Курсова робота

На тему: "Платіжна система: її еволюція"

 

Введення

Питання, пов'язані з функціонуванням платіжних систем, сьогодні стали предметом дискусій у багатьох країнах, у тому числі і в Україну, де відбуваються зміни в цій сфері у напрямку світових стандартів.Це обумовлено, в першу чергу, тим, що належний рівень функціонування платіжних систем є важливою умовою будови ефективно діючої економіки країни.

У своїй роботі я хочу розглянути платіжні системи, а саме: теоретичні основи платіжних систем, аналіз функціонування платіжних систем в Україні, шляхи вдосконалення платіжних систем в Україні.

У системі національних наукових досліджень і відповідно в практиці здійснення товарно - грошових відносин спостерігається відсутність кваліфікаційного розуміння платіжної системи, як економічної категорії і явища господарської та суспільного життя.Актуальність теми визначає, перш за все, високий рівень залежності реального сектору економіки від обсягу експортно-імпортної діяльності в Україні.Структура платіжного балансу впливає на стабільність національної грошової одиниці - гривні та національної економіки загалом, а сальдо поточних операцій є визначальним для оцінки розміру необхідного зовнішнього кредитування, зменшення або збільшення резервів Національного Банку України.Фінансово - економічна криза в Україні викликана саме незалежним формуванням платіжної системи та платіжного балансу.

Платіжна система є визначальною складовою економічної системи, центральною ланкою господарського механізму.Як показує досвід інших країн, раціональна організація платіжної системи сприймає удосконалення товарно - грошових (ринкових) відносин, ефективному функціонуванню фінансової сфери, забезпеченню національних інтересів.

Одним з багатьох аспектів проблеми платіжних систем є дослідження питання їх становлення і розвитку, оскільки це дозволяє визначати фактори, які негативно впливають на функціонування платіжних систем, а також визначити умови, які необхідні для організації їх ефективної роботи.

Слід зауважити, що в Україні проблема функціонування платіжних систем залишається малодослідженою.Окремі питання, пов'язані зі сферою функціонування платіжних систем, досліджувалися в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних фахівців, як М. Вертузаев, В. Голубєв, О. Забродська, М. Зубок, Н. Єрьоміна, О. Котлярівське, В. Кравець, Л. . Миколаєва, І. Новак, Ю. Мельников, та інші.

Разом з тим слід зазначити, що розвиток сфери функціонування платіжних систем Україні характеризується постійним удосконаленням форм розрахунків, появою в зв'язку з цим нових суспільних відносин і прийняття відповідних нормативно - правових актів, які їх регулюють.Це є причиною того, що роботи зазначених учених не враховують повною мірою сучасний стан розвитку платіжних систем України, що обумовлює необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Заслуговує уваги те, що в України в сучасних умовах функціонує дуже багато платіжних систем, які відрізняються між собою за роллю і характером розрахунків.

Об'єктом дослідження даної роботи є Платіжна система, як найбільш ефективний спосіб вирішення проблеми готівкового та прискорення безготівкового обороту.Предметом дослідження - різні види Платіжних систем.

 

1.Теоретичні основи платіжної системи

1.1 Сутність платіжних систем

На сьогоднішній день стійка і швидкодіюча система платежів і розрахунків є необхідною умовою ефективного функціонування і розвитку всього народногосподарського механізму, всіх його секторів, економічних інститутів та окремих господарських суб'єктів.Розрахунки з використанням готівкових грошей надзвичайно дорого обходяться державним і комерційним фінансовим структурам.Випуск в обіг нових купюр, обмін старих, утримання великого персоналу, незручності і великі втрати часу пересічних клієнтів - все це важким тягарем лягає на економіку країни.Удосконалення економічного механізму в умовах переходу до ринку висуває все більш високі вимоги до функціонування грошового обігу, організації розрахункового і касового обслуговування.

