- •Тема 1. Культура професійного мовлення. Вступ
- •1. Державотворча роль української мови
- •2. Функції мови
- •3. Стилі мови
- •Тема 2. Культура мови і мовна норма. Правила ведення дискусії
- •2. Типи норм
- •3. Основні вимоги до мовлення
- •4. Мовленнєвий етикет спілкування
- •5. Культура мовлення під час ведення дискусій
- •2. Уявіть, що вам потрібно подякувати колезі за послугу, яку для вас було зроблено. Як це краще зробити? Змоделюйте ситуацію.
- •2. Виступ. Композиція мовлення
- •Тема 4. Види і форми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •2. Поняття про риторику.
- •3. Техніка підготовки ораторського монологу
- •Тема 5. Поняття етики ділового спілкування
- •1. Поняття етики ділового спілкування.
- •2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії
- •3. Ділове спілкування та його особливості
- •4. Культура ділового спілкування
- •5. Професійна культура та мораль
- •6. Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- •Тема 6 Види ділового спілкування. Службова бесіда. Службова нарада
- •2. Особливості ділового спілкування
- •3. Зони спілкування
- •4. Рівні ділового спілкування
- •5. Стилі спілкування
- •6. Культура спілкування
- •7. Службова бесіда
- •8. Службова нарада
- •1. Суть і функції переговорів
- •2. Техніка планування та проведення переговорів
- •3. Ділова телефонна розмова
- •1. Суть і функції переговорів
- •2. Техніка планування та проведення переговорів
- •3. Ділова телефонна розмова
- •1. Поняття про терміни
- •2. Номенклатурні назви у науковій спеціальній термінології
- •3. Шляхи творення спеціальних термінів. Принципи класифікації термінів
- •4. Морфолого-синтаксична структура термінів
- •5. Джерела формування фразеологізмів
- •Тема 9. Синоніми. Пароніми. Омоніми. Багатозначність слова.
- •2. Омоніми
- •3. Синоніми
- •4. Пароніми
- •Тема 10. Орфоргафічні та орфоепічні норми
- •Тема 11. Морфологічні норми сулм
Тема 9. Синоніми. Пароніми. Омоніми. Багатозначність слова.
Вид заняття: практичне
Знати: особливості використання багатозначних слів, паронімів, омонімів у професійному мовленні; правила написання скорочень (складноскорочень, абревіатур, графічних скорочень).
Уміти: доречно використовувати синоніми, пароніми, омоніми; користуватися словниками; редагувати текст.
Питання, що розглядаються:
1. Однозначність і багатозначність.
2. Омоніми.
3. Синоніми.
4. Пароніми
1. Однозначність і багатозначність
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки, явища дійсності. Наприклад, с т е п – великий, безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю рівнинний простір у зоні сухого клімату; п р и б у д о в у в а т и – будувати щось, приєднуючи вже до наявної споруди. Отже, слова, що мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними.
Здатність мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією ( від гр. poly- багато, sema – знак). Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Основне, вихідне номінативне значення називається прямим, рещта значень того самого слова – переносні. Явище полісемії відбувається тому, що два і більше предмети чи явища можуть мати спільні ознаки й отримати однакову назву. Так, спадщиною називають «майно, і т.ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи». При перенесенні назви в інтелектуальну, культурну, матеріально-побутову сфери людської діяльності слово набуває значення «явища культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів, попередніх діячів». Між наведеними значеннями відчувається тісний смисловий зв’язок. Їх об’єднує уявлення про реалію, яка перейшла у користування до наступників. Отже, всі значення багатозначного слова пов’язані між собою спільною семантикою, тобто мають спільний значеннєвий елемент. Суть полісемії полягає в перенесенні назви одного предмета на інший предмет. Залежно від того, на якій підставі відбувається перенесення назви, розрізняють такі типи багатозначності: метафора ( в її основі лежить подібність за формою: дзвоник – прилад для подання звукових сигналів і ботанічна назва рослини); метонімія ( відбувається перенесення на підставі суміжності, тобто тісного зв’язку понять: випив кухоль – посудина та вміст; читаю Павличка – автор та його твори; захист добре грав – люди і дія); синекдоха ( передбачає заміну частиною цілого, вживання однини замість множини: риба (а не риби) не може жити без води).
2. Омоніми
Омоніми – це слова, які мають однакове звучання та написання (переважно), але мають різні значення. Значення слів-омонімів не пов’язані між собою. Лексичні омоніми – це слова однієї частини мови, які збігають в написанні та звучанні (лисичка – гриб і зменшувальне від лисиця; початок – антонім до кінець і початок кукурудзи; корінь як ботанічне, лінгвістичне, стоматологічне, математичне поняття) . Повні омоніми збігаються в усіх своїх формах. У неповнихомонімах збігається лише частина форм. Розрізняють морфологічні омоніми (омоформи): мати (ім) – мати (дієсл.); три (числ.) – три (дієсл.), фонетичні (омофони): мене – мине; надія – Надія; гріфічні (омографи): брати – брати.
Існують також міжмовні омоніми: брак, місяць, час, луна.