ТЕМА 20. ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Слід зазначити, що процеси інтернаціоналізації світової економіки відзначались дослідниками вже давно – принаймні від К. Маркса. Однією з теоретичних передумов виникнення глобалістики став світосистемний підхід, основоположниками якого є французький учений Ф. Бродель та американський дослідник І. Валлерстайн. Вони розглядають світ як певну цілісність, уводячи поняття «світоекономіки» та «світосистеми».

Процеси глобалізації вивчаються в декількох аспектах, залежно від того, на яких передумовах цих процесів робиться акцент:

•власне цивілізаційних, тобто на універсальному характері й загальнійспрямованостіцивілізаційного прогресу;

•культурних, тобто на схожості проблем людського буття і наявностіглобальних проблем, розв’язанняякихпередбачає діалогкультур;

•економічних, тобто на створенні єдиної світової ринкової економікитасистеми вільноїторгівлі;

•політичних, тобто на ідентичності політичних законів, процесів і правовихнорм.

Із політичної точки зору глобалізація означає завершення холодної війни, руйнування біполярної картини світу, посилення взаємозалежності країн, установлення нового міжнародного та світового порядків.

Французький дослідник Б. Баді вказує на три аспекти глобалізації, які, на його думку, є важливими для політики, а саме:

1)глобалізація – це історичний процес, який розвивається протягом багатьох століть (проте інші дослідники стверджують, що сучасна глобалізація становить вирішальний розрив, фундаментальну перервність розвитку світової політики);

2)глобалізація означає гомогенізацію світу, життя за єдиними принципами, прихильність до єдиних цінностей, слідування єдиним звичаям і нормам поведінки;

3)глобалізація – це визнання зростаючої взаємозалежності, головним наслідком якої є руйнування національного державного суверенітету внаслідок дії нових акторів міжнародних політичних процесів.

Глобалізація передбачає участь у світових політичних процесах різного роду недержавних суб’єктів, а саме: міжнародних організацій (МВФ, Всесвітній банк), регіональних організацій, багатонаціональних корпорацій, інституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо), великих міст, окремих індивідів.

Процеси глобалізації вносять певні корективи в геополітичну модель міжнародних відносин. Наприклад, захист національних інтересів нині передбачає не стільки розширення державою свого життєвого простору, скільки усунення іноземного втручання у свої внутрішні справи, забезпечення непорушності своїх кордонів, відстоювання своїх ідеологічних позицій. Сам життєвий простір мислиться не як територіально зумовлений,

195

ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

а як простір економічних зв’язків, телекомунікацій, інформаційного впливу тощо.

Економічна глобалізація вкрай зменшує діапазон варіантів політичного вибору, відкритий для урядів суверенних держав. Держави зіткнулись із усе більшим тиском з боку світових фінансових ринків та багатонаціональних компаній, спрямованим на формування дедалі ближчих між собою проринкових політик. Уряди змушені зменшувати роль державної економіки, щоб приваблювати іноземні інвестиції та здійснювати макроекономічну політику, яка схвалюється або нав’язується міжнародними організаціями.

Глобалізація створила умови для формування дедалі інтенсивнішого та активнішого глобального або транснаціонального громадянського суспільства. Матеріальна інфраструктура щоразу більшої економічної взаємозалежності (нові системи комунікації і транспорту) й відповідні труднощі для урядів контролювати потоки інформації посприяли поширенню цінностей, знань та ідей і посилили спроможність груп із однаковими поглядами організовуватись, долаючи державні кордони. Транснаціональне громадянське суспільство – це ті самоорганізовані групи, що відносно незалежні й від органів державної влади, і від приватних економічних агентів; що здатні вдаватись до колективних дій, утверджуючи свої інтереси та цінності; що діють, долаючи державні кордони. Але слід ураховувати, що поряд із недержавними організаціями, соціальними рухами та багатонаціональними корпораціями обличчям глобалізації стають транснаціональні злочинні групи і групи торговців наркотиками, міжнародний тероризм.

За умов глобалізації держави дедалі більшою мірою дотримуються правил, законів та норм, що їх поширюють міжнародні організації і що впливають майже на кожен аспект організації суспільств у межах країни. Відбуваються важливі зміни в характері міжнародної правової системи: значне збільшення обсягу міжнародного права; поява щораз більшого числа «островів наднаціонального врядування» (типу ЄС); стирання різниці між муніципальним, національним і міжнародним правом; дедалі більше значення неформальних механізмів врядування навколо складних транснаціональних та трансурядових мереж.

Слід зазначити, що деякі вчені звертають увагу на небезпеку глобалізації як механізму встановлення панування над світом однієї держави або групи держав, найбагатших акторів міжнародних відносин, так званого «золотого мільярда» (тобто країн із найвищим рівнем валового внутрішнього продукту на душу населення, який – цей рівень, – як вважається, забезпечений не стільки їх власними досягненнями, скільки експлуатацією менш розвинених країн). Зокрема, російський політолог С. Кара-Мурза характеризує «новий світовий порядок» як «глобальний фашизм». Новизна, за його словами, полягає в тому, що йдеться не про відомий з історії

196

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

нацизм-фашизм однієї держави, а про згуртування «золотого мільярда» як нової глобальної раси панів, попереджуючих загрозу «революції бідних». Інший російський політолог А. Панарін визначає глобалізм як «процедуру перетворення однієї держави, з усією її національною і місцевою обмеженістю, на монопольного носія світової влади». Схожі ідеї висуваються ідеологами антиглобалізаційних рухів, які, проте, самі використовують у своїй діяльності досягнення глобальної цивілізації, регулярно проводячи масштабні міжнародні акції (регіональні і всесвітні соціальні форуми).

Поняття глобальних проблем та їх зміст

Глобальні проблеми – це об’єктивні суспільні явища всесвітньоісторичного значення, породжені сучасними умовами матеріального виробництва, технічним рівнем озброєнь, соціально-політичними суперечностями сучасної цивілізації, які досягли критичної межі. Критеріями визна-

чення глобальних проблем можна вважати таке:

•вони стосуються виживання людського роду, його самозбереження, врятуванняцивілізації відзагибелі;

•вони становлять центральну вісь загальних інтересів усіх країн, соціальних танаціональнихспільностей;

•їх неможливо розв’язати без широкого міжнародного співробіт-

ництва.

Глобальні проблеми породжені бурхливим розвитком індустріального виробництва, а також новими викликами постіндустріального суспільства. Інтенсивне зростання проблем у сфері глобальної політики на межі

ІІІтисячоліття підвело цивілізацію до критичного стану. При цьому на порядку денному стоїть не одна, а кілька досить різноманітних глобальних проблем, зокрема, можна виділити наступні:

1.Глобальні військово-політичні проблеми:

•ризиквиникненнясвітовоївійни;

•гонкаозброєнь таторгівля зброєю;

•існування великої кількості заплутаних політичних вузлів і гаря-

чихточок;

•мілітаризація мисленняйнакопиченнянедовіриміждержавами.

2.Глобальні політико-екологічні проблеми:

•погіршенняякостібіосфери, їїзабруднення;

•загрозабезповоротнихзмінукліматі;

•зростання кількостівеликих стихійних лих.

3.Глобальні політико-економічні проблеми:

•виснаженняресурсів(сировиннихтаприродних);

•нестача їжі іпитноїводи;

•незбалансованістьзростаннянародонаселення;

•економічневідставання країн, щорозвиваються.

197