18 ГРУПА Сценарій

Сценарій виступу 18 групи

Ведуча (привітання):

Добрий день, шановне журі, викладачі, учасники художньої самодіяльності, гості! Рівно пів години тому стартувало саме популярне шоу “ППК має талант!!!”. Шлях до заповітної мети подолають найкращі.

Тут народжується легенда.

З початком конкурсу художньої самодіяльності опустіли аудиторії та коридори коледжу, усі зібралися у актовій залі. Всі хочуть довести, що вони кращі. Вам не здається, тут зібрався майже весь коледж? Студенти І-ІІ курсів змагаються за почесне звання кращого з кращих!

Тоді, чого чекаємо? Час розпочинати!. Свою майстерність представляють Вам студенти 18 групи. Ставки дуже високі. Краща група отримає високу винагороду – любов та подяку глядачів. Шлях до заповітної мрії подолають лише найкращі. Я вірю у кожного з Вас! Не підведете?

• Ні!!!!

Тоді ж чого чекаємо? Розпочинаємо!

Та перш ніж увірватися у шоу-бізнес ППК учасники мають вразити четвірку людей, які на цій справі дуже розуміються.

• Відомий телевізійний ведучий і успішний продюсер, людина, яка вміє запалювати нові зірки, найдосвіченіший суддя проекту – Ігор Кондратюк.

• Його називають слов′янським Емінемом, він знає, як має звучати справжній хіт. Найпопулярніший репер СНД, суворий та неприступний – Серьога!

• Королева вітчизняної RNB, дівчина, яка не боїться експериментувати. Розкута та відверта – Елка!

• Справжня акула пера, вже 20 років він змушує нервувати найяскравіших зірок шоу-бізнесу. Епатажний та непередбачуваний музичний критик – Сергей Сосєдов!!!

Отже, глядачі зайняли свої місця у залі, судді також готові до початку відбору кращих у конкурсі “ППК має талант!!!”. 5–4–3–2–1 Розпочали!!!!

Представляємо Вам першого учасника конкурсу.

(Виходить перший учасник)

Кондратюк: Добрий день, представтесь, будь-ласка!

Учасник.: Мене звати Віталій Калюжний. Я студент 18 групи. Буду виконувати гумористичну мініатюру Остапа Вишні “Ярмарок”…..

Серьога: А ты не боишься, что когда ты попадешь в шоу-бизнес, у тебя заберут паспорт?

Учасник.: Ні, не боюсь, бо у мене його ще нема.

Кондратюк: Будь-ласка, розпочинайте.

(Учасник читає твір О.Вишні)

Остап Вишня

Ярмарок

Благословилося на світ. Виткнуло заспаний писок сонце, стьобнуло проміння луках, по степах, по садках, по левадах…

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися…І кіньми, і волами, і коровами…І гарби, і вози, і козенята. З кучами, з сіном, з соломою…А на возах і кури, і вівця скручена, і теля мекає, підвестись намагаючись…А за волами і стрибунці, і бузівки, і корівки з прив’язаними до хвоста телятками.

–Гей! Цоб! Цабе! Н-н-о! На ярмарок!

І їдуть, і їдуть, і їдуть, і їдуть…

– Здорові були, Петровичу! І ви на ярмарок?

– Атож! Здрастуйте!

• Галанську свою ведете?

• – Атож!

• Заливає молоком?

• Заливає!

• Не продешевите ж!

• Та то вже як буде…

Верещить на возі порося, пришнуроване до драбини мотузкою…

Сіпається, бідолашне, і не знає, що воно вже сьогодні не звичайне порося, а об’єкт домашнього бюджету.

Пливе річка селянських возів. На ярмарок…

І їдуть, і їдуть, і їдуть, і їдуть…

І вся ця гадюка строката, ця стрічка барвиста, переїхавши через Псьол, розливається на майдані, перемішується з тими, що вже отаборились, і кричить і волам, і коням, і коровам:

– Тр-р-р!

