Іі. Короткі відомості про транспортери1

Транспортери (конвейєри) переміщають сипучі і кускові матеріали або штучні однорідні вантажі безперервним потоком на невеликі відстані. Їх широко застосовують для механізації навантажувально-розвантажувальних операцій, для транспортування виробів в технологічних потокових лініях і т.д.

Існує велика кількість різноманітних транспортуючих пристроїв, що розрізняються як за принципом дії, так і за конструкцією.

Усі ці пристрої можна розділити на дві основні групи:

1. транспортуючі пристрої з тягловим органом — стрічкові і ланцюгові транспортери, а також елеватори;

2. транспортуючі пристрої без тяглового органу — гравітаційні, хитні, шнекові, пневматичні, гідравлічні та ін.

Нижче розглядаються тільки транспортери з тяговим органом як найпоширеніші і типові для завдань на проект з курсу деталей машин.

Незалежно від типу тяглового органу транспортери складаються з наступних основних частин (мал. 2.1): 1 — приводна станція, від якої тягловий орган одержує рух; 2 — тяговий орган з елементами для розміщення вантажу (ковші, скребачки, люльки та ін.) або без них; 3 — рама або ферма транспортера; 4 — підтримуючий пристрій (катки, ролики, шини та ін.); 5 — натяжна станція, яка створює і підтримує необхідний натяг тяглового органу.

Приводна станція включає двигун 7, передачу 8 (зубчасту, черв'ячну або іншу), з’єднуючі муфти 9, приводний барабан або зірочки з валом і опорами. Конструкція приводної станції та її розташування щодо транспортера можуть бути різними. Деякі з варіантів конструкції розглянуті нижче.

Натяжна станція дозволяє переміщати натяжний барабан за допомогою гвинтових механізмів 6 і підтримувати таким чином необхідний натяг тяглового органу. Окрім гвинтових застосовуються вантажні, гідравлічні та інші натяжні пристрої.

Малюнок 2.1. Будова транспортера.

Стрічкові транспортери. Тягловим органом тут служить гнучка стрічка (пас), найчастіше текстильна прогумована або гумовотросова.

Для несучої вітки встановлюють більше підтримуючих роликів, ніж для холостої. На холостій вітці ролики переважно одинарні, а на несучій одинарні або потрійні (див. мал. 2.1, а). При потрійних роликах стрічка приймає форму жолоба, що зручніше для транспортування сипучих вантажів. Одинарні ролики застосовують також для транспортування штучних вантажів.

Варіант на мал. 2.1, б є прикладом конструкції несучої вітки складального конвейєра. Тут несуча вітка поєднується з робочим столом, а стрічка ковзає по дерев'яному настилу.

Ланцюгові транспортери. Для тягового органу тут використовують спеціальні тягові ланцюги, а замість барабанів встановлюють зірочки. Транспортер може мати один або два паралельні ланцюги та відповідну кількість зірочок (мал. 2.12 та 2.13). Залежно від призначення і конструкції розрізняють пластинчасті, ковшові, скребкові і підвісні транспортери.

Пластинчасті транспортери застосовують для подачі штучних вантажів безперервним потоком. На мал. 2.2 зображені приклади конструкції несучої частини пластинчастих транспортерів. Два паралельні ланцюги об'єднують загальним валом 1, на ланках ланцюгів закріплюють дерев'яні (мал. 2.2 а) або металеві (мал. 2.2 г, д) пластини 2.

Малюнок 2.2. Вузли пластинчастого транспортера.

Конструкція підтримуючого пристрою залежить від типу ланцюга. Якщо застосований тяговий ланцюг із спеціальними крупними роликами 3, то підтримуючим пристроєм є напрямні 4, по яких ролики котяться, як колеса по рейках (мал. 2.2 б). При простому пластинчастому ланцюзі (мал. 2.2 в) на фермі транспортера закріплюють підтримуючі ролики 5, по яких переміщається цей ланцюг.

Ковшові транспортеризастосовують для переміщення сипучих або кускових вантажів порціями. Схема закріплення ковшів зображена на мал. 2.3 а ,б. Застосування ковшів особливо доцільне при похилому розташуванні транспортера.

С

Малюнок 2.3. Робочий орган ковшового транспортера.

кребкові транспортери (мал. 2.4) застосовують для переміщення пилоподібних і кускових матеріалів, подрібнення яких при транспортуванні не впливає на їх якість. Транспортер має дерев'яний або металевий жолоб 1 і скребки 2, закріплені на стрічці або на ланцюзі. При русі скребки захоплюють вантаж і переміщають його по жолобу.

Малюнок 2.4. Скребковий транспортер.

Підвісні транспортери застосовують для переміщення штучних або масових (у тарі) вантажів по деякій замкнутій траєкторії (мал. 2.5). На мал. 2.5 позначено: 1 — приводна станція, 2 — напрямні зірочки, 3 — ланцюг, 4 — вантажі. Для розміщення вантажів до ланцюга 1 (мал. 2.6) прикріплюють каретки, люльки або підхвати 2, а сам ланцюг підтримують роликами 3, які котяться по балці 4, закріпленій, наприклад, під стелею цеху.

Підвісні транспортери широко застосовують у потоковому виробництві. При цьому вироби в процесі транспортування можуть підлягати різним технологічним операціям (складання, фарбування, термообробка та ін.).

Малюнок 2.5. Підвісний транспортер.

Малюнок 2.6. Робочий орган у вигляді вилкового підхвату 2.

