ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

1 ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Аналітичний огляд існуючих рішень

1.1.1 Модель OSI

1.1.2 Стандарти для мереж

1.2 Технічне завдання

1.2.1 Найменування та область застосування

1.2.2 Призначення розробки

1.2.3 Вимоги до апаратного та програмного забезпечення

1.2.4 Вимоги до документації

1.2.5 Техніко-економічні показники

1.2.6 Стадії та етапи розробки

1.2.7 Порядок контролю та прийому

2 РОЗРОБКА ТЕХНІЧНОГО ТА РОБОЧОГО ПРОЕКТУ

2.1 Постановка задачі на розробку проекту. Характеристика організації, для якої створюється проект мережі

2.2 Опис та обґрунтування вибору логічного типу мережі

2.3 Розробка схеми фізичного розташування кабелів та вузлів

2.3.1 Типи кабельних з’єднань та їх прокладка

2.3.2 Будова вузлів та необхідність їх застосування

2.4 Обґрунтування вибору обладнання для мережі

2.4.1 Вибір пасивного обладнання мережі

2.4.2 Вибір активного обладнання мережі

2.5 Особливості монтажу мережі

2.6 Обґрунтування вибору операційних систем та програмного забезпечення для серверів та робочих станцій в мережі

2.7 Тестування та налагодження мережі

3 СПЕЦІАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Інструкція з налаштування активного комутаційного обладнання

3.2 Інструкція з тестування мережі

3.3 Інструкція з експлуатації та моніторингу в мережі

3.4 Інструкція з налаштування захисту мережі

4 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

4.1 Визначення стадій технологічного процесу та загальної тривалості проведення НДР

4.2 Визначення витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи

4.3 Розрахунок матеріальних витрат

4.4 Розрахунок витрат на електроенергію

4.5 Визначення транспортних затрат

4.6 Розрахунок суми амортизаційних відрахувань

4.7 Обчислення накладних витрат

4.8 Складання кошторису витрат та визначення собівартості НДР

4.9 Розрахунок ціни НДР

4.10 Визначення економічної ефективності і терміну окупності капітальних вкладень

5 ОХОРОНА ПРАЦІ, ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ

5.1 Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності користувача ВДТ

5.2 Небезпека підвищеного рівня напруженості електромагнітного поля

5.3 Профілактика пожежі при розробці комп’ютерної мережі

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Всесвітня тенденція до об'єднання комп'ютерів у мережі обумовлена рядом важливих причин, таких як прискорення передачі інформаційних повідомлень, можливість швидкого обміну інформацією між користувачами, одержання й передача повідомлень (факсів, е-маil листів і іншого ) не відходячи від робочого місця, можливість миттєвого одержання будь-якої інформації з будь-якої точки земної кулі, а так само обмін інформацією між комп'ютерами різних фірм виробників працюючих під різним програмним забезпеченням.

Такі величезні потенційні можливості, які несе в собі обчислювальна мережа й той новий потенційний підйом, який при цьому зазнає інформаційний комплекс, а так само значне прискорення виробничого процесу не дають права не приймати це до розробки й не застосовувати їх на практиці.

Тому необхідно розробити принципове рішення питання по організації ІОМ (інформаційно-обчислювальної мережі) на базі вже існуючого комп'ютерного парку й програмного комплексу, що відповідає сучасним науково-технічним вимогам, з урахуванням зростаючих потреб і можливістю подальшого поступового розвитку мережі у зв'язку з появою нових технічних і програмних рішень.

Під локальною обчислювальною мережею розуміють спільне підключення декількох окремих комп'ютерних робочих місць (робочих станцій) до єдиного каналу передачі даних.

Завдяки обчислювальним мережам можна одержати можливість одночасного використання програм і баз даних декількома користувачами.

Поняття локальна обчислювальна мережа - ЛОМ (англ. LAN - Local Агеа Network) відноситься до географічно обмежених (територіально або виробничо) апаратно-програмним реалізаціям, у яких кілька комп’ютерних систем зв’язані одна з одною за допомогою відповідних засобів комунікацій.

Завдяки такому з'єднанню користувач може взаємодіяти з іншими робочими станціями, підключеними до цієї ЛОМ.

У виробничій практиці ЛОМ відіграють дуже велику роль.

