміністративного регулювання значне місце належить юридичній відповідаль­ності як важливому інституту екологічного права. Не вдаючись до теоретичної дискусії з приводу суті юридичної відповідальності, що було вже зроблено у працях таких авторів як С. М. Кравченко, В. Л. Мунтян, Б. Г. Розовський Н. І. Тітова, Ю. С. Шемшученко, які не втратили своєї актуальності, треба зазначити, що юридична відповідальність за екологічні правопорушення – це засто­сування передбачених законом засобів впливу до порушників законодавства про охорону довкілля.

Екологічні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів, за винятком випадків, коли чинним законодавством перед­бачено звільнення правопорушника від відповідальності. [2; стр. 332]

За своєю соціальною сутністю юридична відповідальність виражає природну негативну реакцію суспільства на зневажливе ставлення до основних соціальних інтересів і соціальних благ відповідними суб'єктами та неналежне виконання чи невиконання ними своїх обов'язків щодо використання й охорони довкілля.

В основу юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони довкілля покладено конституційний обов'язок неухильного дотримання усіма громадянами України Конституції на­шої держави та її законів (ст. 68), а також обов'язок не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати збитки у разі її завдання (ст. 66).[3] Саме шкода, яка завдається загальносуспільним інтересам, у тому числі у сфері охорони й використання природних ресурсів, вира­жає соціальну сутність правопорушень, що є підставою юридичної відповідальності.

У теорії права юридична відповідальність розглядається у кількох самостійних аспектах, які взаємопов'язані та виражають правову природу цього суспільного явища.

Передусім, юридична відповідальність трактується як держав­ний примус, що застосовується до особи, яка не виконує або неналежно виконує вимоги чинного законодавства, зокрема у сфері охорони довкілля. Такий примус, що виражається зазвичай у застосуванні до правопорушника уповноваженими органами дер­жави відповідних санкцій, розглядається як охоронювальні право­відносини. Вони виникають за фактом вчинення правопорушення особою — учасником регулятивних правовідносин у сфері дов­кілля.

У літературі юридична відповідальність розглядається як право­вий інститут, тобто як система правових норм (переважно галузе­вих), які регулюють порядок, умови і засоби впливу на правопо­рушників та містять санкції, що застосовуються з метою забезпе­чення правопорядку й відновлення порушених прав та законних інтересів. Аналогічний правовий інститут міститься і у системі права довкілля.

Щодо поняття юридичної відповідальності як різновиду ретро­спективної соціальної відповідальності, то в літературі також існує чимало суперечливих позицій стосовно і самого її визначення, і розуміння тих заходів, які застосовуються в порядку реалізації цієї відповідальності. Найчастіше розбіжності спостерігаються при визначенні юридичної відповідальності науковцями, які дослі­джують загальнотеоретичні аспекти такого явища, та вченими, що з'ясовують проблеми юридичної відповідальності в окремих галу­зевих дисциплінах.[4; стр.170]

Загально прийнятим вважається таке визначення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення – це сукупність правових засобів, встановлених законодавством (адмі­ністративним, кримінальним, цивільним, трудовим, фінансовим та іншим), які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов та режиму викорис­тання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому при­родному середовищу.[5; стр. 291]

Функції юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства в сучасних умовах екологічної кризи надзвичайно важливі. На­самперед юридична відповідальність виступає як засіб забезпечення виконання екологічного законодавства. Безумовно, переважна більшість суб'єктів права добровільно, без примусу слідують вимогам норм права про раціональне й ефективне, дбайливе і ощадливе використання природних об'єктів та їх ресурсів, сумлінно виконують вимоги щодо охорони навколишнього природного середо­вища. Але у випадках відхилення від цих вимог виникає необхідність у приму­совому забезпеченні їх виконання. Таким засобом є норми інституту юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Немаловажну роль норми про юридичну відповідальність відіграють у за­безпеченні стабільності екологічних відносин. Вона досягається за допомогою однакового впровадження не тільки вимог екологічних норм на усій території держави, а і шляхом застосування норм юридичної відповідальності за їх по­рушення.

Важливою функцією інституту юридичної відповідальності є функція стиму­лювання щодо дотримання положень екологічного законодавства. Зазначена функція проявляється у спонуканні суб'єктів екологічних відносин до більш раціо­нального використання природних ресурсів та ефективної охорони довкілля.

Загальновизнаною функцією інституту юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є компенсаційна. В умовах переходу економіки країни на ринкові відносини та поступового включення природних об'єктів та їх ресурсів у господарський цивільно-правовий обіг у їх вартісному вираженні компенсаційна функція відповідальності має бути націлена на ре­альне відшкодування втрат природних ресурсів та відновлення втраченої якості навколишнього природного середовища.

Не дивлячись на універсальність превентивної функції юридичної відпові­дальності, вона надзвичайно важлива для дотримання норм екологічного права, превентивність відповідальності запобігливо впливає на поведінку не тільки суб'єктів конкретних екологічних правовідносин, а й осіб, що не знаходяться в таких правовідносинах.

В окремих випадках юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства виконує функцію покарання. Ця функція юридичної відповідаль­ності в основному властива кримінальним та адміністративним правопору­шенням, що вчиняються у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Підставами юридичної відповідальності є такі правові категорії, без наявності яких настання відповідальності взагалі неможливе. У сфері екологічних відносин до них слід віднести саму наявність правових норм, що передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавчих вимог і вчинення право­порушень у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Норми права як підстава юридичної відповідальності у сучасному еколо­гічному законодавстві досить поширені. На відміну від Закону «Про охорону природи» 1960 року, що не містив конкретних мір правової відповідальності за порушення його вимог, нині діючий Закон «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» не тільки вказує на можливе настання певних видів юридичної відповідальності, а і містить обов'язкові вимоги щодо їх застосування.

Важливу підставу юридичної відповідальності складають галузеві норми природноресурсового законодавства. Такі правові норми закріплені у відповідних розділах Земельного, Водного і Лісового кодексу та Кодексу про надра, у розді­лах і нормах Законів «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про охорону земель», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про за­хист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» та інших законодавчих актах. При цьому вони, як правило, містять перелік основних видів правопорушень, за які настає юридична відпо­відальність, а у певних випадках визначають умови її застосування.

Правові норми як підстави юридичної відповідальності за порушення еко­логічного законодавства визначають і порядок застосування певного виду від­повідальності, заходи впливу, коло органів уповноважених на їх застосування, умови виконання покладених санкцій тощо. Однак особливістю правових норм про застосування юридичної відповідальності за невиконання вимог щодо ви­користання природних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища є те, що вони містяться як в екологічному праві, так і охоронних галузях права. До них можна віднести й екологізовані норми інших галузей права, що здають підстави для застосовування певних видів відповідальності за екологічні правопорушення.

Загальновизнаною підставою юридичної відповідальності є скоєння правопорушення. Під правопорушенням розуміється винна протиправна дія чи без­діяльність, що порушує встановлений державою правопорядок у суспільстві. При цьому неправомірні дії чи бездіяльність суб'єктів права розглядаються як вольова поведінка, що не відповідає правовим вимогам стосовно виконання покладених на них юридичних обов'язків та суб'єктивних прав.[6; стр. 301]