Приїхали…

…І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ігікає, ремиґає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, заприсягається, пахне, кудкудакає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипку, критикує, п’є квас, їсть тараню, “будькає”, лускає насіння і крутиться на каруселі!

• Скільки за ребйонка?

“Ребйонок” – бузівок чорненький, кругленький, з отакенькими ріжками…

• Двадцять сім!

• Пущай дітьо подрастьоть!

• Хай росте…

Купують - продають…Продають – купують…Міняють…

А навкруги:

– М-м-му-у!

• Ве-е-е!

• Ме-е-е!

Ярмарок!

(оцінювання журі)

Кондратюк: Це було прекрасно, у Вас є талант, який ми шукаємо. Я кажу Вам – ТАК!!

Серьога: Это серьезная заявка на победу ДА!

Соседов: Вы посмешили меня чуть ли не до слез. Мое Вам – ДА!

Елка: Вы подарили нам настоящий праздничный ярмарок! ДА!

Ведуча: Наступні учасники нашого шоу.

(Учасники виходять на сцену).

Серьога: Здравствуйте. Представьтесь, пожалуйста.

Учасники: Ми – театральний гурток 18-ї групи.

Серьога: Что вы хотите нам показать?

Учасники: Ми хочемо показати Вам гумористичну сценку “Їжачок”.

Елка: Вы любите юмор…?

Учасники: ДА.

Елка: Тогда зажгите нас!!!

(Учасники виконують сценку)

ЇЖАЧОК

Татусеві було 40 років, Славкові – 10, їжачкові ще менше. Славко притягнув їжачка в шапці, підбіг до канапи, де лежав тато з розгорнутою газетою, і, задихаючись від щастя, закричав: “Тату, дивись!”.

Тато відклав газету та оглянув їжака. Їжак був кирпатий і симпатичний. Крім того, тато заохочував любов до тварин. Крім того, тато сам любив тварин.

• Гарний їжак! – сказав тато. – Симпатяга! Де взяв?

• Мені хлопчик у дворі дав, сказав Славко.

• Подарував, значить? - уточнив тато.

• Ні, ми обмінялись, сказав Славко. – Він мені дав їжачка, а я йому білетик.

• Який ще білетик?

• Лотерейний, – сказав Славко і випустив їжачка на підлогу

• Тато, йому треба молока дати…

• Зажди з молоком! – суворо сказав тато. – Відкіля в тебе лотерейний білет?

• Я його купив, – сказав Славко.

• У кого?

• У дядечка на вулиці…Він багато таких білетів продавав…За тридцять копійок…Ой, дивись, тато, їжачок під канапу поліз…

• Зажди ти зі своїм їжачком! – нервово сказав тато і посадив Славка поруч з собою. – Як це ти віддав хлопчикові свій лотерейний білет?... А коли б цей білет що-небудь виграв?

• Він виграв, – сказав Славко, не припиняючи спостерігати за їжачком.

• Тобто як це виграв? – стиха спитав тато, а його ніс вкрився крапельками поту. – Що виграв?

• Холодильник. – сказав Славко та посміхнувся.

• Який холодильник?

• Самсунг.

• Що таке? – Тато якось дивно затремтів. – Самсунг? Ти що верзеш?...Звідки тобі це відомо?

• Як звідки? – образився Славко. – Я його перевірив у газеті… Там перші циферки співпали…і решта…і серія та сама!... Я все вмію перевіряти, тато, я – дорослий!

• Дорослий?! – Тато так зашипів, що їжачок, який в цей час виліз з-під канапи, від жаху скрутився у клубок. – Дорослий?Міняєш холодильник на їжачка!

• Але я подумав, - злякано сказав Славко, - я подумав, що наш “Донбас” кращий ніж Самсунг і холодильник вже в нас є, а їжачка немає…

• Замовчи! – гримнув тато та вскочив з канапи. – Хто? Хто цей хлопчик? Де він?

