24. Винагороди працівникам за підсумками роботи за рік у складі коштів, які спрямовуються на споживання, належать до:

a фонду основної заробітної плати;

b фонду додаткової заробітної плати;

c фонду виплати дивідендів;

d фонду матеріального стимулювання.

Тема: ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

1. Процес отримання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки та впровадження в життя називається:

а) організаційним прогресом;

b) технічним розвитком;

с) фундаментальними дослідженнями;

d) науково-технічним прогресом;

e) виробничим розвитком.

2. Докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі нових відкрить, що призводить до корінної зміни засобів і предметів праці, технології, організації і управління –це:

а) науково-технічний прогрес;

b) науково-технічна революція;

c) еволюція;

d) стартовий вибух.

3. Найсуттєвішими рисами революційної форми науково-технічного прогресу є:

а) зменшення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві;

b) скорочення «термінів практичного освоєння» нового відкриття;

с) пріоритетний розвиток фундаментальних наук;

d) зміна поколінь техніки та кінцевої продукції.

4. До основних напрямів науково-технічного прогресу на сучасному етапі належать:

a) створення й освоєння принципово нових технологій і матеріалів;

b) розвиток літакобудування;

c) прискорений розвиток біотехнологій;

d) електронізація народного господарства та розвиток інформаційних технологій;

e) зміна співвідношення між чисельністю зайнятих у матеріальному і нематеріальному виробництвах;

5. Ефект стартового вибуху:

а) має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері;

b) це ланцюгова реакція в перспективі;

с) означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності;

d) спільний ефект у сферах виробництва і споживання.

6. Показники технічного рівня виробництва характеризують:

а) обсяг фактично впроваджених у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці й управління за звітний період;

b) кількість нових видів продукції, впроваджених у виробни­цтво на підприємстві в звітному році;

с) кількість технічних винаходів і раціоналізаторських пропо­зицій, зареєстрованих у відповідних органах протягом звітного періоду;

d) темпи росту кількості технічних новинок, впроваджених у виробництво, порівняно з минулим роком.

7. З перелічених виберіть показники, які належать до показників технічного рівня виробництва:

а) рентабельність виробничих фондів;

b) фондоозброєність праці;

с) витрати на одну гривню товарної продукції;

d) коефіцієнт оновлення основних фондів;

e) віковий склад основних груп обладнання;

f) матеріаломісткість праці;

g) коефіцієнт автоматизації виробництва.

8. До зовнішніх чинників ефективності виробництва не відносять:

а) інфраструктуру;

b) інституційні механізми;

с) структурні зміни;

d) стиль управління.

9. Показник технічної озброєності праці визначається як:

а) різниця між кількістю введеного і виведеного з експлуатації обладнання протягом календарного року;

b) відношення середньорічної вартості основних фондів до чисельності ПВП;

с) відношення введених в експлуатацію протягом року основ­них фондів до чисельності ПВП;

d) відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП.

10. Інноваційними процесами називаються:

а) проведення досліджень у галузі фундаментальних наук;

b) сукупність прогресивних, якісних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі;

с) процес впровадження новинок у виробництво;

d) процес перепідготовки кадрів підприємства;

e) використання зарубіжних аналогів якості бази для оцінки технічних параметрів продукції.

11. Спонукаючими мотивами інноваційних процесів у виробництві можуть виступати:

а) зміна суспільних потреб;

b) збільшення питомої ваги імпортної продукції в загальному її обсязі на внутрішньому ринку;

с) відставання обсягів споживання основних видів продукції на душу населення порівняно з іншими економічно розвинутими країнами;

d) виникнення у конкретної категорії споживачів попиту на певні види продукції.

12. Інноваційні процеси поділяються на такі види:

а) технічні;

b) ринкові;

с) соціальні;

d) економічні;

e) виробничі;

f) організаційні;

g) правові.

