10. Соціальне середовище як провідна категорія соціальної педагогіки.

У соціології соціальне середовище – це сукупність умов існування людини і суспільства. У психології та педагогіці соціальне середовище визначається як суб'єктивно пережита людиною об'єктивна реальність. Соціальна педагогіка, базуючись на цих визначеннях, розглядає соціальне середовище як сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що впливають на її свідомість і поведінку. Соціальне середовище — це своєрідний показник інтеріоризації особистістю культури, рівня соціального розвитку, способу життя, цінностей суспільства. Вплив соціального середовища на формування особистості здійснюється лише в тому випадку і тією мірою, якою особистість сама в результаті активного ставлення до соціального середовища здатна взяти його як орієнтир у своїй життєдіяльності. В такому разі правомірно говорити про співвідношення провідного впливу соціального середовища і конкретного ставлення до нього особистості Ці характеристики становлять зміст соціальної ситуації. Залежно від вікових особливостей, умов проживання, внутрішніх процесів розвитку особистості змінюються її переживання, ставлення до оточуючого світу, тобто формується соціальна ситуація розвитку.

11. Соціально-педагогічна діяльність. Її структурні компоненти.

Діяльність - це специфічна форма відношення людини до навколишнього середовища, зміст якої полягає у цілеспрямованому його перетворенні. Крім того, діяльністю можна назвати сукупність дій людини, що спрямована на бажану зміну будь-якого предмету. Соціально-педагогічна діяльність спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини. Соціально-педагогічна діяльність є різновидом численних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, притаманних лише їй компонентів, має свою певну структуру. Спираючись на надбання психологічних та педагогічних наук, в системі соціально-педагогічної діяльності в першу чергу виділяють її суб'єкт та об'єкт. Професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей та результатів, які обумовлюються метою конкретної діяльності. Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається у завданнях. Серед пріоритетних завдань соціально-педагогічної діяльності можна виокремити:

• збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров'я особистості;

• створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості;

• надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки;

попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість. Соціально-педагогічна діяльність має свою структуру. Структурними компонентами соціально-педагогічної діяльності є: мета, об’єкт, суб’єкт зміст, засоби та функції. Мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Об’єкти соціально-педагогічної діяльності – це клієнти, які потребують допомоги. Суб’єкти соціально-педагогічної діяльності – це соціальний педагог, соціальний працівник, або особа, яка виконує їх функції, вихователь, волонтер, також це недержавні організації та благодійні фонди. Ресурси соціально-педагогічної діяльності поділяються на внутрішні, матеріальні, людські, інформаційні, технологічні, а також ресурсом є сім’я.