За допомогою ЛОМ у систему поєднуються персональні комп'ютери, розташовані на багатьох віддалених робочих місцях, які використовують спільно обладнання, програмні засоби й інформацію. Робочі місця співробітників перестають бути ізольованими й поєднуються в єдину систему. Розглянемо переваги, одержувані при мережевому об'єднанні персональних комп'ютерів у вигляді внутрівиробничої обчислювальної мережі.

Поділ ресурсів дозволяє ощадливо використовувати ресурси, наприклад, управляти периферійними пристроями, такими як лазерні друкувальні пристрої, із усіх приєднаних робочих станцій.

Поділ даних надає можливість доступу й керування базами даних з периферійних робочих місць, що бідують в інформації.

Поділ програмних засобів надає можливість одночасного використання централізованих, раніше встановлених програмних засобів.

Усі ЛОМ працюють в одному стандарті, прийнятому для комп'ютерних мереж - у стандарті OSI - Open System Interconnection.

В ході дипломного проектування повинна бути розроблена мережа для агенції нерухомості «Леополіс».

Поставимо мету розробити матеріал, який би був актуальним для впровадження кілька наступних років. Тому проектування вестимемо на основі передових досягнень у сфері побудови комп’ютерних мереж.

1 Загальний розділ

1.1 Аналітичний огляд існуючих рішень

Робота мережі полягає в передачі даних від одного комп'ютера до іншого. У цьому процесі можна виділити кілька окремих задач:

• розпізнати дані;

• розбити дані на керовані блоки;

• додати інформацію до кожного блоку, щоб:

• вказати місцезнаходження даних;

• вказати одержувача;

• додати інформацію синхронізації й інформацію для перевірки помилок;

• помістити дані в мережу і відправити їх по заданій адресі.

Мережева операційна система при виконанні всіх задач додержується строгого набору процедур. Ці процедури називаються протоколами або правилами поведінки. Протоколи регламентують кожну мережеву операцію.

Стандартні протоколи дозволяють програмному й апаратному забезпеченню різних виробників нормально взаємодіяти. Існує два головних набори стандартів: модель OSI і її модифікація, що називається Project 802.

Щоб вивчити технічну сторону функціонування мереж, необхідно мати чітке представлення про ці моделі.

1.1.1 Модель osi

У 1978 році International Standards Organization (ISO) випустила набір специфікацій, що описують архітектуру мережі з неоднорідними пристроями. Вихідний документ відносився до відкритих систем, щоб усі вони могли використовувати однакові протоколи і стандарти для обміну інформацією.

У 1984 році ISO випустила нову версію своєї моделі, названу еталонною моделлю взаємодії відкритих систем (Open System Interconnection reference model, OSI). Версія 1984 року стала міжнародним стандартом: саме її специфікації використовують виробники при розробці мережевих продуктів, саме її дотримуються при побудові мереж [3, 28].

Ця модель — широко розповсюджений метод опису мережевих середовищ. Будучи багаторівневою системою, вона відбиває взаємодію програмного й апаратного забезпечення при здійсненні сеансу зв'язку, а також допомагає вирішити різноманітні проблеми.

У моделі OSI мережеві функції розподілені між 7-ма рівнями. Кожному рівневі відповідають різні мережеві операції, устаткування і протоколи.

• прикладний рівень;

• представницький рівень;

• сеансовий рівень;

• транспортний рівень;

• мережевий рівень;

• канальний рівень;

• фізичний рівень.

Це і є багаторівнева архітектура моделі OSI. На кожному рівні виконуються визначені мережеві функції, що взаємодіють з функціями сусідніх рівнів, вищележачого і нижчележачого. Наприклад, Сеансовий рівень повинен взаємодіяти тільки з Представницьким і Транспортним рівнем і т.п. Усі ці функції докладно описані.

Нижні рівні — Фізичний і Канальний — визначають фізичне середовище передачі даних і супутні задачі (такі, як передача бітів даних через плату мережевого адаптера і кабель). Самі верхні рівні визначають, яким способом здійснюється доступ програм до послуг зв'язку. Чим вище рівень, тим більше складну задачу він вирішує.

Кожен рівень надає кілька послуг (тобто виконує кілька операцій), що підготовляють дані для доставки по мережі на інший комп'ютер. Рівні відокремлюються один від одного границями — інтерфейсами. Всі запити від одного рівня до іншого передаються через інтерфейс. Кожен рівень використовує послуги нижчележачого рівня.

