1. Конституційне право України: предмет, метод, принципи, джерела.

 

2.  Основні етапи розвитку конституційного процесу в Україні.

 

3. Загальна характеристика Конституції України. Порядок внесення змін до Конституції України. Державні символи України.

 

4.  Громадянство України.

 

5.  Основні (конституційні) права, свободи і обов’язки людини і громадянина.

 

 

1. Конституційне право України являє собою систему правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з організацією державної влади та місцевого самоврядування, правовим статусом особи, народовладдям, територіальним устроєм суспільства і держави.

Основою конституційного права є конституція – основний установчий акт держави. Термін ’’ конституція’’ походить від латинського слова ’’constitutio’’, що означає ’’ устрій’’, ’’встановлення’’. Так називалися деякі з актів, проголошуваних римськими імператорами. Першою конституцією в сучасному її розумінні була Конституція США, прийнята в 1787 р., яка діє й досі. Це найстабільніша конституція в світі – більш як за 200 років існування до неї внесено лише 27 поправок.

Існують різні способи класифікації конституцій:

-              за формою вираження – писані ( у формі одного або кількох нормативних актів), неписані ( у формі правових уявлень, концепцій тощо), змішані  (поєднання двох попередніх);

-              за порядком прийняття  -  даровані ( як правило вводяться в дію одноособово монархом), народні (приймаються референдумом або парламентом), договірні ( є результатом угоди між різними суб’єктами конституційного процесу);

-              за порядком внесення змін і поправок – гнучкі ( зміни до них вносяться в порядку, передбаченого для будь –якого закону) та жорсткі ( для яких передбачена особлива процедура внесення змін і доповнень);

-              у залежності від форми державного устрою – унітарні, федеративні та конституції суб’єктів федерації.

Отже, виходячи з розглянутих варіантів класифікацій про Конституцію України можна говорити, що вона писана, народна, жорстка, унітарна.

Предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення влади народом, устрою держави і суспільства, становища людини і громадянина. У більш конкретному розумінні предмет конституційного прававключає такі групи суспільних відносин:

-         відносини, які складають основоположні засади народовладдя, народний суверенітет;

-  відносини, які розкривають форму правління, форму державного устрою, особливості державного режиму, порядок використання державних символів;

-         відносини, які визначають основоположні засади функціонування держави: гуманізм, демократизм, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову, створення системи взаємних стримувань і противаг тощо;

      -    відносини, які визначають характер зв’язків між державою і особою: інститут громадянства, права і свободи людини і громадянина та механізм їх реалізації. У конституційному праві переважає метод імперативного регулювання, при якому відносини між суб’єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб’єкта іншому. З огляду на це поведінка суб’єктів конституційного права строго регламентується, а їх права і обов’язки чітко визначені.

 Метод правового регулювання – це сукупність способів і засобів, з допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Він характеризується: найбільшою загальністю; максимально високим юридичним рівнем; імперативністю; доцільністю; поєднанням прямого і опосередкованого регулювання..

       Основні принципи конституційно – правового регулювання: гуманізм; демократизм; верховенство права; верховенства і прямої дії Конституції, політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; поділу влади; пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно з вітчизняним законодавством; гарантування прав свобод і обов’язків людини і громадянина; народовладдя; захисту суверенітету і територіальної цілісності тощо.

       Джерела права – це форма закріплення ( зовнішнього вираження), а також зміни або відміни правових норм .До джерел сучасного конституційного права відносять:

-                  Конституцію України  - основне  джерело  права;

-                  Конституційні закони – закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції;

-                  звичайні закони, що містять конституційно правові принципи та норми;

-                  акти всеукраїнського референдуму;

-              рішення Конституційного Суду України;

-                  закони та постанови Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України;

-                  певні нормативні акти (укази) Президента України;

-                  деякі нормативні постанови  та розпорядження Кабінету Міністрів України;

-                  акти Центральної виборчої комісії України, окремі акти органів місцевого самоврядування.

       Система конституційного права відповідає змісту та структурі Конституції України – основного джерела конституційного права – і включає такі конституційно – правові інститути:

-    права, свободи і обов’язки людини і громадянина;

-         форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми тощо;

      -     законодавча влада;

      -     Президент України;

-     виконавча влада;   

      -     судова влада;

      -     територіальний устрій;

      -     місцеве самоврядування.