42. Основні типи міжнародних стратегій.

Визначення типологізації міжнародних стратегій є дуже важливим питанням, адже їх класифікація, розуміння переваг і недоліків кожної в подальшому буде базою для вибору найоптимальнішої з них.З урахуванням наведених у попередніх питаннях чотирьох стратегічних профілів міжнародних корпорацій у практиці міжнародного менеджменту виокремлюють чотири типи міжнародних стратегій: міжнародні, мультиринкові, транснаціональні і глобальні.ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІЖНАРОДНИХ СТРАТЕГІЙ1. Міжнародна стратегія («Мак-Дональдс», «Майкрософт», «Ай-Бі-Ем», «Проктер енд Гембл»)Характерні ознаки Тиражування однієї і тієї ж продукції в різних країнах. Концентрація виробництва в країні походження. Розміщення виробництва і маркетингу в інших країнах . Позитивні риси Відносно низькі витрати на виробництво завдяки передачі основних умінь і продуктів, що використовуються в країні Негативні риси Відсутність адаптації до місцевих умов. Обмежені вигоди від масштабів виробництва і місцевих умов2. Мультиринкова стратегія («Дженерал Моторз» та інші автомобільні компанії, аудиторські фірми) Індивідуалізація продукції для різних ринків. Розміщення виробництва, маркетингу в багатьох різних країнах Позитивні риси Адаптація до міс­цевих умов Негативні риси Обмежена передача знань і продуктів між країнами. Обмежені вигоди від масштабів виробництва і розташування3. Глобальна стратегія («Інтел», «Моторола», «Тексас Інструмент») Централізоване виробництво і маркетинг розташовані у країнах з найменшими виробничими витратами Позитивні риси Вигоди від відповідної локалізації основних процесів. Результати від економії на масштабах Негативні риси Відсутність адаптації до місцевих умов4. Транснаціональна стратегія («Катерпілар Тракор», «Юнілевер») дночасна економія на масштабах і передачі знань і продуктів між країнами

48.Система методів оцінки трудових відносин і виробничої демократії.

Трудові відносини — відносини, побудовані на угоді між працівником і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної роботи, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.Оцінка стану і ступеня розвитку трудових відносин — складне і важливе завдання. Тривалий науковий пошук адекватної системи критеріїв для такої оцінки привів спеціалістів до висновку про доцільність використання показників якості трудового життя як індикаторів розвиненості соціально-трудових відносин. Виробнича демократія як соціально-економічна категорія та напрям практичної діяльності є надто складним явищем, яке потребує глибокого дослідження, комплексної оцінки щодо впливу на соціально-трудову сферу. Для більш глибокого розуміння механізмів запровадження та розвитку виробничої демократії останню слід класифікувати за різними ознаками.Виробнича демократія – демократія, спрямована перш за все на справедливий розподіл трудових обов'язків та праці. Для того щоб виробництво було ефективним, трудові обов'язки зокрема і праця взагалі повинні розподілятися за здібностями. Спосіб розподілу трудових обов'язків та праці, який, як правило, нерозривно пов'язаний з розподілом благ та засобів їх отримання, у випадку його одноосібності часто породжує помилки і зловживання, оскільки будь-яка людина являє собою згусток особистих зв'язків, яких вона ні за яких обставин не зможе (а часто і не хоче) позбавитися.