Задача кожного рівня - надання послуг вищележачому рівневі, «маскуючи» деталі реалізації цих послуг. При цьому кожен рівень на одному комп'ютері працює так, начебто він прямо зв'язаний з таким же рівнем на іншому комп'ютері.

Перед подачею в мережу дані розбиваються на пакети. Пакет (packet) — це одиниця інформації, що передається між пристроями мережі як єдине ціле. Пакет проходить послідовно через всі рівні програмного забезпечення. На кожному рівні до пакета додається деяка інформація, форматуюча або адресна, котра необхідна для успішної передачі даних по мережі.

На приймаючій стороні пакет проходить через усі рівні в зворотному порядку. Програмне забезпечення на кожному рівні читає інформацію пакета, потім видаляє інформацію, додану до пакета на цьому ж рівні стороною яка відправляла пакет і передає пакет наступному рівневі. Коли пакет дійде до Прикладного рівня, вся адресна інформація буде видалена і дані приймуть свій первісний вид.

Таким чином, за винятком самого нижнього рівня мережевої моделі, ніякий інший рівень не може безпосередньо послати інформацію відповідному рівневі іншого комп'ютера. Інформація на комп'ютері-відправника повинна пройти через усі рівні. Потім вона передається по мережевому кабелі на комп'ютер-одержувач і знову проходить крізь усі шари, поки не досягне того ж рівня, з якого вона була послана на комп'ютері-відправнику. Наприклад, якщо Мережевий рівень передає інформацію з комп'ютера А, вона спускається через Канальний і Фізичний рівні в мережевий кабель, далі по ньому попадає в комп'ютер B, де піднімається через Фізичний і Канальний рівні і досягає Мережевого рівня.

У клієнт-серверному середовищі прикладом інформації, переданої Мережевим рівнем комп'ютера А Мережевому рівневі комп'ютера В, могла би служити адреса і, мабуть, інформація контролю помилок, додані до пакета.

Взаємодія суміжних рівнів здійснюється через інтерфейс. Інтерфейс визначає послуги, які нижній рівень надає верхньому, і спосіб доступу до них. Тому кожному рівневі одного комп'ютера «здається», що він безпосередньо взаємодіє з таким же рівнем іншого комп'ютера.

Далі опишемо кожен із семи рівнів моделі OSI і визначимо послуги, які вони надають суміжним рівням.

Прикладний рівень. Рівень 7, Прикладний (Application), — самий верхній рівень моделі OSI. Він являє собою вікно для доступу прикладних процесів до мережевих послуг. Цей рівень забезпечує послуги, прямо підтримуючі програми користувача, такі, як програмне забезпечення для передачі файлів, доступу до баз даних і електронна пошта. Нижчележачі рівні підтримують задачі, виконувані на Прикладному рівні. Прикладний рівень керує загальним доступом до мережі, потоком даних і обробкою помилок.

Представницький рівень. Рівень 6, Представницький (Presentation), визначає формат, використовуваний для обміну даних між мережевими комп'ютерами. Цей рівень можна назвати перекладачем. На комп'ютері-відправнику дані, що надійшли від Прикладного рівня, на цьому рівні переводяться в загальнозрозумілий проміжний формат. На комп'ютері-одержувачі на цьому рівні відбувається переклад із проміжного формату в той, котрий використовується Прикладним рівнем даного комп'ютера. Представницький рівень відповідає за перетворення протоколів, трансляцію даних, їхнє шифрування, зміну або перетворення застосовуваного набору символів (кодової таблиці) і розширення графічних команд. Представницький рівень, крім того, керує стиском даних для зменшення переданих бітів.

На цьому рівні працює утиліта, що називається редіректором (redirector). Її призначення — переадресувати операції вводу/виводу до ресурсів сервера.

Сеансовий рівень. Рівень 5, Сеансовий (Session), дозволяє двом програмам на різних комп'ютерах встановлювати, використовувати і завершувати з'єднання, що називається сеансом. На цьому рівні виконуються такі функції, як розпізнавання імен і захист, необхідні для зв'язку двох програм у мережі.