• Він у сусідньому будинку мешкає, - сказав Славко і заплакав, - його Сеня зовуть…

• Пішли! – знову закричав тато і схопив їжака голими руками. - Пішли, швидко!!!

• Не піду, - схлипуючи сказав Славко. – Не хочу холодильник, хочу їжачка!

• Пішли вже. Тільки б повернути білет, я тобі сотню їжаків куплю…

• Ні, - ревів Славко. – Не купиш… Сенька і так не бажав мінятись, я його ледве умовив…

• Теж, мабуть, мислитель! – єхидно промовив тато. – Ну, швидко.

Сені було 8. Він стояв посеред двору і з жахом дивився на грізного тата, який в одній руці ніс Славка, а в іншій – їжака.

• Де?, - спитав тато, насуваючись на Сеню. – Де білет? Злочинець, візьми свого шпичака і віддай білет!

• В мене немає білета! – сказав Сеня і затремтів.

• А де ж він? – заволав тато. – Що ти з ним зробив? Продав?

• Я з нього літачок зробив, - прошепотів Сеня і заскиглив.

• Не плач! – сказав тато, намагаючись бути спокійним. – не плач, хлопчик…Отже, ти зробив з нього літачок, так де він?

• Він на карнизі засів, - сказав Сеня…

• На якому карнизі?

• Ось на тому! – і Сеня показав у бік другого поверху.

Тато зняв піджак і поліз по водостічній трубі.

Діти знизу із захопленням спостерігали за ним.

Двічі тато зривався, але потім нарешті доповз до карнизу і зняв літачка, який злегка намок від води.

Спустившись на землю і важко дихаючи, тато розгорнув білет і побачив, що його випущено два роки тому.

• Ти його коли купив? – тихо спитав тато у Славка.

• Ще у другому класі. – сказав Славко

• А коли перевіряв?

• Вчора.

• Це ж не той тираж, - втомлено сказав тато.

• Ну то й що ж, - сказав Славко, - зате всі циферки співпадають…

Тато мовчки відійшов вбік і сів на лавку. Серце несамовито билося у нього у грудях, перед очима пливли оранжеві кола…Він важко опустив голову.

• Тато, - тихо вимов Славко, підійшовши до батька, - ти не засмучуйся! Сенька каже, що все одно віддасть їжака.

• Спасибі! – сказав тато. – Спасибі, Сеня…

Він підвівся і пішов додому.

Йому раптом зробилося дуже сумно. Він зрозумів, що вже ніколи не прийде той щасливий час, коли з легким серцем можна обміняти холодильник на їжака.

(оцінювання журі)

Кондратюк: В цілому було непогано. Мені сподобалось ваше виконання. Я кажу – ТАК!!!

Елка: На вас очень приятно смотреть ДА!!!

Соседов: Вы знаете, я за вас, я за энергию юности… ДА!!!

Серьога: Вы знаете, устали мы от этого юмора…Я вот подумал…и скажу вам ДА!!!

Ведуча: Запрошуємо наступних учасників нашого шоу!

(Виходять учасники)

Елка: Ооо… Какие ребята! Добрый день!

Учасники: Добрий день.

Елка: И что вы хотите нам показать?

Учасники: Наш номер – це музична композиція “Антошка”.

Елка: Мммм…Ну что же…, такого у нас еще не было, пожалуйста!

(Виступ учасників. Гра на ложках та губній гармошці. Навмисно – не дуже чітко, професійно.)

Кондратюк: СТОП, СТОП, СТОП!!! (перериває виступ).

Елка: Ну,…. что же вы меня разочаровали….

Учасники: Будь-ласка, дайте нам ще один шанс…

Кондратюк: Добре. Але…це буде ваш останній шанс.

(Виступ музичного ансамблю – саксофон, гітара)

…………………………………………………………………………..

(Оцінювання журі)

Елка: Ну вы, ребята,… даете…Не зря я в вас поверила!

Серьога: Мое вам – ДА!

Соседов: Я в восторге от Вас. Все было замечательно…, ярко…, музыкально.