Позитивною властивістю підвісних транспортерів є можливість переміщення вантажів по складних просторових трасах, не захаращуючи площі цеху.

Елеватори. Елеваторами називають транспортуючі пристрої, що переміщають матеріали у вертикальному або близькому до нього напрямі. Тяговим органом може бути стрічка або ланцюг. Переміщення вантажу здійснюють за допомогою ковшів, люльок або спеціальних захватів (мал. 2.7 а, б, в).

Малюнок 2.7. Елеватор.

Приводні станції транспортерів. У промисловості застосовують різні варіанти схем приводних станцій.

Перший варіант — привод станції вмонтовують на окремій плиті (рамі). Вісь вихідного валу приводу співпадає з віссю приводного барабана або зірочок. Схеми таких конструкцій із зубчастими циліндричними редукторами зображені на мал. 2.8 а, б, в.

Позитивні сторони конструкції: проста, надійна і дешева передача; розташування передачі на окремій плиті дозволяє виконувати її складання, налагодження, обкатування та інше незалежно від транспортера; зручність обслуговування і ремонту.

Недоліки: привод займає порівняно велику площу поряд з транспортером; розташування приводу на одному рівні з барабаном змушує в більшості випадків піднімати фундамент приводу над рівнем підлоги.

Малюнок 2.8. Схеми приводів транспортерів, виконаних у вигляді окремих блоків, змонтованих на окремій рамі (плиті).

Варіанти а і б схем приводів в основному рівноцінні, тільки у варіанті б редуктор декілька компактніший, але складніший через розміщення однієї з опор валів усередині корпусу. Варіант в має редуктор з валами, розташованими у вертикальній площині, що дозволяє зменшити габарит у плані. Проте тут утруднене змащування зубчастих коліс.

На мал. 2.9-2.11 зображені схеми приводних станцій з конічно-циліндричними редукторами. Редуктор на схемі 2.9 дозволяє розташувати привод уздовж осі транспортера, що буває необхідним за умов розміщення транспортера, наприклад, ближче до стіни цеху.

Малюнок 2.9. Схема приводної станції з конічно-

циліндричним редуктором.

Компонування за схемою мал. 2.10 дає можливість економити площу за рахунок розташування електродвигуна на кришці редуктора. При такому компонуванні не потрібна плита, оскільки редуктор можна встановлювати безпосередньо на фундамент або раму транспортера. Проте конструкція ускладнюється внаслідок введення клинопасової передачі 1 і натягача 2 для цієї передачі.

Малюнок 2.10. Схема приводу з конічно-циліндричним редуктором.

Ці недоліки відсутні при вертикальному розташуванні фланцевого двигуна на кришці редуктора (мал. 2.11).

Малюнок 2.11. Схема компактного приводу з

фланцевим двигуном.

Слід зазначити, що редуктори з конічними колесами склад-ніші і дорожчі, ніж з циліндричними.

На мал. 2.12 і 2.13 зображені схеми приводів з черв'ячними редукторами. Застосування черв'ячного редуктора дозволяє одержати компактний привод з великими передавальними відносинами і особливо при двухступінчастому редукторі на мал. 2.13. Проте це досягається за рахунок зниження ККД.

Другий варіант — привод станції також вмонтовують на окремій рамі, але сполучають з приводним валом транспортера через передачу гнучким зв'язком (ланцюгову або ремінну). Декілька схем компонування таких приводів зображено на мал. 2.14-2.15.

Застосування додаткової передачі гнучким зв'язком дозволяє розміщувати привод по одній лінії з транспортером (мал. 2.14 а). Крім того, у цьому випадку можна знизити рівень фундаменту для приводу до рівня підлоги (мал. 2.14 б).

Малюнок 2.12. Схема приводу ланцюгового транспортера з черв'ячним редуктором і одним тяговим ланцюгом.

Малюнок 2.13. Схема приводу ланцюгового транспортера з черв'ячним редуктором і двома тяговими ланцюгами.

а)

б)

Малюнок 2.14. Схеми приводів з гнучким зв'язком.

На мал. 2.15 зображена конструкція, в якій застосування ланцюгової передачі дозволило розмістити привод безпосередньо всередині ферми транспортера. В цьому випадку економиться площа, але затрудняється монтаж і обслуговування приводу.

Малюнок 2.15. Схема приводу підвищеної компактності з черв'ячним редуктором і ланцюговою передачею.

а)

Третій варіант — рама приводу станцій безпосередньо пов'язана з фермою транспортера (мал. 2.16). Для такого варіанту конструкції доцільно застосовувати малогабаритні передачі, наприклад, черв'ячні, планетарні або хвильові.

Малюнок 2.16 а

б)

в)

Малюнок 2.16. Схеми приводів з рамою, безпосередньо пов'язаною з фермою транспортера.

Оригінальною є компонування планетарного редуктора з електродвигуном, в якій корпус редуктора є одночасно загальною рамою (див. мал. 2.16 в).

Варіанти приводних станцій підвісних конвейєрів зображені на мал. 2.17 а та б. Вал приводної зірочки розташований вертикально і проходить через перекриття цеху. З цим пов'язана низка ускладнень в конструкції: розташування осей валів під кутом, великі консольні вали, утруднення в підведенні мастила, утруднення з ущільненням та ін.

б)

а)

Малюнок 2.17. Варіанти приводних станцій підвісних транспортерів.

Далі наводяться методичні вказівки з виконання окремих розділів курсового проекту.