Основи системи живлення комп’ютера
Основною складовою системи живлення ПК є - блок живлення (БЖ), що призначений для забезпечення вузлів комп'ютера електричною енергією. У його завдання входить перетворення мережевої напруги до заданих значень, їхня стабілізація й захист від незначних перешкод напруги живлення. Також, маючи вентилятор, бере участь в охолодженні компонентів системного блоку.
Основним параметром комп'ютерного блоку живлення є максимальна споживана потужність. У цей час існують блоки живлення із заявленою виробником потужністю від 200 до 1600 Вт.
Усі компоненти системного блоку одержують електроенергію від блоку живлення. Блок живлення ПК - це автономний вузол, який перебуває у верхній частині системного блоку. Правила техніки безпеки не забороняють розкривати системний блок, наприклад при встановленні додаткових внутрішніх пристроїв або їхньої модернізації, але це не стосуєтьсся блоку живлення. Блок живлення комп'ютера - джерело підвищеної пожежонебезпеки, тому розкриттю й ремонту він підлягає тільки в спеціалізованих майстернях.
Блок живлення складається з вбудованого вентилятора і вентиляційних отворів. У зв'язку із цим у ньому накопичується пил, що може викликати коротке замикання. Рекомендується періодично (один - два рази в рік) за допомогою пилот’яга видаляти пил із блоку живлення через вентиляційні отвори без розкриття системного блоку.
Комп'ютерний БЖ для сьогоднішньої платформи PC забезпечує вихідні напруги 5 12 +3,3 Вольт. У більшості випадків використається імпульсний блок живлення. Хоча абсолютна більшість чипів використає не більше 5 Вольт, введення лінії 12 Вольт дає можливість використовувати більшу потужність (імпульсний блок живлення без 12 В не може видавати більше 210 Ват), яка потрібна для живлення жорстких дисків, оптичних приводів, вентиляторів, а останнім часом і материнських плат, процесорів, відеоадаптерів, звукових карт.
Існують такі стандарти блоків живлення:
Стандарт AT. У блоках живлення стандарту AT вимикач живлення перебуває в силовому ланцюзі й звичайно виводиться на передню панель корпуса окремим виведенням, живлення чергового режиму (як і напруги +3,3 V) відсутній. Блок живлення стандарту AT підключається до материнської плати двома однаковими шестиконтактними роз’ємами, що включаються в один 12-контактний роз’єм на материнській платі.
Стандарт ATX. Основні відмінності блоків ATX від AT:
наявність контакту Standby Voltage (фіолетовий), що дозволяє живити прилади напругою +5В (максимум до 10m). Це дозволяє включати комп'ютер клавіатурою, з мережі (Wake on LAN), а також від інших периферійних пристроїв;
наявність пускового контакту Power Switch On, що дозволяє запускати блок живлення.
Стандарт ATX v 1.x (20-контактний): Блок живлення стандарту ATX має кілька роз’ємів, що підключаються до материнської плати. Основний роз’єм містить 20 контактів, розташованих в 2 ряди.
Стандарт ATX12V 2.0 (24-контактний) Вважається, що він створений для підтримки материнських плат із шиною PCI Express. Більшість материнських плат, що працюють на ATX12V 2.0, підтримують також блоки живлення ATX v1.x (4 роз’єми залишаються незадіяними).
Стандарт BTX: Стандарт BTX (Balanced Technology Extended) був розроблений компанією Intel, і перший раз був представлений в 2003 році на Intel Developer Forum. Фінальні специфікації були прийняті 26 липня 2004 року (v 1.0). В 2006 році Intel припиняє просування стандарту BTX.
Стандарт ITX. Стандарт ITX не встановлює стандартів для живлення, а тому це дозволяє пропонувати та використовувати різні можливі варіанти. Традиційно в Mini-ITX платах використовуватися 20-контактний роз'єм живлення «оригінального ATX».