13. Вдосконалення системи планування на підприємстві, фінансування, ціноутворення, а також оцінки результатів виробничо-господарської діяльності назива­ються:

а) організаційними нововведеннями;

b) економічними інноваціями;

с) виробничими інноваціями;

d) економіко-правовим регулюванням виробництва.

14. З наведеного переліку виберіть нововведення, які належать до організаційних інновацій:

а) запровадження системи постачання матеріальних ресурсів «точно в зазначений час»;

b) заміна частини діючих верстатів фрезерної групи верстатами з ЧПУ;

с) переведення частини працівників допоміжного виробницт­ва на контрактну систему оплати праці;

d) об'єднання ремонтного і механічного цехів в один з єдиним керівництвом;

e) запровадження механізму розробки стратегічних планів окре­мих виробничих підрозділів підприємства.

15. Показник, що характеризує результативність витрат і обчислюється як відношення одержаної вигоди до здійснених затрат на реалізацію заходу, нази­вається:

а) економічним ефектом;

b) приведеними витратами;

с) економічною ефективністю;

d) відносною ефективністю;

e) нормою прибутку.

16. До відшкодованих збитків у результаті технічних нововведень можна віднести:

а) зменшення суми штрафів, сплачених підприємством за перевищення допустимих норм шкідливих викидів у повітря;

b) збільшення витрат на одну гривню товарної продукції;

с) зменшення суми приведених витрат на одиницю продукції;

d) зменшення виплат підприємства за листками непрацездатності в зв'язку зі шкідливими умовами праці;

e) зменшення відсотку браку продукції в результаті використання нового прогресивного обладнання.

17. Госпрозрахункова економічна ефективність технічних нововведень може бути оцінена за показниками:

а) рентабельності виробництва;

b) рентабельності продукції;

с) коефіцієнта платоспроможності;

d) відносного вивільнення чисельності працюючих;

e) темпів росту обсягу випуску продукції.

18. Показник порівняльної економічної ефективності технічних нововведень використовується у випадку:

а) оцінки результативності конкретного заходу;

b) вибору кращого із можливих варіантів технічного нововведення;

с) оцінки ефективності впровадження новинок окремим підприємством-споживачем;

d) необхідності оцінки відношення госпрозрахункового ефекту до затрат на його досягнення.

19. Комерційний економічний ефект дає можливість оцінити:

а) суму загальних витрат на впровадження заходу в народне господарство;

b) величину вигоди, одержаної виробником нового технічного засобу;

с) приріст прибутку підприємства-споживача нової техніки, викликаний її використанням у виробничому процесі;

d) ступінь відповідності технічних засобів кращим зарубіжним аналогам;

e) суму прибутку, одержаного проектним інститутом у ре­зультаті розробки нової моделі виробу.

20. Сумарний економічний ефект від технічних нововведень можна обчислити за формулою:

а) ;

b) ;

с) ;

d) .

21. Сукупні результати технічних нововведень включають:

а) величину собівартості продукції, виготовленої з використанням технічної новинки;

b) економію матеріальних ресурсів при виготовленні технічного засобу;

с) збільшення обсягу виготовленої за допомогою нової техніки продукції;

d) соціальний ефект, що виражається в поліпшенні умов праці і обслуговування технічних засобів;

e) вартісний еквівалент одержаних екологічних наслідків технічного нововведення.

22. Вартісний вираз сумарних витрат на технічні нововведення можна представити формулою:

а) ;

b) ;

с) ;

d) .

23. При обчисленні витрат на виробництво (використання) технічних нововведень враховуються:

а) сума одноразових витрат на створення і використання нової техніки;

b) поточні витрати при виробництві (використанні) технічних нововведень;

с) економія чисельності ПВП;

d) відносна економія матеріальних ресурсів;

e) вартість ліквідованих у результаті впровадження нової техніки основних фондів;

f) фактор часу.

24. Комерційний ефект підприємства-виробника нового технічного засобу можна оцінити за показником:

а) зниження собівартості техніки, що випускається;

b) зменшення приведених витрат на одиницю продукції;

с) підвищення фондовіддачі;

d) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства-виробника.