Кондратюк: Я вас вітаю. Ви використали свій шанс. У вас чотири ТАК!!!

Ведуча: Запрошується наступний учасник нашого шоу!

(Виходить наступний учасник)

Кондратюк: Вітаємо Вас!

Учасник: Добрий день. Я класний керівник 18 групи.

Кондратюк: Скажіть, для чого ви прийшли в це шоу?

Учасник: Показати свій талант.

Елка: Який саме?

Учасник: Це буде авторський вірш.

Соседов: ВАУ….Я жду от вас чего-то особенного. Пожалуйста, начинайте…

(Учасник виконує вірш)

Размышленья

Безвременно стучат часы: тик-так, тик-так.

В раздумье я – ведь прожито не мало.

Жизнь послана как дар, как знак,

И правильно ли я его читала?

Бог весть, так трудно дать ответ.

А мысли в голове кружат метелью.

Пытаюсь рисовать я свой портрет,

Чем лучше: – маслом? акварелью?

И думаю, друзья, не мне его писать,

Как не верти – вся перед Вами.

И суть не в том, какие краски подобрать,

А в том, что жизнь ведь прожита делами.

Дела мирские,…сколько их? – не счесть,

Как ни старайся – все бежишь за тенью.

Вот маленький рубеж. И кто ты в жизни есть?

Что взлетом посчитать, а что – паденьем?

А может рано подводить черту?!

Что толку голову ломать в сомненьях?

Пусть жизнь подарит новую мечту,

А грусть отступит в размышленьях.

(оцінювання журі)

Елка: Вам удалось окунуть меня в размышления….Я говорю вам – ДА!

Кондатюк: Наше шоу “Ми шукаємо талант” – для вас.

Серьога: Даже я растрогался.

Соседов: Я за вас так переживал, хоть бы все получилось…Вы оправдали мои надежды. У вас четыре ДА!!! Поздравляем.

Ведуча: Запрошуємо наступних учасників нашого шоу.

(Виходять наступні учасники)

Соседов: Мы приветствуем вас.

Учасники: Здравствуйте.

Соседов: Судя… по вашим изумительным костюмам….вы хотите показать нам танец….

Учасники: Так.

Елка: Я надеюсь, вы будете такие же яркие, как и ваш внешний вид. Пожалуйста.

(виступ танцювального дуету)

(оцінювання журі)

Соседов: Да, господа! Давно я не получал такого удовольствия. Какие движения, хоризма. Блеск! Я говорю Вам –ДА!

Елка: Вы меня обаяли, а это – самое главное .ДА!!

Серьога: ДА!!

Кондратюк: Ви рухливі, у вас грають очі! Мені все сподобалось! Звичайно – ТАК!!!

Ведуча: На цьому виступ талантів 18 групи завершено, хоча…..

(Заключна пісня групи)

І

Ми так невпевнено прийшли

В твої стіни, коледж рідний

І швидко зрозуміли ми,

Що ти будеш нам потрібний.

Ти поведеш нас в майбуття

В скрутну мить нам допоможеш

Ти підготуєш до життя

Для нас зробиш все, що зможеш.

Приспів:

Наш ППК кращий у Полтаві

В ньому і мудрість, і честь, і слава.

Всі педагоги тут знають справу,

Нам викладають дуже цікаво.

Вчаться студенти тут так сумлінно,

Що заробляють завжди “відмінно”,

Бо всі вони дуже добре знають,

Так як тут біль ніде не навчають.

ІІ.

Роки студентські пролетять,

Озирнутися не встигнеш.

Підем в доросле ми життя,

Із домівок ми полинем.

Доля куди б нас не вела

Ми повернемось у дім рідний

Та пронесемо через літа

Політех наш неймовірний.

Приспів…

Ти поведеш нас в майбуття

В скрутну мить нам допоможеш

Ти підготуєш до життя

Для нас зробиш все, що зможеш.

КОНЕЦ

11