2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Віддача від масштабу

Якщо дещо ускладнити виробничу функцію, аналізуючи залежність обсягів виробництва від двох факторів (наприклад, праці і капіталу), то можна скласти виробничу сітку — таблицю, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути вироблений при кожній комбінації факторів виробництва. Зробимо аналіз технології виробництва, при якій можуть змінюватися обидва виробничих фактори: капітал (К) і праця (L) (таблиця 7.1)

Таблиця 7.1.

Випуск продукції при різних комбінаціях факторів

Капітал (К) машино-години	Витрати праці (L)
	100	200	300	400	500	600
200	20	40	55	65	75	95
300	40	60	75	85	90	105
400	55	75	90	100	105	110
500	65	85	100	110	115	120
600	75	90	105	115	120	125
700	80	92	102	112	125	130

Ця таблиця свідчить про те, що деякі обсяги продукції можна отримати при різних альтернативних наборів факторів виробництва. Наприклад, 75 одиниць продукції при K = 600, L = 100; K = 400, L = 200; K = 300, L = 300; K = 500, L = 500.

Якщо графічно сполучити точки, що характеризують альтернативні комбінації факторів при певному обсязі виробництва продукції, то отримаємо криву, що називається ізоквантною.

Ізокванта – це крива, на якій показано багато комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.

К 600 • А 500 • В С 400 • 300 • 200 • 100 200 300 400 500 600

Рис. 39. Випуск продукції при зміні двох виробничих факторів Точки А, В, С показують такі комбінації факторів виробництва, які дають змогу виробити 75 одиниць продукції. А точка К – визначає комбінацію, що також дозволяє виробити значно більше продукції. Через цю точку можна провести іншу ізокванту, яка відповідає більшому обсягу виробленої продукції при наявності комбінацій факторів виробництва розташованих на неї.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант які показують максимальний випуск продукції, що досягаються при використанні визначених сполучень ресурсів.

Властивості ізоквант:

• ізокванти на одній карті ніколи не перетинаються;

• ізокванта яка розташована на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції;

• ізокванти мають вигляд вигнутих кривих;

• ізокванта має від’ємний нахил.

Аналізуючи властивості ізоквант, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим, що є граничною нормою технологічного заміщення.

Гранична норма технологічного зміщення (MRTS_LК) – визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

Це означає, кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці.

Гранична норма технологічного зміщення (MRTS_LК) показує кількість зменшення одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що загальний обсяг виробництва не зміниться:

• ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю факторів виробництва;

• ізокванта для виробничої функції з фіксованою структурою факторів виробництва.

	АВ – зона технічного заміщення ІзЗ збільшенням витрат праці зменшуються витрати капіталу, це зазначає, що зменшується гранична продуктивність праці та збільшується гранична продуктивність капіталу.
Рис. 40. Гранична норма технологічного зміщення

В процесі виробничої діяльності підприємство намагається збільшити обсяги виробництва продукції залучає все більше ресурсів, що приводе до збільшення масштабу виробництва. При цьому спостерігається різна віддача від зміни масштабу виробництва, тобто виникає різний ефект.

Шляхи розвитку та економія від масштабу

	Це лише показує темпи зростання співвідношення між факторами в процесі розширення виробництва. Якщо відстань між ізоквантами зменшується, це буде свідчить про те, що існує зростаюча економія від масштабу, тобто збільшення випуску досягається при відносній економії ресурсів.
Рис. 41. Зростаюча економія від масштабу

Дане є характерним для тих виробництв, де можлива широка автоматизація виробничих процесів, застосування поточних і конвеєрних ліній.

В такому випадку фірмі необхідно нарощувати обсяг виробництва. Все це приводить до відносної економії ресурсів.

Якщо відстань між ізоквантами збільшується, то це свідчить про спадаючу економію від масштабу.

	Спадаюча економія від масштабу свідчить про те, що мінімальний ефективний розмір вже досягнутий і подальше нарощування виробництва не доцільно.
Рис. 42. Спадаюча економія від масштабу

При від’ємному ефекті масштабу виробництва невигідно створювати крупне виробництво. Причиною низької ефективності у цьому разі, як правило, є додаткові витрати, що пов’язані з керівництвом подібним виробництвом, труднощами координації крупного виробництва.

L	У випадку, якщо збільшення виробництва потребує пропорційного збільшення ресурсів це свідчить про те, що існує постійна економія від масштабу. Збільшення витрат двічі викликає подвоєння випуску продукції.
Рис. 43. Постійна економія від масштабу

Таким чином ізокванта дозволяє не тільки економно використовувати ресурси для досягнення даного обсягу виробництва, та і визначити мінімально ефективний розмір підприємства в галузі.