25. Ефективність виробництва є синонімом:

a продуктивності системи;

b продуктивності комплексу;

c ефективності комплексу;

d усі відповіді неправильні.

26. Скорочення тривалості робочого тижня - це:

a економічний ефект;

b екологічний ефект;

c гуманітарний ефект;

d соціальний ефект;

e правильні відповіді a), d).

27. Ефективність, яка відображає сукупний вплив всіх інновацій на фінансово-економічний стан підприємства, коли загальний ефект перевищує ефект від впливу кожної окремої інновації, називається:

a) мультиплікативна;

b) синергічна;

c) абсолютна;

d) дифузійна.

28. Показником, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів), є:

a показник ефективності використаних ресурсів;

b показник ефективності споживаних ресурсів;

c показник частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва;

d усі відповіді неправильні.

29. Відношення одержаного прибутку до обсягу використаних виробничих фондів є:

a показником загальної рентабельності виробництва;

b показником рентабельності активів;

c показником рентабельності оборотних фондів;

d іншим показником.

30. Ефективність виробництва характеризує:

a рівень прибутковості виробництва;

b показники фінансової стійкості;

c ступінь використання трудових ресурсів;

d рівень поточних витрат на виробництво;

e кінцеві результати використання засобів праці й робочої сили.

31. Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності характеризує:

a) частку капітальних вкладень, яка окупається протягом одного року;

b) термін окупності капітальних вкладень;

c) прибутковість інвестиційного проекту ;

d) рентабельність капіталу.

32. Узагальнюючим критерієм ефективності споживаних ресурсів є:

a) обсяг чистої продукції підприємства;

b) показник витрат на одиницю товарної продукції;

c) рівень прибутковості виробництва;

d) коефіцієнт повних витрат праці.

33. Оптимальними вважаються витрати на виробництво та реалізацію продукції, які забезпечують:

a беззбиткове виробництво продукції;

b отримання максимального прибутку;

c отримання граничного доходу;

d усі відповіді правильні.

34. Критерієм підвищення ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є:

а) зниження обсягів споживання матеріальних благ;

b) збільшення обсягу виробництва продукції основними галузями;

с) зростання продуктивності суспільної праці;

d) збільшення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві;

e) підвищення якості продукції.

35. До оціночних показників діяльності основних і допоміжних цехів промислових виробництв належать:

а) випуск продукції в натуральному виразі, питома вага продукції вищої якості, граничний рівень витрат на 1 грн. товарної продукції, продуктивність праці, ритмічність випуску продукції;

b) виробнича потужність, фондомісткість, енергомісткість, умовно-постійні витрати, прибуток, рентабельність;

с) номенклатура продукції і вартість основних фондів і обігових коштів;

d) випуск продукції, чисельність персоналу, розмір витрат на виробництво.

36. До узагальнюючих показників економічної ефектив-ності виробництва можна віднести:

а) фондовіддачу;

b) рентабельність виробництва;

с) матеріаломісткість продукції;

d) рівень задоволення потреб ринку;

e) питому вагу сертифікованої продукції;

f) коефіцієнт оборотності обігових коштів.

Тема: ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

1. Сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та сил природи, необхідних для виготовлення продукції – це:

a) технологічний процес;

b) основний процес;

c) виробничий процес;

d) обслуговуючий процес.

2. Процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів називають:

a) технологічним процесом;

b) допоміжним процесом;

c) виробничим процесом;

d) обслуговуючим процесом.

3. Сукупність дій щодо зміни стану предмета праці називають:

a) технологічним процесом;

b) основним процесом;

c) виробничим процесом;

d) обслуговуючим процесом.

4. Процес безпосереднього вироблення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і надходить на ринок як товар для продажу, це:

a) технологічний процес;

b) основний процес;

c) виробничий процес;

d) обслуговуючий процес.

5. Виробничий процес - це:

a) сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції;

b) процес безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства;

c) сукупність дій щодо зміни та визначення стану предмета праці;

d) процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів;

e) процес, який здійснюється під впливом сил природи.

