2.2. Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості.

Немає об'єкта пізнання складнішого, ніж людська свідомість. Проблеми природи свідомості, її походження, витоків і суті людського духу містять у собі багато таємничого. Свідомість є предметом вивчення не тільки філософії, але й соціології, психології, фізіології, генетики, медицини. Йдуть дискусії, висуваються гіпотези, але відповідей щодо багатьох найважливіших питань, пов'язаних із свідомістю, ще немає. За висловом одного з філософів, «свідомість є щось таке, про що ми як люди знаємо все, а як учені не знаємо нічого» (М. Мамардашвілі). Це, звичайно ж, перебільшення: багато чого про свідомість вчені все ж таки знають.

Зупинимося на тому, що сьогодні можна сказати про свідомість з достатньо високим ступенем достовірності.

Людська свідомість має певні біологічні передумови.

Згідно з концепцією відображення, передумови свідомості закладені в самому фундаменті матерії. Всій матерії притаманна властивість, яка подібна до свідомості, але яка ще не є нею, - це властивість відображення.

Відображення є здатністю однієї матеріальної системи фіксувати, відтворювати особливості іншої матеріальної системи при взаємодії з нею.

Властивість відображення виявляє себе на всіх рівнях матерії. Психіка тварин, наприклад, яка виникає внаслідок біологічної еволюції, є однією з форм відображення. Психіка є способом взаємодії живої істоти з безпосереднім середовищем, відображенням і переживання нею життєвого процесу.

Психічне життя властиве і людям, і тваринам. І психіка тварини, і психіка людини має багато спільного, наприклад - єдину фізіологічну основу, а саме - діяльність центральної нервової системи з її безумовними і умовними рефлексами, що складають першу сигнальну систему. Але у тварин не виникло свідомості. Свідомість є не просто формою психічного відображення, а його вищою формою.

Свідомість нерозривно пов'язана з мозком. Нервові процеси головного мозку служать матеріальними носіями свідомості. Тривалий шлях еволюції відображення завершився оформленням головного мозку з його безмежним потенціалом можливостей.

Головний мозок людини є найвищим рівнем структурної організації живої матерії, неперевершеною формою в світі біологічного. Сучасні фізіологи стверджують, що мозок людини за своєю організацією - система, не менш складна за Всесвіт з його фізичними характеристиками.

Щодо окремих властивостей мозку, то у XX столітті стала, наприклад, відома складна спеціалізація мозкових структур, зокрема - асиметрія правої і лівої півкуль нашого мозку. Так, ліва - «мовна», «логіко-раціональна» півкуля «відповідальна» за пізнавальну складову нашої свідомості, за всі види речової діяльності, включаючи розуміння мови. Вона також забезпечує процеси читання і письма, здійснення обчислювальних операцій. Права півкуля не тільки контролює орієнтування у власному тілі, у зовнішньому просторі, забезпечує правильну координацію, але й «відповідає» за чуттєво-образне сприйняття світу, за емоційну компоненту свідомості.

Соціально-практична сутність свідомості.

Походження свідомості пов'язане з процесом антропосоціогенезу. Процес виникнення і розвитку людини називається антропогенез. Але людина - це істота соціальна, суспільна. Значить,, поява людини зв'язана і з появою суспільства, тобто з соціогенезом. Антропосоціогенез - це єдиний у часі процес породження людини і суспільства.

Свідомість історично сформувалася в процесі антропосоціогенезу, на основі:

• праці (практики);

• суспільного життя;

• використання мови.

Особливістю людського способу буття стала поява практики -предметно-матеріальної діяльності, спрямованої на перетворення світу. Якщо тварина діє за біологічною програмою, за інстинктивною схемою поведінки, пристосовується до навколишнього середовища, то людина активно перетворює його в процесі практичної діяльності. Тому свідомість -результат не біологічної, а соціальної еволюції.

Свідомість має суспільний характер,.вона можлива тільки в суспільстві і на його основі. Вона є суто соціальним явищем за своїм походженням і змістом. Можливості свідомості формуються і змінюються під впливом розвитку суспільства в цілому.

Хоча передумови свідомості підготовлені еволюцією матерії (в першу чергу - біологічною еволюцією), проте не це стало причиною виникнення свідомості. Джерело людської духовності міститься (всупереч примітивно-матеріалістичній точці зору) не в нервовій системі, не в генній організації, не в закономірностях психіки і не в структурах головного мозку. Особливість суто людської форми відображення дійсності полягає саме в тих соціальних умовах, які змушують мозок людини в одну епоху сприймати так, а в іншу -інакше. Мислить не мозок, а людина за допомогою мозку, як висловлювався видатний радянський філософ Е. Ільєнков. Ключ до розуміння свідомості людини - в світі суспільної практики, в яку людина включена.

Однак свідомість - не просто «відбиток» з соціальних відносин даного суспільства, вона є результатом всього культурно-історичного буття людства.

