Оцінка неплатоспроможності за моделлю «z - рахунку» е. Альтмана

Показники	базовий рік	звітний рік	Відхилення (+,-)
Відношення прибутку до сплати відсотків до активів
Відношення виручки до активів
Відношення балансової вартості власного капіталу до залученого
Відношення реінвестованого прибутку до активів
Відношення власних обігових коштів до активів
Z - рахунок

Висновок:

Також у зарубіжних країнах використовується модель Лиса:

Z = 0,063·К1 + 0,092·К2 + 0,057·К3 + 0,001·К4, (3.2)

де К1 – відношення оборотних активів до суми всіх активів;

К2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів;

К3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К4 – відношення вартості власного капіталу до залученого.

Критичне значення показника – 0,037.

Таблиця 3.2

Оцінка неплатоспроможності за моделлю Лиса

Показники	базовий рік	звітний рік	Відхилення (+,-)
Відношення оборотних активів до суми всіх активів
Відношення прибутку від реалізації до суми активів
Відношення нерозподіленого прибутку до суми активів
Відношення вартості власного капіталу до залученого
Z

Висновок:

Модель Таффлера складається з чотирьох факторів, два з яких представляють показники рентабельності, а інші характеризують, відповідно, платоспроможність та частку короткострокових позик у загальній вартості капіталу:

Z = 0,53·К1 + 0,13·К2 + 0,18·К3 + 0,16·К4, (3.3)

де К1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

К2 – відношення оборотних активів до зобов’язань;

К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;

К4 – відношення виручки до активів.

Якщо Z > 0,3 – добрі довгострокові перспективи, при Z < 0,2 - вірогідність банкрутства.

Таблиця 3.3

Оцінка неплатоспроможності за моделлю Таффлера

Показники	базовий рік	звітний рік	Відхилення (+,-)
Відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань
Відношення оборотних активів до зобов’язань
Відношення короткострокових зобов’язань до суми активів
Відношення виручки до активів
Z

Висновок:

Проблему неможливості використання зарубіжних методик у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст О.О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = 1,5К1 + 0,08 К2 + 10К3 + 5 К4 + 0,3 К5 + 0,1 К6, (3.4)

де К1 – відношення грошових надходжень до зобов’язань;

К2 – відношення валюти балансу до зобов’язань;

К3 – відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;

К4 – відношення прибутку до виручки;

К5 – відношення виробничих запасів до виручки;

К6 – відношення виручки до основного капіталу.

Коли Z > 2 – банкрутство не загрожує, 1 < Z < 2 – фінансова стійкість порушена, 0 < Z < 1 – існує загроза банкрутства.

Таблиця 3.4