6. Дискретні процеси - це виробничі процеси:

a) які не потребують технологічної циклічності;

b) яким притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням ви­робів певної форми;

c) які виконуються робітником за допомогою машин;

d) які здійснюються машинами без участі робітника.

7. За яким критерієм виробничі процеси поділяються на дискретні та безперервні:

a) за призначенням;

b) за перебігом у часі;

c) за ступенем автоматизації;

d) за ступенем складності?

8. Автоматичні процеси — це процеси, які:

a) виконуються безпосередньо робітником;

b) виконуються робітником за допомогою машин;

c) виконуються машинами під наглядом робітника;

d) виконуються машиною без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

9. Робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, із планомірною повторюва­ністю — це принцип:

a) гнучкості;

b) ритмічності;

c) безперервності;

d) автоматичності.

10. Предмети праці в процесі обробки мусять мати найкоротші маршрути по всім стадіям виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень - це вимога принципу:

a) паралельності;

b) прямоточності;

c) автоматичності;

d) ритмічності.

11. Принцип спеціалізації виробничого процесу означає:

a) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

b) безперервне здійснення суміжних технологічних операцій;

c) обробку предметів праці без зустрічних і зворотних переміщень на всіх стадіях виробничого процесу;

d) зменшення номенклатури продукції, яка виробляється на кож­ній ділянці підприємства;

e) здатність виробничої системи стабільно виконувати свої функ­ції в межах допустимих відхилень.

12. Для якого типу виробництва характерна обмежена номенклатура продукції, обсяг випуску може бути достатньо великим, а виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями:

a) одиничного;

b) серійного;

c) масового;

d) дослідного?

13. Масове виробництво характеризується:

a) широкою номенклатурою;

b) обмеженою номенклатурою;

c) вузькою номенклатурою;

d) одиничною номенклатурою.

14. Підприємство, на якому безперервно випускають один або декілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації, є підприємством:

a) одиничного виробництва;

b) серійного виробництва;

c) масового виробництва;

d) дослідного виробництва.

15. Коефіцієнт закріплення операцій (К_зо) у масовому виробництві:

a) К₃₀ > 40;

b) 20 < К₃₀ < 40;

c) 10 < К₃₀ < 20;

d) 1 < К₃₀ < 10;

e) К₃₀ = 1.

16. Предмети праці після закінчення попередньої операції відразу передаються на наступну операцію і обробляються при застосуванні наступного способу поєднання операцій:

a) послідовного;

b) паралельного;

c) паралельно-послідовного;

d) змішаного.

17. Партія предметів праці з операції на операцію при послідовному їх поєднанні передається:

a) повністю;

b) транспортною партією;

c) поштучно;

d) взагалі не передаються.

18. Технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виробляє один або декілька типорозмірів виробів, називається:

a) потоковою лінією;

b) виробничою дільницею;

c) робочим конвейєром;

d) технологічною операцією.

19. Інтервал часу від початку до закінчення процесу вироблення продукції називають:

a) виробничим циклом;

b) технологічним циклом;

c) тактом потокової лінії;

d) виробничим часом.

20. Час виробництва включає:

a) тривалість технологічних операцій;

b) тривалість допоміжних операцій;

c) тривалість природних процесів;

d) тривалість перерв партіонності;

e) тривалість перерв очікування.

21. Процес одночасного розвитку багатьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва, значного розширення но­менклатури та асортименту виготовлених підприємством виробів називається:

a) спеціалізацією виробництва;

b) концентрацією виробництва;

c) диверсифікацією виробництва;

d) комбінуванням виробництва.

22. Інтервал часу, за який з потокової лінії сходять вироби, що йдуть один за одним транспортними партіями, називають:

a) ритмом потокової лінії;

b) тактом потокової лінії;

c) швидкістю потокової лінії;

d) виробничим часом.

23. Організація непотокового виробництва передбачає, що:

a) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

b) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

c) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

d) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

e) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами.

