2. Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин
Основна форма й метод роботи МОП укладаються в розробці конвенцій і рекомендацій. Конвенція — це міжнародний акт, що, будучи ратифікованим державою — членом МОП, стає обов'язковим для виконання цією державою. Рекомендації — це орієнтири для держав, які використовуються ними під час розробки соціально-економічної політики, законів, інших заходів у соціально-трудовій сфері.
Важливий напрям роботи МОП і її органів — діяльність із забезпечення повної зайнятості населення, попередження й скорочення безробіття.
Основними цілями МОП у сфері зайнятості є:
— розширення зайнятості шляхом сприяння збалансованому й довгостроковому економічному зростанню;
— зниження рівня бідності за допомогою ефективної зайнятості;
— проведення активної політики на ринку праці;
— досягнення оптимального співвідношення між стабільністю зайнятості й стабільністю заробітної плати, захист найбільш уразливих груп трудящих, таких як жінки, молодь, мігранти.
На рішення завдань зайнятості й безробіття спрямовані такі конвенції й рекомендації МОП: Конвенція № 2 (1919 р.), доповнена Рекомендацією № 1 "Про безробіття й заходи для його попередження"; Конвенція № 122 і Рекомендація № 122 "Про політику у сфері зайнятості" (1968 р.), в яких уперше розроблені положення про активну політику зайнятості і про організацію роботи служб зайнятості населення. Ці положення доповнені Рекомендацією № 169 (1984 р.). Так, у ст. 1 Конвенції № 122 записано: "1.3 метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі й ліквідації безробіття й неповної зайнятості кожний Член Організації проголошує й здійснює активну політику, спрямовану на забезпечення кожному громадянинові України повної, продуктивної й самостійно обраної зайнятості".
Ця політика має на меті забезпечити:
а) роботою всіх, хто готовий приступити до роботи й шукає роботу;
б) якомога більшу продуктивність роботи;
в) наявність права вибору зайнятості й найширших можливостей для кожного працівника одержати підготовку й використовувати свої навички й здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного походження або соціального статусу.
Політика МОП враховує належним способом стадію й рівень економічного розвитку й взаємний зв'язок між цілями у сфері зайнятості й іншими економічними та соціальними цілями. Вона здійснюється за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці. Істотну частину діяльності МОП становить робота щодо професійної підготовки й перепідготовки працівників, їхньої професійної орієнтації й професійної реабілітації для країн — членів МОП. Так, у Рекомендації № 67 "Про професійне навчання" (1937 р.) визначено поняття професійної освіти, сформульовані питання її організації, рекомендовано програми для навчання до початку роботи й у процесі роботи з наймання, складання іспитів, рекомендується також безкоштовне навчання й надання матеріальної допомоги тим, хто навчається. У Рекомендації № 87 "Про професійне орієнтування" (1949 р.) розкрито поняття профорієнтування, показана сутність його застосування, методи проведення для різних категорій населення — школярів і дорослих, принципи керування, показана практика підготовки персоналу для проведення подібної роботи. Інші поняття розкрито у Рекомендації № 117 "Про професійне навчання" (1962 р.), у Конвенції № 142 і Рекомендації № 150 "Про розвиток людських ресурсів" (1976 р.).
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Тристороння структура МОП, у якій задіяні організації, що об’єднують роботодавців і трудящих, а також уряди, є унікальною в системі Організації Об’єднаних Націй. Міжнародна конференція праці проводиться щорічно. Вона є міжнародним форумом, на якому обговорюються соціально-трудові проблеми, виробляються мінімальні міжнародні трудові норми і загальна політика МОП. Кожні два роки Конференція приймає дворічну програму діяльності МОП та її бюджет, що фінансується державами-членами. Кожна держава-член має право послати на Конференцію чотирьох делегатів: двох — від уряду і по одному — від трудящих і від роботодавців, кожний з яких може виступати і голосувати самостійно. МОП посідає унікальне місце серед інших міжнародних організацій, оскільки представники і роботодавців, і трудящих — "соціальні партнери" з економічної діяльності — мають рівний голос із представниками урядів у визначенні їх політики і програм. МОП заохочує трипартизм і всередині держав-членів, сприяючи "соціальному діалогу" між профспілками і роботодавцями у виробленні й — там, де це необхідно — проведенні національної політики в соціально-економічній і багатьох інших галузях. У період між конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, до якої входять 28 представників урядів, 14 представників трудящих і 14 представників роботодавців. Міжнародне бюро праці в Женеві є секретаріатом МОП, її оперативною штаб-квартирою, дослідницьким і видавничим центром. Адміністрація і керівництво децентралізовані по регіональних і місцевих представництвах у понад 40 країнах. Адміністративній раді і Міжнародному бюро допомагають в їх діяльності тристоронні комітети, що охоплюють основні галузі промисловості, і комітети експертів з таких питань, як фахове навчання, удосконалення методів управління, гігієна й охорона праці, трудові відносини тощо. Для обговорення питань, що мають особливий інтерес для різних регіонів світу, регулярно проводяться регіональні конференції держав — членів МОП. Міжнародні трудові норми Одна з найважливіших функцій МОП — прийняття тристоронньою Міжнародною конференцією праці (за участю представників урядів, роботодавців і трудящих) конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові норми. Ратифікуючи конвенції, держави-члени беруть на себе зобов’язання послідовно проводити в життя їх положення. Рекомендації служать керівництвом у галузі політики, законодавства та практики. Держави-члени повинні подавати всі конвенції і рекомендації, прийняті Конференцією, компетентним національним органам, що вирішують, які відповідні заходи мають бути вжиті. Число ратифікацій конвенцій продовжує збільшуватися. Щоб забезпечити їх застосування в законодавстві і на практиці, МОП встановила процедуру контролю. Вона заснована на об’єктивній оцінці незалежними експертами того, як виконуються зобов’язання, і на розгляді окремих випадків тристоронніми органами МОП. Технічне співробітництво Навчання підприємців управлінню малим бізнесом, зміцнення систем соціального забезпечення, сприяння економічній реінтеграції колишніх учасників військових конфліктів, допомога профспілкам у поліпшенні охорони та гігієни праці, створення кооперативів у сільських районах, робота з урядами щодо перегляду трудового законодавства — це лише деякі з багатьох програм технічного співробітництва, що МОП проводить приблизно у 140 країнах і територіях. З початку 50-х років XX ст. МОП здійснює технічне співробітництво з країнами на всіх континентах і на всіх стадіях економічного розвитку. За останнє десятиліття щорічно виділялося в середньому близько 130 млн дол. на проекти технічного співробітництва. Вони здійснюються в тісній координації між країнами-одержувачами, донорами і МОП, що має у своєму розпорядженні мережу регіональних і місцевих представництв у всьому світі. Щоб наблизити технічне співробітництво до його кінцевих одержувачів, МОП з 1990 р. створила 14 зведених консультативних груп в Африці, Азії, Латинській Америці, Центральній і Східній Європі і на Ближньому Сході: вони надають технічні консультації з питань політики і допомогу в розробці й здійсненні програм розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України. - 1996.
Кодекс Законів про Працю України від 25.03.2006 р.
Акулов М.Г.,Драбаніч А.В.,Євась Т.В. Економіка праці та соціально-трудові відносини : Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.
Гринъова В.М., Шульга Г.Ю. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, Шульга Г.Ю. - К.: "Знання", 2010. - 310 с.