2. Сутнісні характеристики компонентів педагогічної культури вчителя.

Интегральным, системообразующим качеством учителя явля­ется его педагогическая культура. Именно педагогическая культура выступает тем аккумулирующим образованием, в котором скон­центрированы цель и критерии, уровень и результат, содержание и качественная характеристика личности учителя, выраженные в единстве сознании, самосознания, потребностей, способностей и деятельности педагога.

При рассмотрении педагогической культуры, как интегративной характеристики учителя, нужно исходить из приз­нания ее важной частью общей культуры личности учителя. Как специфи­ческое профессиональное явление педагогическая культура рас­крывает глубину овладения преподавателем теоретическим педа­гогическим опытом человечества, степень усвоения педагогических технологий, достигнутый уровень развития его личностных качеств и, наконец, его стремление к непрерывному совершенствованию своей квалификации. В ней выражается отношение учителя к профессиональной деятельности, понимание ее социальной функции, характер и содержание специальной и общей подготовки, стиль педагогической деятельности и общения.

Педагогическая культура – отражение активной деятельности учителя, направленной на создание, сохранение и распростране­ние духовных ценностей и имеющей духовность в. своей основе. Мастерство и профессионализм учителя, не обеспеченный духовной культурой, порождает дегуманизацию образовательно-воспитательной сферы, формализует всю сумму воспитательных усилий, выхолащивает профессионально-педагогическую деятель­ность. Вне духовной культуры нет и педагогической.

В педагогической культуре отражается уровень развития способностей учителя и степень интенсивности их проявления в практической деятельности, сформированность личностных ка­честв, психолого-педагогических знаний и практических навыков, в свою очередь являющихся результатом освоения норм, средств и механизмов педагогической деятельности.

На содержание педагогической культуры учителя прямо влияет культура общества, в котором она формируется и реализуется. Следует учесть также характер культуры нации, региона, соци­альной группы, семьи, хотя последние факторы могут проявлять­ся как непосредственно, так и опосредованно.

Педагогическая культура учителя представляет собой индивидуальную форму выражения результатов воздействия культуры общества на лич­ность и результатов восприятия личностью общекультурных цен­ностей, меру активного индивидуального освоения общечелове­ческих и национальных культурных богатств, меру его индивиду­альной культуротворческой деятельности.

Компоненты педаго­гической культуры учителя – системно формируемые и реализуемые в деятельности социокультурные и профессионально значи­мые качества личности, в которых достижения общей культуры проявляются как личные достижения.

На воспитание, развитие и проявление педагогической куль­туры оказывают влияние индивидуально-психологические особен­ности личности, механизмы восприятия, мышления, памяти, вооб­ражения, эмоционально-волевых процессов. Накладывает свой отпечаток характер и темперамент. Отсюда следует, что наряду с общими чертами педагогическая культура может нести в себе ин­дивидуальные и неповторимые признаки, обусловленные содер­жанием личности.

Педагогическая культура личности учителя – это определенная мера гармоничного, и духовного развития личности учителя, когда совокупность социокультурных и профессионально значимых качеств стала системной и целостной, приоб­рела ценностно-педагогическую направленность, способность к самоуправлению и саморегуляции, обеспечивающих высокую степень эффективности реализации культуротворческой и учебно-воспитательной деятельности.

Специфика педагогической культуры личности учителя

1. Педагогическая культура представляет собой интегральное социальное качество личности учители, которое диалектически объе­диняет процесс и результат присваивающей и преобразующей пе­дагогической деятельности.

2. Она не только констатиру­ет наличие тех или иных качеств у учителя и их проявление в пе­дагогической деятельности, а указывает на уровень их сформированности и активность их реализации на практике.

3. Пе­дагогическая культура выступает как норма деятельности и по­ведения, содержание и структура которой отражает социальный заказ общества.

4. Педагогическая культура обусловле­на педагогической деятельностью, в которой она развивается, реа­лизуется и служит ее необходимым условием.

5. Педаго­гическая культура учителя в своем проявлении неповторима и индивидуальна.

Отже, майстерність учителя можна розглядати як най­вищий рівень педагогічної діяльності, як вияв творчої активності особистості педагога.

Педагогічна майстерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістич­на спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техні­ка. В цьому визначенні слід наголосити на таких момен­тах:

1) педагогічна майстерність у структурі особистості — це система, здатна до самоорганізації, системотвірним фактором є гуманістична спрямованість;

2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання ста­новлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізується);

3) педагогічні здібності забезпечують швидкість само­вдосконалення;

4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізую­чи структуру педагогічної діяльності.

ЕЛЕМЕНТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Гуманіс­тична спрямованість — спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосун­ків. Це вияв професійної ідеології вчителя, його цінніс­ного ставлення до педагогічної дійсності, її мети, змісту, засобів, суб'єктів.

Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність. Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни; яку він викладає, а з другого — до учнів, психологію яких мусить добре знати. Готуючись до уро­ку, вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує особливості сприймання учнів цього віку, класу, власні можливості. Отже, зміст професійної компетентності — це знання предмета, методики його викладання, педаго­гіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних знань е їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного роз­в'язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситу­ацій, що зумовлюють необхідність осмислення психоло­гічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв'я­зання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.

Знання педагога — не сума засвоєних дисциплін, а особистісно-забарвлена усвідомлена система, де є місце влас­ним оцінкам, критичним поглядам. Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд.

Майстерність педагога — в "олюднюванні", натхнен­ності знання, яке не переноситься з книг в аудиторію» а висловлюється як власний погляд на світ. На ґрунті про­фесійних знань формується педагогічна свідомість — принципи і правила, які є засадовими щодо дій і вчин­ків учителя.

Третім елементом у структурі педагогічної май­стерності є здібності до педагогічної діяльності. Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяльності. Генеральна здібність, що об'єднує всі провідні, — це чутливість до людини, яка росте, до особистості, яка формується. Шість провідних здібностей до педагогічної діяльності:

1) комунікативність — професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовніс­тю легко вступати в контакт, викликати позитивні емо­ції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілку­вання;

2) перцептивні здібності — професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і ро­зуміти іншу людину.

3) динамізм особистості — здатність активно впливати на іншу особистість;

4) емоційна стабільність— здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинни­ків, що провокують емоційний зрив;

5) оптимістичне прогнозування — прогнозування роз­витку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і пе­ретворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

6) креативність — здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

Четвертий елемент педагогічної майстерності — педа­гогічна техніка як форма організації поведінки вчителя. Знання, спрямованість і здібність без умінь, без володін­ня способами дій не є гарантією високих результатів. Педагогічна техніка — це вміння використовувати пси­хофізичний апарат як інструмент виховного впливу, це прийоми володіння собою (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою й уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними і невербальними засобами).

Критеріями майстерності педагога є доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діало­гічність (характер стосунків з учнями), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).

8