24. Які з нижченаведених ознак не характерні для потокового методу організації виробництва:

a) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

b) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

c) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

d) технологічний процес має високу поопераційну диференціацію?

25. Такт потокової лінії обчислюється в одиницях:

a) обсягу;

b) часу;

c) довжини;

d) швидкості.

Тема: ВИРОБНИЧА ТА СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

1. Сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участь у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

a виробничою інфраструктурою;

b інфраструктурою;

c соціальною інфраструктурою;

d капітальним будівництвом;

e виробничою структурою.

2. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпе­чують необхідні умови для функціо­нування підприємства, називають:

a виробничою інфраструктурою підприємства;

b інфраструктурою підприємства;

c соціальною інфраструктурою підприємства;

d капітальним будівництвом;

e виробничою структурою підприємства.

3. Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задо­волення соціально-побутових та культурних потреб працівників підприємства — це:

a виробнича інфраструктура;

b інфраструктура;

c соціальна інфраструктура;

d) організаційна структура;

e виробнича структура.

4. Підрозділи якого господарства здійснюють придбання, проектування, виготовлення, відновлення і ремонт технологічної оснастки, її облік, зберігання і видачу на робочі місця:

a) ремонтного

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

5. Підрозділи якого господарства здійснюють приймання, зберігання, облік і видачу технологічної оснастки та інструменту цехам-споживачам:

a) ремонтного;

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

6. Інструментальний відділ на підприємстві здійснює:

a) постачання інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах;

b) виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки та інструменту загального користування;

c) безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою;

d) приймання, зберігання, облік і видачу технологічної оснастки та інструменту.

7. Підрозділ якого господарства системи технічного обслугову­вання виробництва здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки:

a) ремонтного;

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

8. Ремонтний цикл — це проміжок часу роботи устатку­вання:

a) між двома суміжними (черговими) ремонтами;

b) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;

c) між двома плановими ремонтами;

d) між двома капітальними ремонтами.

9. Міжремонтний період — це проміжок часу роботи устатку­вання:

a) між початком експлуатації та першим капітальним ре­монтом;

b) між двома суміжними (черговими) ремонтами;

c) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;

d) між двома капітальними ремонтами.

10. Комплекс підрозділів підприємства, що займаються вантаж­но-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів утворюють:

a) ремонтне господарство;

b) інструментальне господарство;

c) транспортне господарство;

d) енергетичне господарство;

e) складське господарство.

11. Основою планування транспортного господарства є визна­чення:

a) загальної відстані з усіх напрямків перевезень;

b) потоків вантажів;

c) тривалості перевезень з окремих напрямків;

d) обсягів перевезень.

12. Власна телефонна станція є одним із підрозділів:

a) ремонтного господарства;

b) інструментального господарства;

c) транспортного господарства;

d) енергетичного господарства;

e) соціальної інфраструктури.

13. Проблеми водопостачання та каналізації на великих підпри­ємствах вирішує керівництво:

a) ремонтного господарства;

b) інструментального господарства;

c) транспортного господарства;

d) енергетичного господарства;

e) соціальної інфраструктури.

14. До сфери капітального будівництва не належать:

a) спорудження будівель та об'єктів виробничого призначення;

b) спорудження будівель та об'єктів невиробничого при­значення

c) капітальний ремонт обладнання та устаткування;

d) монтаж устаткування;

e) правильні відповіді c) і d).

15. Капітальне будівництво — це:

a) будівельно-монтажні роботи зі зведення будинків, споруд;

b) придбання устаткування, транспортних засобів, виробничо-господарського інвентарю;

c) сукупність робіт, пов'язаних із створенням основних фондів;

d) придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів;

e) роботи, пов'язані з винахідництвом і раціоналізаторством;

f) правильні відповіді a), b) і c);

Тема: ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА ПІДПРИЄМСТВА

1. Технічний розвиток підприємства — це:

a) процес створення нових й удосконалення застосовуваних тех­нологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;

b) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;

c) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки;

d) процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.