Сеансовий рівень забезпечує синхронізацію між користувацькими задачами за допомогою розміщення в потоці даних контрольних точок (chekpoints). Таким чином, у випадку мережевої помилки, буде потрібно заново передати тільки ті дані, які йдуть за останньою контрольною точкою. На цьому рівні виконується керування діалогом між взаємодіючими процесами, тобто регулюється, яка зі сторін здійснює передачу, коли, як довго і т.д.

Транспортний рівень. Рівень 4, Транспортний (Transport), забезпечує додатковий рівень з'єднання — нижче Сеансового рівня. Транспортний рівень гарантує доставку пакетів без помилок, у тій же послідовності, без втрат і дублювання. На цьому рівні повідомлення переупаковуються: довгі розбиваються на кілька пакетів, а короткі поєднуються в один. Це збільшує ефективність передачі пакетів по мережі. На Транспортному рівні комп'ютера-одержувача повідомлення розпаковуються, відновлюються в первісному виді, і звичайно посилається сигнал підтвердження прийому.

Транспортний рівень керує потоком, перевіряє помилки і бере участь у рішенні проблем, зв'язаних з відправленням і одержанням пакетів.

Мережевий рівень. Рівень 3, Мережевий (Network), відповідає за адресацію повідомлень і переклад логічних адрес і імен у фізичні адреси. Одним словом, виходячи з конкретних мережевих умов, пріоритету послуги й інших факторів тут визначається маршрут від комп'ютера-відправника до комп'ютера-одержувача. На цьому рівні вирішуються також такі задачі і проблеми, зв'язані з мережевим трафіком, як комутація пакетів, маршрутизація і перевантаження.

Якщо мережевий адаптер маршрутизатора не може передавати великі блоки даних, послані комп'ютером-відправником, на Мережевому рівні ці блоки розбиваються на менші. А Мережевий рівень комп'ютера-одержувача збирає ці дані у вихідний стан.

Канальний рівень. Рівень 2, Канальний, здійснює передачу кадрів (frames) даних від Мережевого рівня до Фізичного. Кадри — це логічно організована структура, у яку можна поміщати дані. Канальний рівень комп'ютера-одержувача упаковує «сирий» потік бітів, що надходять від Фізичного рівня, у кадри даних.

Кадр даних містить ідентифікатор відправника - адреса комп'ютера-відправника, та ідентифікатор одержувача — адреса комп'ютера-одержувача. Керуюча інформація в ньому використовується для маршрутизації, а також вказує на тип пакета і сегментацію. Дані - власне передана інформація. CRC (залишок надлишкової циклічної суми) — це інформація, що допомагає виявляти помилки, що, у свою чергу, гарантує правильний прийом інформації.

Канальний рівень (Data link) забезпечує точність передачі кадрів між комп'ютерами через Фізичний рівень. Це дозволяє Мережевому рівневі вважати передачу даних по мережевому з'єднанню фактично безпомилковою.

Звичайно, коли Канальний рівень посилає кадр, він очікує з боку одержувача підтвердження прийому. Канальний рівень одержувача перевіряє наявність можливих помилок передачі. Кадри, ушкоджені при передачі, або кадри, одержання яких не підтверджено, посилаються вдруге.

Фізичний рівень. Рівень 1, Фізичний, — самий нижній у моделі OSI. Цей рівень здійснює передачу неструктурованого, «сирого» потоку бітів по фізичному середовищі (наприклад, по мережевому кабелі). Тут реалізуються електричний, оптичний, механічний і функціональний інтерфейси з кабелем. Фізичний рівень також формує сигнали, що переносять дані, які надійшли від усіх вищележачих рівнів.

На цьому рівні визначається спосіб з'єднання мережевого кабелю з платою мережевого адаптера, зокрема, кількість контактів у роз’ємах і їхній функції. Крім того, тут визначається спосіб передачі даних по мережевому кабелі.

Фізичний (Physical) рівень призначений для передачі бітів (нулів і одиниць) від одного комп'ютера до іншого. Зміст самих бітів на даному рівні значення не має. Цей рівень відповідає за кодування даних і синхронізацію бітів, гарантуючи, що передана одиниця буде сприйнята саме як одиниця, а не як нуль. Нарешті, Фізичний рівень установлює тривалість кожного біта і спосіб переводу біта у відповідні електричні або оптичні імпульси, які передаються по мережевому кабелю.