Зростання платіжного обороту і зумовлений ним зростання витрат обігу настійно диктують необхідність створення принципово нових механізмів грошового обігу, що забезпечують швидко зростаючі потреби у платежах і прискорення оборотності грошових коштів при одночасному зниженні витрат грошового обігу та скорочення трудових витрат.

Дана проблема не може бути вирішена при масовому використанні існуючих форм грошей, тому що в силу своєї фізичної природи вони мають межу рухливості, зумовлюють високу трудомісткість фінансових розрахунків, не забезпечують безперервність ланцюга розрахунку і ускладнюють контроль за своїм рухом.

Сучасні інструменти грошового обігу починають витісняти на деяких ринках своїх попередників - готівкові та безготівкові гроші.Причини цього процесу досить очевидні, тому що ті кошти грошового обігу, які ми маємо зараз, аж ніяк не є ідеальними і тому йде їх безперервне вдосконалення.У якийсь момент накопичені удосконалення приводять до зміни інструментів.До того ж за останні 5-6 років в наше життя зі стрімкою швидкістю ввірвався Internet разом зі своїми принципами спілкування, бізнесу і, що природно, своїми, принципово новими інструментами електронних розрахунків.

Один із шляхів вирішення проблем готівкового і безготівкового обороту - використання нових технологій науково-технічного прогресу у сфері застосування замінників готівкових грошей і створення різних систем електронних розрахунків або так званих електронних платіжних систем.

Платіжна система - це сукупність методів і реалізують їх суб'єктів, що забезпечують в рамках системи умови для використання платіжного інструменту обумовленого стандарту якості платіжного засобу.Це поняття так само розкривається як «набір механізмів для виконання зобов'язань, прийнятих господарюючими суб'єктами при придбанні ними матеріальних чи фінансових ресурсів».До числа таких механізмів вони відносять «установи, що надають платіжні послуги, різні інструменти, що використовуються для передачі платіжних вказівок (включаючи канали зв'язку) і договірні відносини між зацікавленими сторонами» Платіжним інструментом може виступати пластикова карта, «електронний гаманець» у відкритій мережі або рахунок в електронної інтерактивної банківській системі.Можна дати визначення банківських платіжних систем з точки зору їх економічної сутності.З цієї позиції, банківські платіжні системи являють собою частину системи безготівкових розрахунків, заснованої на власних засадах, способи платежу і форм розрахунків і активно взаємодіє з усією системою безготівкових розрахунків.

У ринкових умовах особливої ​​актуальності набувають питання чіткої організації грошових розрахунків, оскільки грошова стадія кругообігу коштів відіграє величезну роль в господарському житті підприємства будь-якої форми власності.

Перебудова платіжної системи зажадала змін принципів організації безготівкових розрахунків, використання нових форм і способів здійснення платежів.

Платіжна система являє собою комплекс організацій і установ, а також набір інструментів і процедур, необхідних для проведення грошових розрахунків між суб'єктами розрахункових відносин, що виникають у процесі виробництва і реалізації товарів і послуг.Завдання створення нової платіжної системи, адекватної розвинутого ринку, є багатоплановою, складною і її реалізація потребує тривалого часу.

Використання платежів і розрахунків в Україні регламентується як мінімум в 230 законодавчих актах Верховної Ради України, 130 укази і розпорядження Президента України, 245 нормативно - правових актах Кабінету Міністрів та Національного Банку України.Тобто на сучасному етапі сформувалася досить солідна база, яка потребує адекватного політико-економічного підтвердження.

Платіжну систему можна розглядати, як просту сукупність окремих інструментів і зв'язків.Система ефективних платежів і розрахунків - організм, який функціонує і розвивається на базі певної інфраструктури.

З погляду економічної теорії платіжна система є універсальним явищем, яке застосовується практично у всіх сферах суспільно - політичного життя.Гроші та інші фінансові ресурси - найважливіший компонент життєдіяльності економіки і суспільства.

Платіжна система в вузькому розумінні, тобто сфера створення грошей і обігу грошових потоків, є досить важливою складовою економіки.

