1.2 Визначення необхідної смуги пропускання високочастотного тракту приймача

Необхідна смуга пропускання ΔF високочастотного тракту радіоприймача визначається шириною спектра ΔFсп вхідного сигналу , допустимою неточністю спряження контурів преселектора і гетеродину ΔFспр, відхиленням частоти гетеродину ΔFг.

Необхідна смуга пропускання приймача [5] рівна:

(1.1)

Ширина спектра сигналу залежить від способу модуляції несучої частоти [5] і для АМ сигналу визначається:

(1.2)

де Fmax – максимальна частота модулюючого сигналу, яка становить згідно ГОСТ 5651-89 для переносних приймачів 1-ї групи складності 5600 Гц.

Отже:

Допустима неточність спряження контурів радіоприймача ΔFспр для ДХ діапазону згідно [5] становить 3…5(КГц)

Можливе відхилення частоти гетеродина для приймачів із змінною настройкою:

(1.3)

де fcmax – максимальна частота вхідного сигналу (згідно технічного завдання становить 9,3 МГц).

Отже:

Допустиму неточність спряження контурів приймемо рівною 9300(Гц).

Необхідна смуга пропускання приймача згідно (1.1) рівна:

Крім розглянутих факторів, які впливають на смугу пропускання радіоприймача додатково можна було б віднести нестабільність частоти радіопередавача і неточність настройки радіоприймача, але їх не враховують при проектуванні радіомовних приймачів.

1.3 Поділ діапазону робочих частот на піддіапазони

Коефіцієнт перекриття заданого діапазону частот [5] обчислюють за формулою:

(1.4)

де f׳cmax, f׳cmin – крайні частоти, взяті з запасом на необхідне розширення діапазону частот вхідного сигналу.

Необхідний запас становить 2…3%, тобто:

(1.5)

(1.6)

Отже:

Звідси:

Якщо значення Кд.пр більше значення Кд.р коефіцієнта перекриття діапазону вибраної резонансної системи, то необхідно здійснювати поділ діапазону на під діапазони. Максимально можливий коефіцієнт перекриття Кдmax, який може бути забезпечений відомими елементами настройки згідно [5] в діапазоні 6…30МГц становить 1.5…2.

Оскільки виконується умова Кд.пр ≤ Кд.р то даний діапазон не потрібно розбивати на піддіапазони.

1.4 Вибір схеми преселектора і визначення еквівалентного затухання його контурів

В радіоприймачах ДХ, СХ, КХ, УКХ системи вхідних кіл і каскадів ПРЧ, як правило ідентичні.

Спочатку орієнтовно визначається число контурів преселектора n_c виходячи із заданої в ТЗ величини вибірності по дзеркальному каналу радіоприймача S_дз, орієнтуючись на типову величину вибірності по дзеркальному каналу S_к, яка забезпечується одним контуром і приблизно рівна 20…25дБ [5].

Число контурів преселектора визначають з умови:

(1.7)

де n_c – число контурів;

Sдз – задана вибірність по дзеркальному каналі;

Sк – типова величина вибірності по дзеркальному каналі, яка забезпечується одним контуром і приблизно рівна 20…25дБ.

Для преселектора АМ сигналів Sдз згідно ТЗ становить 16дБ.

Отже:

Отже, преселектор проектованого ДХ приймача буде містити 1 контур для забезпечення заданої вибірності по дзеркальному каналу.

Еквівалентне затухання контурів преселектора визначається за формулою:

(1.8)

де q – коефіцієнт шунтування контура активним елементом наступного каскаду;

d₀ – власне затухання контура.

Значення q і d₀ згідно таблиці 2.6 [2] для діапазону частот 5…30МГц:

• затухання контура d₀ 0,005…0,006;

• коефіціент q для біполярного транзистора 2,2…2,5.

Отже:

Фактичне послаблення сигналу в преселекторі на границі смуги пропускання приймача:

(1.9)

Мпрес – це фактично частотні спотворення преселектора.