71.Національна система політичної економії ф.Ліста.

Система нац. політек. в Нім необхідно урахувати ті соц.-ек. особливості розвитку Німеччини XIX ст., що позначились на формуванні політ.ї економії, а також урахувати стан історико-філософських досліджень, які було покладено в основу побудови принципів альтернативної ек. теорії. Автором нової теоретичної системи був Ф. Ліст (1789—1846) — прихильник ліберальних ідей (у тій їхній частині, що стосувалась розвитку капіталістичної промисловості) і реформ, перешкодою для яких, на його думку, була внутрішня митна політика Німеччини (в країні існували митні кордони між окремими державами конфедерації).Найповніше основоположні принципи нац.ї політ.ї економії викладено в його книжці «Нац. система політ.ї економії». Саме в цій праці, яка складається з чотирьох томів («Історія», «Теорія», «Системи», «Політика»), аналізуються всі сторони сусп. життя, висвітлено практично всі складові альтернативної концепції розвитку сусп-ва. Згодом ці ідеї взяли на озброєння прихильники істор. школи та інституціоналізму. Вивчаючи ек. погляди Ліста, слід зосередитись на таких напрямках його вчення: — заперечення космополітизму (науки про те, як людство в цілому може досягти високого рівня добробуту) і необхідність переходу до «істинної політекономії» (науки про те, якого типу політики має дотримуватись нація, щоб стати освіченою і багатою); — доведення похідного характеру ек-ки від державної політики засобом абстракції, запозиченим у класичної політекономії (як наслідок похідного характеру приватних інтересів від суспільних); — розуміння категорії «продуктивні сили», їхнього змісту, напрямків і можливостей їхнього реформування; — розуміння конкуренції як протиборства нац.х інтересів (він називає їх «приватними інтересами націй»). Аналіз цих основоположних складових учення Ліста дає змогу зрозуміти: — чому, формулюючи економічну програму розвитку нім.ї ек-ки, він наголошує на необхідності застосування мобілізаційної моделі, яка передбачає на першому етапі її закритість (автарктичність, самодостатність); — чому такими важливими пунктами економічної політики він вважає високий рівень освіти та «індустріальне виховання нації»; — чому в його ученні так мало уваги приділяється проблемі вартості (він розглядає лише мінові вартості, тобто товари, як основу для накопичення внутрішнього потенціалу); — чому його інвестиційну доктрину не орієнтовано на економічні стимули, а розглянуто як складову загальнонац.ї політики. Отже, Ліст визнавав політ. економію наукою про складові Державної політики, в основу якої покладено доктрину ек.-о розвитку окремої нації, що суперечило класичній економічній науці, яка вивчала проблеми загальноцивілізаційного розвитку, його стимули та закономірності. Основний об'єктивний закон розвитку сусп-ва, на його думку, полягає в тім, «що численні покоління, що настають одне за одним, поєднують свої сили, щоб досягти єдиної мети, і розподіляють у певному розумінні між собою зусилля, котрих потребує досягнення цієї мети». У цьому визначенні відбивається методологія Ліста, істор. та нац. водночас. Вона інша, ніж у класиків, які всі покоління розподіляли за формаціями, прив'язуючи їх за допомогою їхніх приватних інтересів до форми власності і в такий спосіб визначаючи основний ек.-ий закон суспільного розвитку (за Смітом і Рікардо — отримання максимального прибутку).