Платіжна система в її реальному вимірі - це, перш за все, симбіоз грошей і фінансів, які безперервно вливаються і наповнюють не тільки виробництво, а і весь спектр суспільного життя, здійснюючи при цьому свій кругообіг.

Іншими словами, предметної сферою національної платіжної системи з одного боку, виробництво і вся економіка, з іншого - забезпечення інших потреб і інтересів усього населення.

З погляду на сказане вище, стратегічна мета платіжної системи лежить у забезпеченні стабільності життєдіяльності всього народного господарства та суспільного організму.У більш конкретному плані йдеться мова про грошово - фінансове забезпечення розширеного виробництва в національній економіці, сталого розвитку її сфер, секторів і галузей; гарантії фінансової самодостатності регіонів, національного господарства на мікро-і макроекономічному рівнях; збалансованість консолідованого, державного і місцевого бюджету; фінансову захищеність економічних інтересів суб'єктів підприємництва та громадян України.

Платіжна система - це стійка сукупність елементів використання засобів платежу.Розвиток товарообміну призводить до оптимізації процесів розрахунків з метою зменшення витрат і ризику в ході виробничого відтворення.

Платіжна система в універсальній формі - це гроші.

Інституційні елементи платіжної системи включають в себе суб'єктів, які забезпечують здійснення розрахунків, та інфраструктуру (механізм розрахунків, канали зв'язку та ін.)

Платіжна система в технологічному і інституційно - суб'єктивному плані включає:

1.      Національний Банк України.

2.      Комерційні банки.

3.      Національну електронно - розрахункову систему.

4.      Міністерство Фінансів України.

1.      Державне Казначейство України.

2.      Валютні біржі.

3.      Інституції фондового ринку, які супроводжують та здійснюють платіжно-розрахункові операції.

4.      Систему платіжних карток.

Сукупність зазначених структур і становить інфраструктуру платіжної системи України.Одночасно кожний із зазначених вище елементів (особливо НБУ та Міністерство Фінансів) є складовою полісистемної структурою, сукупність функцій.Які виходять за межі платіжної системи.

Ключовим серед головних елементів платіжної системи є банківська система.Особливе місце у національній платіжній системі займає Національний Банк України.Як невід'ємний і визначальний елемент платіжної системи НБУ здійснює такі функції:

- Розробляє та запроваджує грошово - фінансову політику шляхом використання відповідних важелів.

- Здійснює грошову емісію, а також забезпечує економіку і суспільство кредитними і готівкою.

- Здійснює валютну політику, а також контроль за дотриманням ліміту зовнішнього державного боргу України.

- Накопичує, зберігає і використовує валютні цінності.

- Складає платіжний баланс країни.

- Здійснює касове обслуговування державного бюджету.

Конституційним обов'язком і вищою метою монетарної політики НБУ є забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці - гривні.

Комерційні банки, як органічний елемент платіжної системи, здійснюють такі операції:

- Залучають і розміщують грошові вклади і кредити;

- Здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів, банків - кореспондентів і їх касове обслуговування;

- Фінансую капітальні вкладення за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

- Випускають платіжні документи та цінні папери (чеки, акредитиви, акції, платіжні картки та інше);

- Купують, продають і зберігають платіжні документи, цінні папери, а також здійснюють операції з ними;

- Видають поруки, гарантії та інші зобов'язання за третіх осіб;

- Набувають за власні гроші засоби виробництва для передачі їх у лізинг;

- Купують у організацій і громадян і продають останнім іноземну валюту готівкою;

- Купують і продають в Україні та за кордоном монетарні медалі;

- Проводять операції з касового обслуговування бюджетних ресурсів (за дорученням КМУ);

Важливе значення для організації функціонування платіжної системи є дотримання принципів законності, об'єднання державних і регіональних, регіональних та громадських інтересів, плановості та відповідальності осіб, які очолюють у ній відповідальні структурні ланки.