Саме у культурі концентруються історично сформовані загальнолюдські цінності. Людина, будучи культурно-історичним суб'єктом, здатна виходити за межі будь-якого конкретного суспільства - у простір всесвітньої культури. Саме у цьому виявляється культурно-історичний характер свідомості.

Безумовно, свідомість людини визначається конкретною історичною формою суспільства. Вона багато у чому є відбитком суспільних умов життя людей. Але свідомість є і відносно незалежною від цих умов.

Навіть - точніше буде сказати - наскільки людина здатна підноситися над безпосередніми умовами свого життя, виходити за межі конкретного соціуму, визначати своє життя не готовими стереотипами і пануючими в суспільстві уявленнями, а вищими духовними цінностями людської культури, настільки вона є вільною особистістю, настільки її життя має дійсно усвідомлений характер.

Основні властивості свідомості.

• Свідомості людини притаманне цілепокладання. У тварин ціле-покладання замінюють рефлекси, тобто природжені реакції на імпульси від зовнішнього і внутрішнього середовища. «Павук, - писав К. Маркс, - здійснює операції, що нагадують операції ткача, і бджола спорудою своїх воскових комірок осоромлює деяких людей-архітекторів. Але й найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що, перш ніж будувати комірку з воску, він вже побудував її у своїй голові». Причому, цілеспрямовано змінюючи навколишню природу, людина змінює саму себе.Перетворювати природу людина може лише відповідно до її (природи) власних закономірностей. Практика потребує вірного, адекватного відображення світу.

• Свідомість завдяки своїй соціально-практичній сутності здатна до адекватного і універсального відображення. Вона забезпечує отримання об'єктивного знання про 6удь-що у світі. Навіть чуттєвий рівень сприйняття забезпечується і контролюється свідомістю (а не фізіологічними особливостями органів чуття). В результаті «орел бачить значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла» (К. Маркс).

• Свідомість є творчим відображенням. Свідомість - більше, ніж просте відображення, вона здатна творити, здатна до внутрішньої самостійної роботи. Універсальність і об'єктивність свідомості забезпечують умови для конструктивної уяви, для створення проектів нової реальності. Тварина здатна лише пристосовуватися до світу, прилаштовуватися до нього, тоді як «людина не тільки відображає, але і творить світ» (К. Маркс).

• Свідомість нерозривно пов'язана з абстрактним (понятійними мисленням і з мовою. Ні того, ні іншого у тварин немає. У тварин існує перша сигнальна система, на основі якої формуються умовні рефлекси. У людини крім першої формується друга сигнальна система - мова, як специфічно людська система зв'язку, спілкування, передачі інформації.

На відміну від звукової і жестової передачі інформації у тварин, особливість людської мови виявляється в тому, що здатність до неї не успадковується, а отримується в процесі соціалізації. Поява мови - важливий чинник, що свідчить про появу духовної діяльності. Елементарна «інтелектуальна» діяльність властива і тварині (так само, як є й «машинний інтелект»). У тварин є і специфічна «мова» - наприклад, мова-танець бджіл. Чого у тварин не може бути (з причини їх нездатності до практичної діяльності), так це - свідомості, яка потребує абстрактного мислення і словесної форми його виразу. Практика тому і вважається «специфічно людським способом існування», що неможлива без формування свідомості, абстрактного мислення, мови.

Мова є засобом пізнання, спілкування, збереження і передачі інформації, її називають зовнішньою оболонкою думки. У мові поєднується ідеальна основа (інформація) і спосіб її передачі за допомогою матеріального носія. Мова впливає на стиль мислення, його манеру, прийоми і способи. Думка не просто оформляється в мові - вона в ній вперше фактично і формується. Або, як казав Л.С. Виготський, «думка не утілюється в слові, а здійснюється в слові».

У процесі мислення ми користуємося так званою внутрішньою мовою. Іншими словами, думка вдягається в словесну оболонку не тільки тоді, коли ми говоримо або пишемо, але і у тому випадку, коли ми думаємо. Існують різні види мови: усна, письмова і внутрішня. Інформація, що циркулює на рівні свідомості, функціонує не тільки за допомогою усної або письмової (природної) мови. Свідомість здійснює себе і в інших знакових системах, у різних штучних і символічних мовах (у музичній, математичній, у мові танців, квітів, жестів і т.ін.).

Свідомість має властивість «подвійної спрямованості». Вона спрямована:

- зовні, на зовнішній світ (є пізнанням, відображенням світуї;

- усередину, на внутрішній світ свідомості (є самосвідомістю).

Свідомість є здатністю людини не тільки пізнавати (відображати) світ, але й виражати суб'єктивне ставлення до нього, наповнювати його сенсом, суб'єктивним значенням, зіставляти свої знання з цілями і цінностями власного існування.

•Свідомість існує не тільки як індивідуальна свідомість людини, але й в особливій об'єктивованій формі - як суспільна свідомість.